вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/985/18
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів
до Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича, смт. Володарка, Київська область
про стягнення коштів
без виклику представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №08-05 від 08.05.2018 року (вх. №1014/18 від 14.05.2018 року) до Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №246 від 06.05.2016 року у сумі 15099,93 грн.
Ухвалою господарського суду від 29.05.2018 року відкрито провадження у справі №911/985/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 11835,89 грн. основної заборгованості за поставлений та неоплачений товар, 1521,01 грн. пені, 132,56 грн. інфляційних збитків, 1610,47 грн. 36% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме, 1762,00 грн. судового збору.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзив на позовну заяву не надіслав.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Валенкевичем Русланом Валерійовичем (за договором - покупець) 06.05.2016 року укладено Договір поставки №246.
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця - товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у порядку, визначеному умовами цього договору та своєчасно повертати тару на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів з дня отримання замовлення поставити товар на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою здійснення торгівельної діяльності покупця. За погодженням сторін договору поставка зі складу постачальника може здійснюватись транспортом за рахунок покупця на умовах EXW (Інкотермс 2000).
Згідно п. 3.2 Договору, постачання товару здійснюється партіями відповідно до умов п. 3.1 Договору. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем або представником покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем або представником покупця, відповідно до накладної. Товаросупроводжувальна документація - накладні є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, вид, кількість, асортимент товару визначається в накладних або розрахункових документах, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.п. 5.1., 5.2 Договору, ціна за товар визначається постачальником у накладних та/або розрахункових документах на товар. Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ. Загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім накладним та/або розрахунковим документам на товар.
Пунктом 6 Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або, за домовленість сторін, готівкою через касу постачальника (з оформленням розрахункових документів).
У пунктах 7.1 та 7.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення термінів оплати. У випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - терміни оплати вартості одержаного від постачальника товару він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми заборгованості.
Відповідно до п. 8.7 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 (трьох) років, а в частині розрахунків між сторонами до повного фінансового розрахунку за товар, отриманий покупцем, за всіма накладними (партіями поставки).
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11835,89 грн., що підтверджується видатковою накладною №НКВ-292677 від 23.12.2016 року на суму 2417,11 грн. та №НКВ-283043 від 13.12.2017 року на суму 9418,78 грн., належним чином завірені копії яких залучено до матеріалів справи.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався за отриманий товар згідно видаткових накладних №НКВ-292677 від 23.12.2016 року та №НКВ-283043 від 13.12.2017 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 11835,89 грн.
Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 11835,89 грн. заборгованості.
У процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по оплаті товару за Договором поставки №246 від 06.05.2016 року.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладеними не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 11835,89 грн. заборгованості за отриманий товар підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 1228,31 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №НКВ-283043 від 13.12.2017 р. за період з 20.12.2017 р. по 10.05.2018 р. та 292,70 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №НКВ-292677 від 23.12.2017 р. за період з 30.12.2017 р. по 10.05.2018 р., всього на суму 1521,01 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 36 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до п. 7.2 Договору у сумі 1610,47 грн.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день порушення термінів оплати.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені у сумі 1521,01 грн. за період з 20.12.2017 року по 10.05.2018 року та за період з 30.12.2017 року по 10.05.2018 року. Однак, позивачем при розрахунку пені невірно визначено періоди нарахування.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Враховуючи зазначене, згідно з вірним арифметичним розрахунком пені, зробленим судом, стягненню з відповідача підлягає 1172,57 грн. за період з 21.12.2017 року по 10.05.2018 року та 281,71 грн. за період з 31.12.2017 року по 10.05.2018 року.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - терміни оплати вартості одержаного від постачальника товару він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) процентів річних від простроченої суми заборгованості.
За розрахунком позивача, сума 36% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною №НКВ-283043 від 13.12.2017 р. за період з 20.12.2017 р. по 10.05.2018 р. складає 1300,56 грн. та за видатковою накладною №НКВ-292677 від 23.12.2017 р. за період з 30.12.2017 р. по 10.05.2018 р. складає 309,91 грн., всього на суму 1610,47 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
За розрахунком позивача, інфляційні втрати за видатковою накладною №НКВ-283043 від 13.12.2017 р. за період з 20.12.2017 р. по 10.05.2018 р. складають 105,49 грн. та за видатковою накладною №НКВ-292677 від 23.12.2017 р. за період з 30.12.2017 р. по 10.05.2018 р. складають 27,07 грн.
Однак, позивачем при розрахунку інфляційних та 36% річних від простроченої суми заборгованості невірно визначено періоди нарахування.
Згідно з вірним розрахунком інфляційних та 36% річних від простроченої суми заборгованості, зробленим судом, сума штрафних санкцій є більшою, однак, оскільки позивачем визначено інфляційні у розмірі 132,56 грн. та 36% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 1610,47 грн., то стягненню підлягають зазначені суми, в межах заявлених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Валенкевича Руслана Валерійовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 325, код 37171990) 11835 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 89 коп. основного боргу, 1454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 28 коп. пені, 132 (сто тридцять дві) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 47 коп. 36% річних, 1754 (одна тисяча сімсот п'ятдесят чотири) грн. 21 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць