ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2018Справа №910/4357/18
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В.В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк», м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Київ
про визнання недійсним правочину з перерахування грошових коштів, -
За участю представників:
від позивача: від відповідача: від третьої особи:Багач Е.М. Середа С.О. ОСОБА_4
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» про визнання недійсним правочину з перерахування коштів з рахунку №26005222030001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у розмірі 200 000,00 грн. на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» та ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що переказ грошових коштів, який на думку позивача є правочином, в сумі 200 000,00 грн. з рахунку відповідача на рахунок ОСОБА_1 було здійснено банком з недотриманням вимог п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 227 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позивач зазначає про наявність підстав для визнання правочину з перерахування грошових коштів недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2018 позовну заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в заяві у визначений судом спосіб, а саме шляхом уточнення повного найменування та реквізитів позивача (оскільки в позовній заяві було вказано ідентифікаційний код Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку).
24.04.2018 позивачем подано до суду заяву вих.№04.1/653 від 24.04.2018 про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2018, до якої додано нову редакцію позовної заяви (вих.№04.1/632 від 20.04.2018), за змістом якої в реквізитах позивача вказано адресу місцезнаходження та ідентифікаційний код банку, від імені якого до суду звертається уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відтак, позивачем у справі є саме Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_1, призначено підготовче засідання у справі на 23.05.2018.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.05.2018, вказав про необґрунтованість позовних вимог, оскільки операція з перерахування грошових коштів не є правочином, який вчинив банк, в розумінні статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Як зазначає відповідач, переказ коштів є лише технічною дією, здійснення якої забезпечував банк. Також відповідач заперечив проти посилань позивача на статтю 227 Цивільного кодексу України, оскільки укладений відповідачем та третьою особою договір фінансової допомоги не вимагає наявності у його сторін будь-яких дозволів (ліцензій).
Також 14.05.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення по справі третьої особи, ОСОБА_1, за змістом яких останній проти позову заперечує у повному обсязі, посилаюсь на неправомірність дій уповноваженої особи банку щодо віднесення банківської операції між ним і відповідачем на суму 200 000,00 грн. до нікчемних правочинів. При цьому, як вказує третя особа, безпідставність позовних вимог підтверджується висновками адміністративних судів та встановленими ними обставинами в межах справі №826/14736/16.
У підготовчому судовому засіданні 23.05.2018 судом оголошено перерву до 20.06.2018 для надання позивачу часу для підготовки відповіді на відзив.
18.06.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому наголосив, що спірна операція з перерахування грошових коштів має усі ознаки нікчемного правочину.
У підготовче судове засідання 20.06.2018 представники позивача, відповідача та третьої особи з'явились, надали суду спільну письмову заяву про розгляд справи по суті в той самий день.
Згідно з частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на той самий день.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову надали заперечення.
Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.
У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.
13.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №1Ф про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язався використати її для власних потреб і повернути у визначений даним договором строк, а саме до 31.12.2017.
15.06.2016 Публічним акціонерним товариством «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» сплачено на користь позичальника грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ», що підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 15.06.2016 по 12.08.2016.
15.06.2016 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення №70-рш/БТ, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Євробанк» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.
17.06.2016 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення №73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1041 від 17.06.2016 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора банку Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1183 від 07.07.2016 строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» продовжено з 17.07.2016 до 16.08.2016 включно.
На підставі наказу уповноваженої особи Фонду №26 від 21.06.2016 у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Євробанк» створено комісію з перевірки договорів та проведено перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком за період з 17.06.2014 до 17.06.2016, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також 21.06.2016 уповноваженою особи Фонду винесено наказ №27 «Про перевірку вкладів фізичних осіб» щодо здійснення перевірки документів, пов'язаних з укладенням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб для визначення підстав можливого обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам.
Згідно з актом перевірки №17 від 10.08.2016 до переліку правочинів, що є нікчемними на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», віднесено ряд операцій/транзакцій з перерахування грошових коштів, у тому числі операцію з перерахування коштів з рахунку №2600.5.22203.0001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ».
10.08.2016 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Євробанк» Кононцем В.В. винесено наказ №189-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями», яким наказано застосувати наслідки нікчемності операцій (транзакцій) з перерахування коштів з поточних рахунків юридичних осіб на вкладні депозитні/поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі операцію з перерахування коштів з рахунку №2600.5.22203.0001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ».
Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Євробанк» від 16.08.2016 за вих. 01-24.3/3255 позивача повідомлено про те, що під час перевірки правочинів було виявлено правочин (транзакцію), що має ознаки нікчемності згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: правочин з переказу коштів в сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно Договору №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ», здійснений 15.06.2016.
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду №1523 від 16.08.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк» Кононцю В.В. строком на два роки з 17.08.2016 по 16.08.2018 включно.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду №2218 від 31.05.2017 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» з 06.06.2017 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано усі повноваження ліквідатора банку Ларченко І.М,
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання недійсним правочину з перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зокрема, за приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та оспорювані правочини, недійсність яких встановлюється судом.
Виходячи зі змісту статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Враховуючи наведене, за висновками суду, позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом встановлення нікчемності правочину з підстав, визначених п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Окрім того, як на додаткові підстави позову, позивач вказує на невідповідність правочину вимогам статті 227 Цивільного кодексу України та статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відтак, при розгляді даної справи господарському суду належить надати оцінку доводам позивача про недійсність правочину, дослідити зміст такого правочину та встановити його відповідність або невідповідність чинному законодавству.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ «Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)» Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016) (далі - Порядок №826) протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.
За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку №826).
Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку №826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.
При цьому, за результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Накази (рішення) уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий наказ.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 16.05.2018 у справі №910/24198/16.
Матеріали справи (акт перевірки №17 від 10.08.2016; наказ №189-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями») свідчать, що операцію з перерахування коштів з рахунку №2600.5.22203.0001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ» було віднесено комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до нікчемних правочинів з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При зверненні до суду з даним позовом позивач додатково вказує підставою нікчемності пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, у частині 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
За змістом пояснень позивача, спірну операцію з перерахування коштів було здійснено в період, коли діяли обмеження, встановлені рішенням Правління Національного банку України №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до категорії проблемних», щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Наведені обмеження, на думку позивача, свідчать про недотримання відповідачем і вимог статті 227 Цивільного кодексу України.
Також позивач посилається на порушення вимог частини 4 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою визначено, що проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.
Розглянувши вказані доводи, господарський суд виходить з наступного.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пояснень учасників справи, як відповідач, так і третя особа є клієнтами Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» на підставі відповідних договорів про відкриття банківського рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
Матеріали справи свідчать, що грошовий переказ відповідача на рахунок третьої особи, який визнано позивачем нікчемним правочином, був проведений банком за дорученням його клієнта на виконання відповідного господарського договору, стороною яких банк не є. Фактично суб'єкт господарювання розпорядився власними грошовими коштами при здійсненні своєї господарської діяльності, втручання в яку не допускається.
Як було встановлено судом, 13.06.2016 між відповідачем та третьою особою укладено договір №1Ф про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики), за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику) в сумі 200 000,00 грн., а позичальник зобов'язався використати її для власних потреб і повернути у визначений даним договором строк.
За своїм змістом та правовою природою укладений між відповідачем та третьою особою договір №1Ф від 13.06.2016 є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм статей 1046-1053 Цивільного кодексу України.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить іншого терміну «правочин», а тому зміст правочину визначений главою 16 розділу ІУ Книги першої Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договір) дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Для правової кваліфікації дій учасників цивільного обороту, спрямованих на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків в якості правочинів, суттєве значення має встановлення підстав вчинення таких дій, тобто сукупності юридично значимих причин-обставин, безпосереднім об'єктивним наслідком яких стали такі дії. Саме правова підстава тієї чи іншої дії надає останній якостей цивільно-правового правочину і дозволяє належним чином кваліфікувати правочин за видом і дозволяє вірно визначити норму матеріального права, яка регулює цей правочин.
Як випливає з аналізу глави 16 Цивільного кодексу України, законодавець визначає договір і дії, що вчиняються на виконання зобов'язання з договору, у нерозривній єдності, а правила про форму правочину і про його недійсність - розглядає по відношенню до підстав виникнення зобов'язання (постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/8087/17).
Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:
- дефекти (незаконність) змісту правочину;
- дефекти (недотримання) форми;
- дефекти суб'єктного складу;
- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказаний вище договір безвідсоткової фінансової допомоги в силу презумпції правомірності правочинів, встановленої статтею 204 Цивільного кодексу України, є чинним та створює взаємні цивільні права та обов'язки для його сторін, а саме для відповідача та третьої особи.
Частиною 1 статті 341 Господарського кодексу України визначено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.
Натомість, банком було здійснено розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнтів та проведено зарахування грошових коштів на відповідний рахунок фізичної особи. Тобто, правочин зі сплати грошових коштів, який розглядається, був вчинений, відповідно, юридичною особою, яка такі кошти сплатила, проте не банком. Будь-які цивільні права та обов'язки в результаті здійснення таких правочинів у банка не виникли, не змінились, не були припинені.
Разом з цим, положення статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають підстави нікчемності правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку, тобто тих, які вчинено саме банком.
Таким чином, уповноваженою особою Фонду безпідставно віднесено до нікчемних правочинів з підстав, передбачених п. п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону, операцію зі сплати коштів в якості надання безвідсоткової фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016, здійсненої 15.06.2016 в сумі 200 000,00 грн.
Доводи позивача про те, що дія з перерахування грошових коштів з рахунку Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рахунок ОСОБА_1 у сумі 200 000,00 грн. з призначенням платежу «надання зворотної фінансової допомоги згідно з договором №1Ф від 13.06.2016 без ПДВ» є правочином, не ґрунтується на зазначеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх вказаних вище складових елементів правочину.
Відтак, до цієї операції не можуть бути застосовані норми закону, що регулюють питання недійсності правочину - ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 26.03.2018 у справі №911/2623/17 у подібних правовідносинах за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк».
За таких обставин господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з тим, що перерахування грошових коштів - поворотної фінансової допомоги є лише дією, яка засвідчує факт належного виконання договору, тому підстави для визнання цієї дії недійсною за правилами визнання недійсним правочину відсутні. При цьому, судом враховано, що сам договір безвідсоткової фінансової допомоги, сторонами якого є юридична та фізична особи, позивачем не оспорюється.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, судом не оцінюються інші доводи позивача, у тому числі ті, які є очевидно необґрунтованими, як-то, посилання на положення статті 227 Цивільного кодексу України (оскільки чинним законодавством не вимагається отримання юридичною особою будь-якого дозволу (ліцензії) при укладенні та виконанні договору безвідсоткової фінансової допомоги). Посилання позивача на недотримання обмежень, встановлених Національним банком України, також не спростовують наведених вище висновків суду, оскільки не доводять наявності в оспорюваній дії всіх необхідних елементів, притаманних правочину, та не впливають на результат вирішення спору.
Одночасно з цим, судом враховано, що спірні правовідносини вже були предметом розгляду в національних судах, а саме в межах адміністративної справи №826/14736/16. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 та яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича щодо визнання нікчемною транзакції щодо перерахування грошових коштів у розмірі 200 000,00 гривень на рахунок ОСОБА_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Євробанк» та застосування наслідків нікчемності; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У даному випадку господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене вище в сукупності, з огляду на необґрунтованість доводів позивача про те, що спірна операція з перерахування коштів є правочином в розумінні статті 2020 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» про визнання недійсним правочину з перерахування коштів з рахунку №26005222030001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у розмірі 200 000,00 грн. на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016 задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 1 762,00 грн. залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Євробанк» до Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» про визнання недійсним правочину з перерахування коштів з рахунку №26005222030001 (Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт») на рахунок НОМЕР_1 (ОСОБА_1) у розмірі 200 000,00 грн. на виконання договору №1Ф про надання безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 13.06.2016, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» та ОСОБА_1, - відмовити повністю.
2. Судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 1 762,00 грн. залишити за позивачем.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.07.2018.
Суддя В.В. Князьков