Справа № 127/12448/18
Головуючий у 1-й інстанції: Михайленко А.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
05 липня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: Дмухайло Я.В.,
представника відповідача: Липовської Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу поліцейського роти №2 БУПП у м.Вінниці Дмухайло Ярослава Валер'яновича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 БУПП у м.Вінниці Дмухайло Ярослава Валер'яновича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху,
в травні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом про скасування постанови поліцейського роти №2 батальйону УПП Вінницької області ДПП сержанта поліції Дмухайла Я.В. від 13.05.2018 серії БР №524915 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2018 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. Разом з тим в своїй апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції в повній мірі не дослідженні докази, що й призвело до неправильного вирішення даного спору, так як, відповідачу не було надано можливості для надання відзиву та доказів, які підтвердили його правомірні дії.
Позивач в судовому засіданні заперечував щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, зазначивши що правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП він не вчиняв, на заборонений сигнал світлофора перехрестя не перетинав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи та матеріального права при вирішенні справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 13.05.2018 поліцейським роти № 2 БУПП у м. Вінниці Дмухайлом Я.В. винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп.
З вказаної постанови вбачається, що 13.05.2018 року о 21.00 год. в м. Вінниці по вул. Київській, 120, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив проїзд на жовтий забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) Правил дорожнього рух України затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БР №524915 від 13.05.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що позивач проїхав вулицю на заборонний сигнал світлофора відповідачем, яким винесено постанову, не наведено. Разом з цим зазначив, що проїзд регульованого перехрестя на жовтий миготливий сигнал світлофора, а також продовження руху на жовтий сигнал світлофора з дотриманням положень п.8.11 Правил дорожнього рух України відповідає вимогам Правил дорожнього рух України.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає як про порушення судом норм матеріального права при вирішенні справи, так і норм процесуального права при її підготовці та розгляді.
Що стосується доводів апелянта щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.8 ч.9 ст.171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Відповідно до ч.5, 6 ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Суд першої інстанції ухвалою від 25.05.2018 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Також суд першої інстанції надав строк в п'ять днів, з моменту отримання ухвали про відкриття, на подання відзиву.
Рішення по суті в межах даної адміністративної справи прийнято 04.06.2018, тобто на десятий день після прийняття ухвали про відкриття адміністративного провадження.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в частині оспорювання строків суд першої інстанції діяв в межах КАС України.
Що стосується оскаржуваного рішення суду першої інстанції, то колегія суддів погоджується з ним, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.5 ст.79 КАС України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Як передбачено ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч.1, 3, 4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач надав належні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, оскільки ухвалу про відкриття провадження в межах даної справи ним отримано лише 04.06.2018. Тому докази, які не досліджувались судом першої інстанції можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Щодо самого правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з нормами п.8.7.3. ПДР сигнали світлофора мають такі значення:
ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;
е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно з пунктом 8.10 Правил дорожнього руху, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною (перехрестям) проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Враховуючи зазначене вище, відповідач прийняв постанову про порушення позивачем п. 8.7.3 "ґ") Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, що є підставою для застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач здійснив проїзд перехрестя, що підтверджується відеозаписом (20180514063345000965) долученим до матеріалів та не заперечується сторонами. Також о 00:10 даного відеозапису, позивач вказує, що перетнув "стоп-лінію" на жовтий колір світлофора.
Однак, в свої позовній заяві позивач зазначає, що ним не було здійснено проїзд перехрестя на жовтий колір світлофора, а лише розпочато рух на жовтий. Також позивач зазначив, що стоп-лінію він перетнув вже на зелений колір світлофора.
Досліджуючи відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, встановлено, що наданим відеозаписом не зафіксовано факт порушення позивачем вимог пункту 8.7.3 «ґ» ПДР України. Відеозапис зроблено вже після зупинки позивача. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заперечував факт вчинення ним порушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, даний факт він продовжував заперечувати і в суді апеляційної інстанції. Враховуючи вказане та відсутність інших доказів вини позивача, колегія суддів приходить до висновку, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідачем не доведена.
В порядку ст.93 КАС України в судовому засіданні судом допитано в якості свідка відповідача поліцейського роти № 2 БУПП у м. Вінниці Дмухайло Я.В, який підтвердив, що дійсно 13.05.2018 о 21.00 год. в м. Вінниці по вул. Київській, 120, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ягуар», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив проїзд на жовтий забороняючий сигнал світлофора. При цьому патрульний автомобіль стояв за автомобілем, яким керував позивач. Відеозйомка події порушення не здійснювалась.
Однак, суд не бере до уваги дані покази, так як пояснення свідка (відповідача) про обставини, що мають значення для справи ним фактично викладені в оскаржуваній постанові та ніякими іншими доказами не підтверджені.
Згідно ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Проте в порушення даних вимог в постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 31.05.2018 у справі № 524/5491/17 зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не враховані пояснення позивача, в яких він, на думку відповідача, не заперечував вчинення адміністративного правопорушення, оскільки такі пояснення є лише суб'єктивним баченням позивача проїзду ним, регульованої за допомогою світлофора, ділянки дороги та не можуть бути підтвердженням вчинення ним правопорушення.
Також, Верховний Суд в свої постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Оскільки, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні та відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.3 ст.272 КАС судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу поліцейського роти №2 БУПП у м.Вінниці Дмухайло Ярослава Валер'яновича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, згідно з вимогами ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.