Україна
24 грудня 2009 р. справа № 2а-20803/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шальєвої В.А.
при секретарі
при секретарі Химич М.В.
за участю представника позивача Красильниковій С.О.
представника відповідача Ткаченка Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства Селідіввугілля» до управління Пенсійного фонду України у м. Селідове про визнання дій неправомірними та визнання недійсними рішень,
Державне підприємство «Селідіввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Селідове про визнання дій неправомірними та визнання недійсними рішень. Позовні вимоги позивач мотивує наступним. Відповідач вважає, що відокремлений підрозділ «Охорона» Державного підприємства «Селідіввугілля» своєчасно не сплачував суми страхових внесків, у зв'язку з чим до страхувальника у період з 2008 року по квітень 2009 року були застосовані фінансові санкції рішеннями № 86 від 19.03.2008 року застосовані фінансові санкції (штраф у сумі 23696,79 грн., пеня у сумі 13948,46 грн.), № 129 від 21.04.2008 року (штраф - 35679,92 грн., пеня - 15852,76 грн.), № 168 від 21.05.2008 року (штраф - 20638,42 грн., пеня - 14881,15 грн.), № 218 від 25.06.2008 року (штраф - 43519,06 грн., пеня 17609,40 грн.), рішення № 344 від 23.09.2008 року (штраф - 19430,38 грн., пеня 20502,33 грн.), рішення № 377 від 22.10.2008 року (штраф 11252,91 грн., пеня 6134,09 грн.), № 417 від 24.11.2008 року (штраф - 37031,57 грн., пеня 20310,83 грн.), № 469 від 23.12.2008 року (штраф 10174,60 грн., пеня 6317,11 грн.), № 24 від 19.01.2009 року (штраф 1778,65 грн., пеня 1211,80 грн.) № 25 від 19.01.2009 року (штраф 58379,33 грн., пеня 68205,30 грн.), № 58 від 17.02.2009 року (штраф 6552,05 грн. пеня 5541,36 грн.), № 59 від 17.02.2009 року (штраф 533,70 грн., пеня 278,04 грн.), № 114 від 18.03.2009 року (пеня 25336,76 грн.)№ 115 від 18.03.2009 року (пеня 1272,39 грн.), № 170 від 30.04.2009 року (штраф 36624,68 грн.), № 171 від 30.04.2009 року (пеня 850,95 грн.), № 172 від 30.04.2009 року (штраф 2241,09 грн.). Позивач вважає, що вказані рішення є незаконними з наступних підстав. Відповідачем були нараховані позивачу фінансові санкції в розмірі 307533,15 грн. та пеня у розмірі 218252,46 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 2008 року по квітень 2009 року. Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з урахуванням приписів та вимог п. 1 ст. 14, п.6 с.20 цього Закону є календарний місяць. Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
Відокремлений підрозділ «Охорона» протягом вказаного періоду здійснював сплату страхових внесків в момент отримання грошових коштів на виплату заробітної плати і протягом базового періоду з визначенням платежу в платіжних дорученнях як сплата поточних періодів. Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» відповідач самостійно здійснив перерозподіл отриманих страхових внесків, чим порушив права позивача.
Просить визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у м. Селідове щодо застосування фінансових санкцій та нарахування пені без врахування призначення платежу, визнати недійсними вказані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні обставинам викладеним в позовній заяві та просив визнати неправомірними дії та визнати недійсними вказані рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій, та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до даних картки особового рахунку позивача було встановлене порушення строків сплати страхових внесків за 2008 рік, передбачених п. 6 ст. 20 Закону України № 1058. Кількість днів затримки у всіх випадках складала до 90 днів. Розрахунок фінансових санкцій та пені було здійснено на підставі даних картки особового рахунку, яка формувалася за даними звітів платника розрахованих самостійно та поданих до органу Пенсійного фонду. Суми коштів, які надходили від позивача в першу чергу спрямовувалися на погашення боргу в порядку календарної черговості їх виникнення, незалежно від визначення платником цільового призначення цих коштів. Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов Державного підприємства «Селідіввугілля» до управління Пенсійного фонду України у м. Селідове про визнання дій неправомірними та визнання недійсними рішень, таким, що підлягає частковому задоволенню.
Позивач Державне підприємство «Селідіввугілля» зареєстроване в якості юридичної особи діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с. 18),, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 19), у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і несе обв'язки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі, діє на підставі статуту Державного підприємства «Селідіввугілля» (а.с. 10-17),.
Судом встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було винесено відповідачем у зв'язку з тим, що позивачем несвоєчасно сплачувались страхові внески.
Відокремлений підрозділ «Охорона» не є юридичною особою, і є відповідно до п. 2.1.1 вказаної Інструкції платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Таким чином, позивачем за даним позовом є саме Державне підприємство «Селідіввугілля», яке є юридичною особою.
Відповідач управління Пенсійного фонду України у м. Селідове є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Згідно ст. 15 Положення, пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Управління Пенсійного фонду України у м. Селідове діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Селідове за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків рішенням 86 від 19.03.2008 року застосовані фінансові санкції (штраф у сумі 23696,79 грн., пеня у сумі 13948,46 грн.) (а.с. 29), № 129 від 21.04.2008 року (штраф - 35679,92 грн., пеня - 15852,76 грн.) (а.с. 33), № 168 від 21.05.2008 року (штраф - 20638,42 грн., пеня - 14881,15 грн.) (а.с. 37), № 218 від 25.06.2008 року (штраф - 43519,06 грн., пеня 17609,40 грн.) (а.с. 41), рішення № 344 від 23.09.2008 року (штраф - 19430,38 грн., пеня 20502,33 грн.) (а.с. 45), рішення № 377 від 22.10.2008 року (штраф 11252,91 грн., пеня 6134,09 грн.) (а.с. 50), № 417 від 24.11.2008 року (штраф - 37031,57 грн., пеня 20310,83 грн.) (а.с. 51), № 469 від 23.12.2008 року (штраф 10174,60 грн., пеня 6317,11 грн.) (а.с. 59), № 24 від 19.01.2009 року (штраф 1778,65 грн., пеня 1211,80 грн.) (а.с. 64), № 25 від 19.01.2009 року (штраф 58379,33 грн., пеня 68205,30 грн.) (а.с. 67), № 58 від 17.02.2009 року (штраф 6552,05 грн. пеня 5541,36 грн.) (а.с. 70), № 59 від 17.02.2009 року (штраф 533,70 грн., пеня 278,04 грн.) (а.с. 73), № 114 від 18.03.2009 року (пеня 25336,76 грн.) (а.с. 76), № 115 від 18.03.2009 року (пеня 1272,39 грн.) (а.с. 79), № 170 від 30.04.2009 року (штраф 36624,68 грн.) (а.с. 82), № 171 від 30.04.2009 року (пеня 850,95 грн.) (а.с. 85), № 172 від 30.04.2009 року (штраф 2241,09 грн.) (а.с. 88).
Фактично позивачем були сплачені самостійно визначені ним суми страхових внесків із частковою затримкою до 30 діб, а таким чином фінансові санкції, які мали бути застосовані до позивача не повинні перевищувати 10% від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків. Відповідачем фактично були застосовані фінансові санкцій в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків, що мало своїм наслідок застосування до позивача штрафу у завищених розмірах що також потягнуло за собою визначенню позивачу необґрунтовано завищеної суми пені в розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Відповідно ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для Державного підприємства «Селідіввугілля» з урахуванням приписів та вимог п. 1 ст. 14, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є календарний місяць.
Відповідно до п. 14 Прикінцевих положень Закону (зі змінами та доповненями), установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Так, відповідно до інформації про нарахування та сплату Відокремленого підрозділу «Охорона» Державного підприємства «Селідіввугілля» страхових внесків до управління пенсійного фонду України у м. Селідове за період 2008 року по березень 2009 року, страхові внески за лютий 2008 року були сплачені 28.03.2008 року. Отже, відповідачем дійсно несвоєчасної сплачено суму страхових внесків, але кількість днів затримки в цих випадках не перевищувала 30 календарних днів і складала 8 днів. Страхові внески за березень 2008 року були здійснені 21.04.2008 року, 25.04.2008 року, 30.04.2008 року та 07.05.2008, затримка платежу складає 1, 5, 10, 17 днів, за квітень 2008 року сплачено 30.05.2008 року, затримка - 10 днів, за травень 2008 року сплачено 27.06.2008, затримка складає 7 днів, за червень 2008 року сплачено 31.07.2008 року, 13.08.2008 року, затримка складає 11 та 24 дні, за липень 2008 року сплачено 28.08.2008 року, затримка складає 8 днів, за серпень 2008 року сплачено 30.09.2008 року, 06.10.2008 року, затримка складає 2 та 8 днів, за вересень 2008 року сплачено 31.10.2008 року, 02.12.2008 року, затримка складає 3, 35 днів, жовтень 2008 року - 03.12.2008 року, затримка - 5 днів, листопад 2008 року - 17.12.2008 року, тобто платежі внесено у встановлений законом строк, грудень 2008 року - 02.01.2009 року, затримка 5 днів, січень 2009 року - 19.02.2009 року, 02.03.2009 року, затримка за платежем від 02.03.2009 складає 2 дні, лютий 2008 року - 27.03.2009 року, платежі внесено у встановлений законом строк, березень 2009 року - 30.04.2009 року, затримка - 2 дні (а.с. 119-120).
Отже, факт несвоєчасної сплати позивачем належних сум страхових внесків за спірний період в даному випадку місце мав тільки при здійснені деяких платежів, кількість днів затримки в цих випадках не перевищувала 90 календарних днів, а саме платіж за вересень 2008 року було прострочено на 35 днів.
У відповідності до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вказані обставини розмір штрафу не повинен був перевищувати 10 відсотків від несвоєчасно сплачених сум та 20 відсотків за вересень 2008 року.
Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції посилається на ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд вважає, що відповідачем неправильно застосована зазначена правова норма до даних правовідносин, з огляду на наступне.
Відповідно до другого речення частини 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків.
Таким чином, оскільки єдиною підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені в даному випадку може бути тільки несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, суд визнає протиправними оскаржувані рішення відповідача.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, оскільки правовим наслідком визнання рішення протиправним є його недійсність з моменту його прийняття, тому в цьому разі такі рішення не підлягають додатковому скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач в даному випадку діяв на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Так, в судовому засіданні представник відповідача Управління пенсійного фонду України у м. Селідове наполягав на застуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
У зв'язку з цим, а також враховуючи те, що Державне підприємство «Селідіввугілля» просить визнати недійсними рішення № 86 від 19.03.2008 року застосовані фінансові санкції (штраф у сумі 23696,79 грн., пеня у сумі 13948,46 грн.), № 129 від 21.04.2008 року (штраф - 35679,92 грн., пеня - 15852,76 грн.), № 168 від 21.05.2008 року (штраф - 20638,42 грн., пеня - 14881,15 грн.), № 218 від 25.06.2008 року (штраф - 43519,06 грн., пеня 17609,40 грн.), рішення № 344 від 23.09.2008 року (штраф - 19430,38 грн., пеня 20502,33 грн.), рішення № 377 від 22.10.2008 року (штраф 11252,91 грн., пеня 6134,09 грн.), № 417 від 24.11.2008 року (штраф - 37031,57 грн., пеня 20310,83 грн.), річний строк, протягом якого позивач міг звернутися до суду з вказаними вимогами, сплинув.
На підставі викладеного, суд задовольняє частково позовні вимоги Державного підприємства «Селідіввугілля».
У відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України суд стягує на користь позивача понесені судові витрати відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Державного підприємства Селідіввугілля» до управління Пенсійного фонду України у м. Селідове про визнання дій неправомірними та визнання недійсними рішень задовольнити частково. .
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Селідове щодо застосування фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та нарахування пені без врахування призначення платежу.
Визнати протиправними рішення управління Пенсійного фонду у м. Селідове № 469 від 23.12.2008 року (штраф 10174,60 грн., пеня 6317,11 грн.), № 24 від 19.01.2009 року (штраф 1778,65 грн., пеня 1211,80 грн.) № 25 від 19.01.2009 року (штраф 58379,33 грн., пеня 68205,30 грн.), № 58 від 17.02.2009 року (штраф 6552,05 грн. пеня 5541,36 грн.), № 59 від 17.02.2009 року (штраф 533,70 грн., пеня 278,04 грн.), № 114 від 18.03.2009 року (пеня 25336,76 грн.)№ 115 від 18.03.2009 року (пеня 1272,39 грн.), № 170 від 30.04.2009 року (штраф 36624,68 грн.), № 171 від 30.04.2009 року (пеня 850,95 грн.), № 172 від 30.04.2009 року (штраф 2241,09 грн.) про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Державному підприємству «Селідіввугілля» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селідіввугілля» 1 (одна) грн. 70 коп.
Повний текст постанови виготовлений 29 грудня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.