ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2018Справа № 910/23472/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Матинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
за скаргою Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (83001, Донецька область, місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 125; код ЄДРПОУ 19388768)
на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ РІЗНИЦЬКА, будинок 11-Б; код ЄДРПОУ 34979022)
у справі № 910/23472/15
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. в інтересах ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ"
про стягнення 280 680,73 грн.
Представники сторін:
від ВДВС: не з'явилися;
від скаржника (стягувач, позивач по справі): Погодін В.Л. - за довіреністю № 82 від 23.04.2018 року;
від боржника (відповідач по справі): не з'явилися;
25.07.2016 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 року, яке набрало законної сили 12.07.2016 року, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" в інтересах ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" 280 680 (двісті вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн. 73 коп. боргу.
Через канцелярію Господарського суду міста Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" подало скаргу на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.05.2018 року розгляд скарги призначено на 05.06.2018 року.
В судове засідання 05.06.2018 року представники ВДВС та боржника не з'явилися.
Про час та місце розгляду скарги ВДВС повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103046577292.
Копія ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 року, яка надсилалась на адресу боржника, зазначену в заяві, а саме: 03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, 2А, оф. 10, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» та адресату не вручена, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення Форми 20 та поштовим конвертом, в якому ухвала суду від 21.05.2018 року у справі № 910/23472/15 була надіслана на адресу відповідача (боржника).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомив суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ", яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення боржника (відповідача) про розгляд скарги на дії ВДВС у справі № 910/23472/15 та проведення судового засідання.
Про причини неявки представника Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та боржника в судове засідання суд не повідомлено.
При цьому судом враховано, що відповідно до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
01.06.2018 року через канцелярію суду від ВДВС надійшли заперечення на скаргу, в яких Печерський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заперечує проти скарги та зазначає про вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення, наголошуючи на право стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.06.2018 року представник скаржника (стягувача) підтримав скаргу та просив суд її задовольнити.
Дослідивши матеріали скарги в їх сукупності та заслухавши пояснення представника скаржника, Господарський суд м. Києва, -
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" Білої І.В. в інтересах ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" заборгованості за Кредитним договором №207/Ю від 21.08.2013р. у загальному розмірі 280 680,73 грн. (з них: 264 863,58 грн. - основний борг за кредитом, 8 166,53 грн. - борг по нарахованим процентам за користування кредитними коштами, 7 650,62 грн. - пеня).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2016 року у справі №910/23472/15 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 280 680,73 грн. боргу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 4 210,21 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2016р. у справі №910/23472/15 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року, яка набрала законної сили 12.07.2016 року, Господарським судом міста Києва видано наказ від 25.07.2016 року про примусове виконання рішення у справі № 910/23472/15.
Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" звернулося до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою від 16.08.2016 року № 2463 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/23472/15 від 25.07.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" в інтересах ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" 280 680 (двісті вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн. 73 коп. боргу.
06.09.2016 року заступником начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відділ ДВС) винесено постанову ВП №52121632 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі № 910/23472/15 року про стягнення з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" 280 680,73 грн.
16.04.2018 року відділом ВДВС на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі № 910/23472/15 стягувачу, яка отримана ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" 02.05.2018 року.
В обґрунтування поданої скарги ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" посилається на передчасність винесення вказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на непроведення відділом ДВС всіх заходів щодо розшуку майна боржника, в зв'язку з чим, на думку скаржника, порушується право стягувача на гарантоване державою забезпечення виконання рішення, а також, як наслідок, право на отримання коштів від боржника, що могли б бути використані для задоволення вимог кредиторів стягувача в межах процедури ліквідації останнього, розпочатої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів (п.1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як зазначалось судом вище, 06.09.2016 року заступником начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП №52121632 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року у справі № 910/23472/15 року про стягнення з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ" 280 680,73 грн.
При цьому як встановлено судом, на виконанні в Печерському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження ВП № 50535967 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" на користь стягувачів загальної суми боргу у розмірі 15942642,81 грн.
Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Постановою від 03.04.2017 року старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавче провадження № 52121632 приєднане до виконавчого провадження № 50535967.
Згідно із ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Як свідчать надані відділом ДВС копії матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем було вжито заходи на виявлення майна боржника шляхом надіслання запитів та накладено арешт на рухоме та нерухоме майно належне боржнику.
Зокрема, в ході проведення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню ВП № 50535967 державним виконавцем 28.10.2015 року винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем внесено запис про обтяження майна боржника до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За даними Державної фіскальної служби України у боржника виявлені відкриті рахунки в банківських установах, в зв'язку з чим 24.02.2016 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, відкритих боржником в банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику.
20.01.2016 року, 04.02.2016 року, 08.02.2016 року державним виконавцем направлено запити до Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві про надання інформації про транспортні засоби зареєстровані за боржником.
29.02.2016 до Відділу надійшла відповідь Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 09.12.2016 року, відповідно до якої за боржником зареєстровано транспортні засоби.
Постановою державного виконавця від 14.02.2017 року оголошено в розшук всі транспортні засоби, зареєстровані за боржником - ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ".
Згідно листа Управління інформаційної підтримки та координації поліції « 102» від 24.02.2017 року постанову від 14.02.2017 року про розшук майна боржника прийнято до виконання, транспортні засоби поставлено на облік у розшук.
Державним виконавцем направлено запит про надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що майже всі транспортні засоби зареєстровані за боржником перебувають в заставі.
20.04.2016 року державним виконавцем направлено запит до Державного агентства земельних ресурсів про надання інформації про наявність земельних ділянок зареєстрованих за боржником.
19.05.2016 року державним виконавцем направлено запит до БТІ м. Києва про наявність нерухомого майна зареєстрованого за боржником.
08.06.2016 року та 14.02.2017 року державним виконавцем направлено запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про надання інформації про наявність зареєстрованих за боржником цінних паперів, належних йому на праві власності, у відповідь на які Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку повідомлено про відсутність боржника серед осіб, які володіють значними пакетами акцій емітентів.
08.06.2016 року державним виконавцем направлено запит до Інспекції державного технічного нагляду про наявність зареєстрованої сільськогосподарської, будівельної техніки, тракторів, самохідних шасі, самохідних дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів) та іншої техніки, належної на праві власності боржникові.
Окрім цього, згідно відповіді від 28.02.2017 року, отриманої державним виконавцем від Державної служби України з безпеки на транспорті на запит від 14.02.2017 року, відсутні записи щодо суден, власником або судовласником яких є ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГ".
За даними Державної служби України з питань праці, отриманими на запити від 02.11.2016 року та 14.02.2017 року, за боржником не зареєстровані великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично - дорожній мережі загального користування , машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, а також підіймальні споруди, парові та водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води, об'єкти нафтогазового комплексу та об'єкти котлонагляду.
Згідно відповідей Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк", Публічного акціонерного товариства "Райфейзен банк Аваль", Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Публічного акціонерного товариства "Ощадбанк" на арештованих рахунках боржника кошти відсутні.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.
16.04.2018 року державним виконавцем, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
При цьому як зазначено у вказаній постанові, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти на які можливо звернути стягнення, а саме: вжитими державним виконавцем засобами встановлено, що за боржником на праві власності зареєстровано транспортні засоби. Державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві постанову Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві щодо розшуку майна боржника прийнято до виконання. Протягом одного року транспортний засіб не розшукано; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку доступу державний виконавців та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нерухоме майно за боржником не зареєстровано, згідно відповідей банківських установ грошові кошти на рахунках боржника відсутні, за адресою вказаною у виконавчому документі майна боржника, на яке за законом можливо звернути стягнення - не виявлено. За таких умов у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В свою чергу скаржник (стягувач) не погоджується із винесеною постановою від 16.04.2018 року, та зазначає, зокрема, що державний виконавець не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за судовим рішенням.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до Господарського суду зі скаргою.
Суд зазначає, що права та обов'язки виконавця під час здійснення виконавчого провадження передбачені ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19).
З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи, передбачені п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", є правом виконавця, поряд із обов'язком щодо вжиття передбачених вказаним Законом та всіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
На підставі наведеного вище суд зазначає, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника (керівника боржника - юридичної особи) у праві виїзду за кордон, позаяк державним виконавцем не надано доказів вчинення боржником дій, які свідчать про ухилення останнього від виконання своїх боргових зобов'язань, згідно наданих органом ДВС матеріалів вчинено вичерпні дії з метою примусового виконання рішення суду та встановлено відсутність у боржника майна, на яке за законом можливо звернути стягнення, на рахунки боржника накладено арешт, а транспортні засоби оголошено в розшук.
Як вбачається з наданих органом ДВС матеріалів виконавчого провадження державний виконавець вчинив всі можливі та необхідні заходи для встановлення наявності у боржника коштів та майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Відповідно до п. 9.13 постанови Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не в праві самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Згідно до частини 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволенню не підлягає.
При цьому суд звертає увагу скаржника на приписи ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 233-235, 339, 343 ГПК України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК".
Ухвала набирає законної сили 05.06.2018 року та відповідно до ст. 256 та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту ухвали: 22.06.2018 року