Справа № 2-а-17-2010 рік
13 січня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Старинщук О.В.,
при секретарі Резніченко Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
17.11.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Позов мотивований тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України № 2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону України йому повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З 01.01.2007 року йому така державна соціальна допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235 - IV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» стаття 77 та 110, Законом України №489 - V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням №6 - рп/2007 від 09.07.2007 року по справі №1 - 29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65, 70, 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», визнав положення Закону України №489 - V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 стаття 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», положення пункту 3 статті 71 Закону України №489 - V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України № 2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії «Дітям війни» встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 22 Конституції України передбачено що прийняття інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальне пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, позивач зважаючи на вище викладене, вважає, що невиплата йому соціальної допомоги передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою що суперечить Конституції та Законам України.
Бездіяльність УПФУ в Замостянському районі м. Вінниця у підвищенні йому пенсії вважає незаконною, оскільки це суперечить приведеним вище нормам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України і порушує його право пенсіонера - дитини війни.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати бездіяльність відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та стягнути з відповідача на його користь недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 01.01.2007 року по теперішній час, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тобто 30 відсотків мінімальне пенсії за віком.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, мотивуючи тим, що позивач отримує пенсію за віком в управлінні та належить до категорії «діти війни». При визначенні права на пенсію, громадянам управління керується Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-4 від 18.01.2004 року.
Представник відповідача також зазначила, що вимоги позивача стосуються перерахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни з 01.01.2007 року. А відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Представник відповідача зазначила, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2006 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», таким чином у 2006 році підвищення до пенсій не було передбачено, тому позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка в розмірі 10 % прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність, відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому скасування Конституційним Судом України положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», автоматично не відновлює дію законів, що діяли до внесення у них змін.
Внаслідок вищевказаного, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:
- визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, щодо відмови в перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни - протиправними.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці, здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 17 листопада 2008 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити позивачу різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 17.11.2008 року по день набрання рішенням суду законної сили.
Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач визнаний дитиною війни, є пенсіонером за вислугу років.
Згідно зі ст. 6 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Однак, підвищення пенсії позивачу в 2006-2007 роках не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111 Законів України “Про Державні бюджети України на 2006 і 2007 роки” .
Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 1.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України “Про бюджетну систему України”, щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану - п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст.і 92 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.
З 1 січня 2008 році згідно закону від 28.12.2007 року “Про внесення змін до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” та п. 2 ст. 41 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність.
Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус дитина війни, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” визнані незаконними, неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов'язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.
Проте всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року
№ 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.
В зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із вимогою про перерахунок підвищення пенсії, з урахуванням вище зазначених рішень суддів та вимог закону, на що отримав відповідь про відмову в перерахунку підвищення йому пенсії, як дитині війни.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.
Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” - не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
В ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 року у справі “Бакалов проти України” ( і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до листів Вищого адміністративного суду України від 14.08.ю2009 року № 1128/13/13-09 та 1.12.2009 р. № 1623/13/13/13/09 у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням окремих норм законодавства під час розв'язання спорів щодо нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» у порядку надання методичної допомоги, Вищий адміністративний суд України вбачає за необхідне повідомити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином із січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки з позовом про порушення свого права позивач звернувся в листопаді 2009 року, то строк звернення до суду за захистом позивачем свого права слід обчислювати з 17 листопада 2008 року, з моменту звернення до суду і з даних строків відповідно до вище зазначених положень слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачу його підвищення пенсії як дитині війни.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України).
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України) , ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо відмови в перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 17 листопада 2008 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити позивачу різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 17.11.2008 року по день набрання рішенням суду законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена через Замостянський районний суд м. Вінниці до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :