08 травня 2018 р. справа № 804/2378/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності, та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 22 лютого 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в місячний строк, пясля набрання законної сили рішенням суду за цим позовом, подати до суду звіт про виконання такого рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з 18 серпня 1986 року по 29 жовтня 1986 року в складі військової частини № 39289 приймав безпосередню участь в ліквідації наслідків Чорнобильської аварії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, а також, інвалідом ІІІ-ї групи з 07.11.2017 року. Інвалідність набута під час виконання обов'язків військової служби, як рядовим строкової служби, звільненим у запас 10 червня 1988 року, та безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації згаданої аварії, із ступінем втрати професійної працездатності 50%. Позивач зазначає, що 22 лютого 2018 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про здійснення перерахунку та подальшою виплатою основної державної пенсії, згідно до приписів статті 59 частини 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, проте, відповідач повідомив, що розмір пенсійної виплати потребує доопрацювання, тобто, у задоволенні заяви від 22 лютого 2018 року відмовив, чим порушив права на належний соціальний захист, не вживши ефективних засібів правового захисту, що стало підставою звернення позивача до суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
07.05.2018 року відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому він зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІІ групи у розмірі відшкодування фактичних збитків згідно Закону України ''Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розрахунок пенсії позивача здійснюється згідно із Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 «Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» внесено зміни до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, та встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсію по інвалідності обчислюють - із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року. 22 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою щодо проведення перерахунку пенсії, та листом від 22.03.2018 року № 2815-18 було надано роз'яснення позивачу про розрахунок його пенсії відповідно до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, а саме, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, а також повідомлено позивача про необхідність доопрацювання його пенсійних виплат, та про додаткове повідомлення його після проведення відповідного перерахунку. Отже, відповідач наголошує, що позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з інвалідністю третьої групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, управлінням не відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії, а лише повідомлено, про необхідність доопрацювання його пенсійних виплат після отримання необхідного програмного забезпечення, тобто, відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача відсутня, тому, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи, а саме: копії витягів із військового квитка; копію посвідчення, як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; копію вкладки до посвідчення; копію посвідчення ветерана війни - інваліда війни; копії довідки до акту огляду МСЕК; копію довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності; копію довідки про перебування на обліку в ЄДАРП; копію пенсійного посвідчення; копію заяви відповідачу від 22.02.2018 року; копію відповіді відповідача від 22.03.2018 року; копію паспорта; копію РНОКПП.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІІ групи у розмірі відшкодування фактичних збитків згідно Закону України ''Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 18 серпня 1986 року по 29 жовтня 1986 року у складі військової частини № НОМЕР_2 , яка після аварії на Чорнобильській АЕС передислокувалася у місто Чорнобиль, приймав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії, що підтверджується витягами з військового квитка, та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, а також, інвалідом ІІІ-ї групи з 07.11.2017 року, що підтверджується посвідченням особи, яка постарждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 (вкладка до посвідчення № НОМЕР_4 ), посвідченням ветерана війни - інваліда війни серії НОМЕР_5 та довідкою до акта огляду медико - соціальної експертної комісії серії 12 AAA № 651236.
З матеріалів справи вбачається, що інвалідність отримана позивачем під час виконання обов'язків військової служби, як рядовим строкової служби, звільненим у запас 10 червня 1988 року, та безпосередньо пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації аварії. Ступінь втрати професійної працездатності становить 50%, що підтверджується Довідкою МСЕК серії 12 AAA № 044114. Позивач знаходиться на обліку в ЄДАРП, як інвалід війни ІІІ-ї групи та одержує пенсію по інвалідності ІІІ-ї групи, як потерпілий від аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 .
Відповідно до статті 59 частини 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Судом встановлено, що 22 лютого 2018 року позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача про здійснення перерахунку та подальшу виплату основної державної пенсії, згідно приписів статті 59 частини 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 22 березня 2018 року № 32815-18 повідомлено, що розмір пенсійної виплати позивача потребує доопрацювання, та після проведеного перерахунку позивача буде повідомлено додатково.
Суд вважає, що листом від 22 березня 2018 року № 32815-18 відповідачем фактично здійснено бездіяльність, чим порушено право позивача на належний соціальний захист, не вживши ефективних засобів захисту прав ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовну вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року такою, що підлягає задоволенню.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 22 лютого 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в місячний строк, пясля набрання законної сили рішенням суду за цим позовом, подати до суду звіт про виконання такого рішення, суд зазначає наступне.
Так, частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком, тому, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду не понесено судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, тому, суд не вирішує питання щодо їх повернення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 246 - 247, 249, 255, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 22 лютого 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) основної державної пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
В частині позовних вимог про зобов'язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в місячний строк, пясля набрання законної сили рішенням суду за цим позовом, подати до суду звіт про виконання такого рішення - відмовити.
Копію рішення направити всім сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський