Провадження№2/235/949/18
Справа №235/1502/18
Іменем України
05 липня 2018 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючої - судді Величко О.В.,
при секретарі Лебеденко В.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач ОСОБА_4 Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.06.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку ( що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок порушенням з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останній перед банком станом на 15.01.2018 року виникла заборгованість у розмірі 69304,78 грн., яка складається з наступного:
-4441,09 грн. - заборгованість за кредитом;
-57947,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
-3140,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф( фіксована частина)
3276,42 грн. штраф ( процентна складова).
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 16.06.2009 року 69304,78 грн., яка складається з 4441,09 грн. - заборгованість за кредитом; 57947,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3140 грн. - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500 грн.( фіксована частина); 3276,42 грн.( процентна складова), понесені судові витрати у розмірі 1762 грн.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позивачем не надані документи, підтверджуючі факт отримання ним кредиту. Також вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності, в період якого особа може звернутись до суду за захистом своїх прав. Банк незаконного підвищив процентну ставку, оскільки він надавав лише згоду на отримання ним кредиту в розмірі 2500 грн. з базовою ставкою 3% на місяць. Окрім того, банк безпідставно нарахував штраф і пеню під час проведення антитерористичної операції. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що банком в обґрунтування своїх позовних вимог надані наступні докази: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача; виписка по рахунку; фото клієнта. Згідно довідки про видачу кредитних карт відповідач отримав кредитні карти № 4149437343972412, № 4149437404589648; № 5577212706472878; № 4149437738215316, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця 07.2016 року. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимим доказами по справі, що підтверджують наявність заборгованість по кредитному договору. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком. Згідно виписки відповіда неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 03.06.2015 року, підтвердження цього є виписка з рахунку. Позивач звернувся до суду з позовом 21.03.2018 року - до спливу строку позовної давності. Кредит, отриманий відповідачем не має ознаки споживчого кредиту, оскільки в даному випадку грошові кошти надавались у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав поданий ним відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.06.2009 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку ( що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ( а.с. 13).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві ( а.с. 13).
Внаслідок порушенням з боку відповідача умов договору з приводу погашення заборгованості за кредитним договором у останнього перед банком станом на 15.01.2018 року виникла заборгованість у розмірі 69304,78 грн., яка складається з наступного:
-4441,09 грн. - заборгованість за кредитом;
-57947,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
-3140,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф( фіксована частина)
3276,42 грн. штраф ( процентна складова). ( а.с. 6-11).
Договір складався з анкети- заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.( а.с.15-20).
Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком.( а.с. 107).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Привалами користування платіжною карткою» та «Тариф», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до п. 5.5 Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_3 нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 5.5.1 Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує проценти за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами.
Відповідно до п. 5.7 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов»язань.
Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін), то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Отже, факт укладення договору кредиту підтверджено наявною у справі копією заяви та Умов і правил надання банківських послуг та розмір заборгованості підтверджено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, випискою з картрахунку, тому суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, у нього виникла заборгованість внаслідок невиконання його умов.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з 13.07.2009 року по 01.01.2013 року включно застосовано процентну ставку-36%; з 02.01.2013 року по 29.08.2014 року - 30%; з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року включно - 34,8%; з 01.04.2015 року по 15.01.2018 року - 43,2%. ( а.с. 6-11).
Відповідно до ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно статті 1056 -1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК . Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із заявою відповідачки складають банківський договір (кредитний договір), банк має право проводити зміни тарифів, які викладені на банківському сайті htt://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також на зміну інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням, без попереднього повідомлення клієнта (п.1.1.3.2.3) ( а. с. 17).
Банк має право змінити тарифи, а також інші умови обслуговування клієнтів. При цьому банк, за виключенням зміни розміру наданого кредиту, зобов»язаний не менш чим за 7 днів проінформувати клієнта , зокрема у виписці по картрахунку згідно п. 4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредитного ліміту банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта. ( п. 5.3)
Відповідно до п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг не рідше одного разу на місяць способом, вказаним в заяві надавати клієнту виписки про стан картрахунків.
Разом з тим, частиною четвертою статті 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу ( крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВСУ від 11.10.2017 року за № 1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Доказів щодо належного повідомлення боржника про зміну умов кредитного договору щодо підвищення процентної ставки, тобто доведення факту вручення його відповідачу, позивачем не надано.
Виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 36% річних та кількості днів за період з 01.04.2015 року по 15.01.2018 року становить 1021 днів, сума зборгованості по відсоткам за користування кредитом за вказаний період становить (4251,50+189,59)=4441,09 х 36%:360х1021= 4534,35 грн.
Крім того, станом на 01.04.2015 року заборгованість по відсоткам становить 1534,69 грн.
Таким чином до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом до 01.04.2015 року у розмірі 1534,69 грн., та з 01.04.2015 року по 15.01.2018 року у розмірі 4534,35 грн., а всього 6069,04 грн.
Загальна сума заборгованості по тілу кредиту та відсоткам становить 4441,09 грн.+ 6069,04 грн. =10510,13 грн.
Доводи відповідача про застосування строків позовної давності суд не приймає до уваги за наступними підставами.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу,яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг давності починається зі спливом строку виконання ( частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг ( при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності ( стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту ( стаття 261 ЦК України).
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Як видно з виписки по руху коштів за карткою відповідача останній платіж був вчинений 03.06.2015 року, позов подано до суду 21.03.2018 року. Тому суд приходить до висновку про те, що строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не пропущено. При цьому суд зауважує на те, що строк позовної давності з правової точки зору не є тотожним строку дії картки або договору, оскільки право на позов у позивача виникало після прострочення відповідачем чергового платежу, а не після закінчення строку дії картки.
Що стосується доводів відповідача про неправомірне нарахування штрафних санкцій і пені, то суд виходить з наступного.
14 жовтня 2014 року набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в ст.2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, до проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України №6-2879 цс/16 при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вказаний закон зазначає, що забороняється нарахування пені і штрафних санкцій.
Як встановлено в судовому засіданні відповідач проживає в Покровському районі с. Михайлівка, тобто в зоні проведення антитерористичної операції.
Отже, враховуючи вищезазначені норми права, суд вважає, що граничний період, до якого повинні розраховуватися пеня та штрафні санкції і пеня - 13.04.2014 року включно.
Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, в межах строку позовної давності за основною вимогою.
Як вбачається з наданого розрахунку, виписки по картрахунку відповідачу згідно умов договору була нарахована комісія у розмірі 1673,56 грн., вказана сума зазначена в графі «пеня та комісія» розрахунку, та нарахована пеня з 30.04.2016 року у розмірі 1466,44 грн., та штрафні санкції у розмірі 3776,42 грн.
Отже з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором необхідно стягнути тіло кредиту у розмірі 4441,09 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 6069,04 грн., комісію у розмірі 1673,56 грн., а всього 12183,69 грн. за виключенням пені та штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у розмірі 309,75 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526, 530, 549, 550, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: покровський район, с. Михайлівка, вул.. Івана Біжика,31 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_3 « Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1Д, заборгованість за кредитним договором б/н від 16.06.2009 року у розмірі 12183,69 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 309,75 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05.07.2018 року.
Суддя: