Україна
21 грудня 2009 р. справа № 2а-21718/09/0570
час прийняття постанови: 09-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Стирана В.В.
при секретарі Цургановій Г.В.
за участю:
прокурора - Александрова О.В.,
позивача - не з'явився.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про захист прав та інтересів громадянина,
Військовий прокурор Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про захист прав та інтересів громадянина.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу у військовій частині 3037 на посаді начальника юридичної служби і знаходився на військовому забезпеченні.
На підставі наказу командира ВЧ 3037 від 27.04.2009 року № 83 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та згідно наказу Командувача внутрішніх військ МВС України від 07.02.2009 року № 10 о/с звільнено відповідно до пп. «б» п.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я.
Календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 21 рік 08 місяця 03 дні.
Позивач вважає, що він не отримав грошову допомогу при звільненні у розмірі 14327,75 грн.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по несплаченій грошовій допомозі при звільненні у сумі 14327,75 грн.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, свою позицію мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив справу розглянути без його присутності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, суду надав письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши, дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України з 26.01.1995 року, остання посада - начальника юридичної служби ВЧ 3037 ВВ МВС України.
Згідно ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 121 Конституції України, однією з функцій прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
У відповідності ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Військовий прокурор Донецького гарнізону у даному випадку представляє інтереси позивача в суді, оскільки його дії спрямовані на захист інтересів громадян шляхом заяви вимог про стягнення заборгованості на їх користь.
Згідно наказу заступника ММО - КСВ України від 21.04.1997 року № 034 ОСОБА_1 був звільнений у запас по п. 65 пп. „з” (за власним бажанням)
Наказом КВВ № 65 о/с від 31.07.1997 року ОСОБА_1 зараховано до лав Збройних сил України.
Наказом командира Військової частини 3037 від 27.04.2009 року № 83 його було звільнено в запас відповідно до пп. «б» п.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я на пенсію.
Як вбачається із довідки № 41 від 28.05.2009 року позивачу виплачено суму грошової допомоги при звільненні з дня останнього зарахування на службу без урахування попередньої служби, у розмірі 15760,53 грн.
Позивач вважає, що він не доотримав грошову допомогу при звільненні у розмірі 14327,75 грн.
У добровільному порядку відповідач зазначену суму не виплачує.
Позивач із вказаними діями відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Проблемою даного спору є питання щодо виплати суми грошової допомоги при звільненні.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті суми грошової допомоги при звільненні у розмірі 14327,75 грн. позивачу наступних підстав.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно довідки № 42 від 28.05.2009 року, виданої Тичині С.О. ВЧ 3037, грошове забезпечення на момент звільнення з лав ВВ МВС України складає 2865,55 грн.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно вимог ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 21 рік 08 місяців 03 дні, безперервна вислуга років 11 років 08 місяців 26 днів.
Судом встановлено, що грошова допомога при звільнені позивачу при звільнені позивача у 1997 році не призначалась та не виплачувалась.
Відповідач у своїх доводах посилається на внесені зміни до ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які набули чинності з 1 січня 2007 року, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
Проте, при цьому відповідач не приймає до уваги, що приписи цієї норми не стосуються тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги і те, що ОСОБА_1 звільнений в запас за станом здоров”я з правом на пенсію.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591- IV внесено зміни до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та викладено ії у такій редакції:
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, допомога виплачується в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» читко визначено, що одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується тільки військовослужбовцям які мають право на пенсію за цим Законом.
При цьому, при першому звільненні капітан ОСОБА_1 ніяк не міг набути право на отримання ціеї грошової допомоги, так як на час звільнення у 1997 році не мав права на пенсію за цім законом, тому і наказом командира військової частини А 3292 від 08 липня 1997 року № 68 при звільнений в запас по пункту 65, підпункту «з» (за власним бажанням), виплата цієї вихідної допомоги у відсотковому відношенні за кожний рік календарної служби йому не призначалась та не виплачувалвась.
Ці обставини підтверджуються витягом з наказу командира військової частини А 3292 від 08 липня 1997 року № 68 в якому не наказуеться виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Крім цого, наказом Командувача внутрішніх військ МВС України від 07.02.2009 року № 10 о/с підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
Окрім того, наказом командира ВС 3037 ВВ МВС України № 83 від 27.04.2009 року визначено, що на підставі Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393, яка в свою чергу видана відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», виплатити підполковнику ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому, якіх-небудь правових підстав зменьшення цієї виплати в цьому наказі командира частини не наведено.
Відповідно до вимог цієї Постанови КМУ, строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови, який визначений у наказі командира військової частини 3037 внутрішніх військ МВС України № 83 від 27.04.2009 року і складає в календарному обчисленні - 21 рік 08 місяців 03 дні.
Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року N 3591-IV, було внесено зміни до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року, якій було доповнено абзацом такого змісту, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Цей абзац ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набрав чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом 1 розділу II Прикінцевих положеннь Закону.
Але, командуванням ВЧ 3037 при зменьшенні виплати грошової допомоги при звільненні було застосована зворотня дія закону до правовідносин, які вже минули.
Так, ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускаеться звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в Україні.
Згідно з приписами ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до практики тлумачення Конституційним судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів (пункт 4 Рішення № 3 -рп/2001 від 5 квітня 2001 року у справі № 1-16/2001 та пункт 4 Рішення № 13 -рп/2002 від 2 липня 2002 року у справі № 1-8/2002 року), згідно з якими дія закону та іншого нормативно - правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно - правовим актом.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Також, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд,перевіривши розрахунки, вважає, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження та не було спростоване доводами відповідача те, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги при звільненні з лав Збройних сил України із розрахунку вислуги років у календарному обчисленні - 21 рік 08 місяців 03 дні.
З метою поновлення порушеного права позивача, керуючись ч.2 ст.11 КАС України, відповідно до якої, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, в зв'язку з чим, суд, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що слід визнати дії відповідача щодо не донарахування позивачу грошової допомоги при звільненні неправомірними та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні із розрахунку вислуги років у календарному обчислені - 21 рік 08 місяців 03 дні у розмірі 14327,75 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про захист прав та інтересів громадянина, задовольнити.
Визнати дії командування Військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо не донарахування ОСОБА_1 суми грошової допомоги при звільненні, неправомірними.
Зобов'язати командування Військової частини 3037 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні із розрахунку вислуги років у календарному обчислені - 21 рік 08 місяців 03 дні у розмірі 14327 (чотирнадцять тисяч триста двадцять січ) грн. 75 коп.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 21 грудня 2009 року в присутності прокурора.
Повний текст постанови складений та підписаний 28 грудня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Стиран В.В.