Іменем України
03 липня 2018 року
Київ
справа №686/20056/17
адміністративне провадження №К/9901/25188/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя - Мазурок О. В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року (головуючий суддя - Совгира Д. І., судді - Полотнянко Ю. П., Курко О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання перерахунку та виплати пенсії,
У жовтні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому (заміненого на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області) про зобов'язання перерахунку та виплати пенсії, відповідно до якого просила суд:
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату її пенсії за вислугу років (за віком), відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача перерахувати їй пенсію починаючи з 01.07.1992 року та виплатити їй неодержану суму пенсійного забезпечення, яку своєчасно не отримала з вини органів виконавчої влади.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, провадження за вищезазначеним позовом закрито, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржила їх в касаційному порядку. У своїй касаційній скарзі позивач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім цього, позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити - перерахувати пенсію за минулий час і виплатити недоодержані суми коштів пенсійного забезпечення за минулий час, які вона своєчасно не отримала з вини органів виконавчої влади України.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки у справі, на судове рішення у якій посилається суд як на підставу закриття провадження у цій справі, був ще один відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 та у позові у цій справі зазначені нові докази щодо наявності стажу, який може бути зарахований до військової служби, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно направленого до суду відзиву на касаційну скаргу, відповідач не погоджується з доводами касаційної скарги позивача. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач вважає, що суд першої та апеляційної інстанції правомірно дійшли висновку, що позивачка звернулась до суду з аналогічними позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, які вже розглянуто судом по справі № 2-а-936/08 та по якій вже є рішення суду, що набрало законної сили.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши чи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2012 року, закрито провадження у справі № 2а-936/08/2218 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про спонукання до зміни пенсійного забезпечення та призначення пенсії за вислугу років, її нарахування та виплати. Рішення обґрунтовано тим, що рішенням Військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 26.08.2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про нарахування їй військової пенсії за вислугу років та стягнення з відповідача на її користь невиплаченої грошової допомоги при звільненні з військової служби в 1992 році відмовлено.
З огляду на вищезазначену ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.12.2008 року, яка набрала законної сили, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Таким чином, обов'язковою умовою для закриття провадження у справі з зазначених вище підстав є тотожність предмету спору цієї справи зі справою по якій набрала законної сили постанова чи ухвала суду.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач неодноразово уточнювала (доповнювала, змінювала) свої позовні вимоги.
Так, згідно останніх уточнень позовних вимог, викладених у клопотанні позивача від 11.12.2017 року (а.с. 98-101), позивач просила суд: зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити їй пенсію за минулий час з липня 1992 року по 13.04.1984 року. З 13.04.2000 року по 09.04.2012 року зробити перерахунок за минулий час. З 09.04.2012 року зробити правильний перерахунок по інвалідності довічно; зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити недоодержані суми коштів пенсійного забезпечення за минулий час, які своєчасно не отримала з вини органів виконавчої влади України.
Згідно вищезгаданої ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.12.2008 року у справі № 2а-936/08/2218, позивач ОСОБА_1 просила суд спонукати відповідачів до зміни виду пенсійного забезпечення та призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», нарахувати її з 01.07.1992 року та виплатити пенсію за минулий час.
Здійснивши порівняльний аналіз позовних вимог у вищезазначених справах, колегія суддів вважає, що за предметом спору вони не є тотожними, оскільки позивачем порушувались вимоги щодо різного виду пенсії, зокрема, у попередній справі № 2а-936/08/2218 щодо пенсії за вислугу років, а у цій справі, в тому числі і перерахунку пенсії по інвалідності. Крім цього, у своїх доповненнях до позову, позивач зазначає, що несвоєчасно отримує пенсію та не погоджується з відсутністю підстав для включення одноразової грошової допомоги до грошового забезпечення, з якого обчислено її пенсію.
Тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у справі № 2а-936/08/2218 не можна вважати в повній мірі тотожними із вимогами у цій справі, тому що достатніх правових підстав для закриття провадження у цій справі з підстав встановлених пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України у суду першої інстанції не було, що призвело до ухвалення останнім незаконного судового рішення.
Здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив правильність висновку суду першої інстанції щодо спів падіння предмету спору у вище значених справах, що призвело до помилкового висновку щодо правильності рішення суду першої інстанції про закриття провадження у цій справі з підстав визначених пунктом 4 частини першої статті 157 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на наведене, касаційна скарга в частині скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду підлягає задоволенню.
Та в решті касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті по суті за цим касаційним провадженням, так як судами попередніх інстанцій спір по суті у цій справі не вирішувався та предметом цього касаційного провадження є судові рішення з процесуальних питань.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 345, 353, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 686/20056/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В решті касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду