Іменем України
04 липня 2018 року
м. Київ
справа № 344/1294/17
адміністративне провадження № К/9901/34560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 344/1294/17
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду (у складі судді Мелещенко Л. В.) від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів: Ільчишин Н. В., Пліша М. А., Шинкар Т. І.) від 19 червня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати викладене у листі від 12 січня 2017 року № 7/с-15 рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі заяви від 05 січня 2017 року та довідок військової прокуратури Західного регіону України від 04 листопада 2016 року № 456 та від 29 листопада 2016 року № 18/2-229;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 грудня 2015 року перерахунок пенсії згідно поданої заяви з урахуванням довідок військової прокуратури Західного регіону України від 04 листопада 2016 року № 456 та від 29 листопада 2016 року № 18/2-229, виходячи із розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку, доплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 грудня 2015 року без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії та на вказаних умовах здійснювати її подальшу виплату.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та доплату пенсії виходячи з нового грошового забезпечення, як працівника прокуратури, зазначені у листі від 12 січня 2017 року № 7/с-15, є необґрунтованими, безпідставними, умисними, протиправними і такими, що суперечать нормам законодавства, а також такими, що порушують його права на отримання належного пенсійного забезпечення, гарантованого законодавством та Конституцією України.
Вважає, що оскільки йому пенсію призначено до моменту внесення змін у ст. 50-1 та 86 Закону України «Про прокуратуру», які звужують обсяг його прав на отримання пенсійного забезпечення, тому наявні правові підставі для визнання неправомірною відмову пенсійним органом у здійсненні перерахунку його пенсії та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
3. Постановою Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. 06 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 344/1294/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
9. Станом на 04 липня 2018 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області та з серпня 2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року зі змінами, які відбулися після набрання чинності Закону України від 07 липня 2011 року № 3668-IV «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
11. 06 вересня 2016 року позивач звернувся з заявою до військової прокуратури Західного регіону України про надання довідки-розрахунку для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з врахуванням підвищень посадових окладів та інших надбавок грошового забезпечення працівників прокуратури, які відбулися у жовтні і грудні 2015 року, а також у серпні 2016 року.
12. 04 листопада 2016 року позивачу надана довідка військової прокуратури Західного регіону України, з якої вбачається, що сума грошового забезпечення для перерахунку пенсії становить 8752,64 грн. З довідки, виданої військовою прокуратурою Західного регіону України 29 листопада 2016 року, вбачається, що сума грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 становить 11065,59 грн.
13. 05 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області про здійснення перерахунку пенсії як працівнику військової прокуратури з 03 серпня 2016 року на підставі довідки від 29 листопада 2016 року № 18/2-229, виданої військовою прокуратурою Західного регіону України.
14. Листом від 12 січня 2017 року за № 7/с-15 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення перерахунку пенсії з 03 серпня 2016 року. Пенсійний орган зазначив, що згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування». Виплата призначених до 01 червня 2015 року пенсій здійснюється у попередніх розмірах. Також відповідач зазначив, що з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697 (із змінами від 02 липня 2015 року № 578), де ст. 50-1 втратила чинність, окрім п. 3, 4, 6, 11, в яких не зазначено про проведення перерахунку пенсій. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України. Проте на даний час жодних постанов КБ України щодо проведення перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не було.
15. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- оскаржувані судові рішення суперечать як нормам ст. 21, 46 Конституції України щодо гарантій права громадян на належне пенсійне забезпечення, так і нормам ст. 22, 58, 64 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу їх існуючих прав і свобод;
- на час виходу на пенсію та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювалися положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої він має право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми грошового забезпечення, на яке нараховуються страхові внески, перед виходом на пенсію;
- обмеження щодо розміру його пенсії передбачені ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію з 15 липня 2015 року, на нього не поширюються та не можуть обмежувати розмір його пенсії при її нарахуванні чи перерахунку, оскільки вони прийняті після нарахування пенсії та звужують зміст і обсяг його прав і свобод щодо пенсійного забезпечення;
- норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як і ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії;
- оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення, при перерахунку пенсій працівникам прокуратури мають застосуватися ті норми, що визначали порядок нарахування і перерахунку пенсії, а також її розмір у відсотка, які діяли на момент призначення пенсії.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
19. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.
20. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
22. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).
23. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
24. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
25. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
26. 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
27. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
28. Постанова КМУ № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
29. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
30. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
31. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року у справах № 264/1617/17, № 761/21804/17, від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).
32. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
34. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність.
35. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
36. Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії на час звернення позивача з відповідною заявою до пенсійного органу не передбачене законом. До того ж відповідач не може перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України, яким не вчинені відповідні дії, а саме, не визначені умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
37. Слід також зазначити, що зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
38. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.
39. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
41. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
42. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 344/1294/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб