Справа № 825/1614/18
05 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, суддя Д'яков В.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної часткової компенсації 50 % вартості продуктів харчування за фізіологічними ( медичними) нормами в порядку іншому, ніж це визначено пунктом 14 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2016 року;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації при забезпеченні позивачу часткової компенсації вартості продуктів харчування, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесеної до 1 категорії, керуватися, крім фізіологічних (медичних) норм, також додатковими нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України (додаток № 5 до Постанови КМУ № 258), за період з 01 січня 2016 року;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради з моменту подання адміністративного позову до суду виконувати розрахунки щомісячної часткової компенсації вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (встановивши її у розмірі 50 % вартості продуктів для 1 категорії) згідно до пункту 14 статті 20, враховуючи част. 3 ст.67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258, відповідно до Додатку № 4 і № 5, як інваліду війни другої групи, без обмеження строку проведення виплат;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (встановивши її у розмірі 50 % вартості продуктів для 1 категорії) згідно до пункту 14 статті 20, враховуючи ч. 3 ст. 67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258, відповідно до Додатку № 4 і № 5, як інваліду війни другої групи, без обмеження строку проведення виплат;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (встановивши її у розмірі 50 % вартості продуктів для 1 категорії) згідно до пункту 14 статті 20, враховуючи ч. 3 ст. 67 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258, відповідно до Додатку № 4 і № 5, як інваліду війни другої групи, без обмеження строку проведення виплат.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 с, виданого 06.03.2007 року, та серії НОМЕР_2 виданого 17.05.2007 року (а.с. 18).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради.
У лютому 2018 року позивач звернувся до УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради з заявою про перерахунок та виплату належної йому компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, як інваліду-ліквідатору ЧАЄС, відповідно до пункту 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 14).
Листом від 26.02.2018 року вих. № З-65 УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради повідомило ОСОБА_2 про те, що грошова компенсація продуктів харчування призначена йому відповідно до наказів Міністерства соціальної політики України від 25.01.2016 року № 42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік", від 25.01.2017 року № 111 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2017 рік", від 23.01.2018 року № 75 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2018 рік", відповідно до яких передбачено виплату у розмірі 398,40 грн. (а.с. 15).
У березні 2018 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою про перерахунок та виплату належної йому компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, як інваліду-ліквідатору ЧАЄС, відповідно до пункту 14 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 16).
Листом від 14.03.2018 року вих. № 10-11/2481 Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації повідомив позивача про те, що грошова компенсація продуктів харчування призначена позивачу відповідно до наказів Міністерства соціальної політики України від 25.01.2016 року № 42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік", від 25.01.2016 року № 111 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2017 рік", від 23.01.2016 року № 75 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2018 рік", відповідно до яких передбачено виплату у розмірі 398,40 грн. щомісячно (а.с. 17).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призначення грошової компенсації вартості продуктів харчування у меншому розмірі, ніж передбачено законом, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Так, п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, надається гарантоване державою забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Порядок визначення механізму використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року N 936 (далі по тексту - Порядок № 936).
Так, п. 9 Порядку № 936 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що Мінсоцполітики в десятиденний строк після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 р. N 258 (ЗП України, 1992 р., N 10, ст. 236), і даних Держстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіонах за попередні три місяці, визначає в розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону для громадян, віднесених до категорій 1 і 2, потерпілих дітей у разі захворювання кровотворних органів (гострі лейкози), щитовидної залози (аденома, рак), на злоякісні пухлини, а також для батьків потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та шкільні заклади і не забезпечуються продуктами харчування.
Правовими положеннями п. 13-2 Порядку №936 передбачено, що видатки (пов'язані з виконання цієї постанови) здійснюються в межах бюджетних призначень, передбачених головному розпоряднику бюджетних коштів у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В свою чергу, частинами 1-2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів (ч.2 ст. 22 Бюджетного кодексу України).
Між тим, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
У зв'язку з цим функції з визначення розміру грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" покладено на Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до наказів Міністерства соціальної політики України від 25.01.2016 року № 42 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік", від 25.01.2017 року № 111 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2017 рік", від 23.01.2018 року № 75 "Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2018 рік", відповідно до яких передбачено виплату у розмірі 398,40 грн. щомісячно.
Таким чином, оскільки Законами України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» збільшення видатків на реалізацію положень п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено не було, а тому Мінсоцполітики, як головний розпорядник коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розраховувало розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016-2018 роки, що встановлені оскаржуваними наказами, виключно в межах бюджетних призначень.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Мінсоцполітики, встановлюючи розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016-2018 роки, не мало правових підстав для їх визначення поза межами видатків державного бюджету на відповідні цілі у розмірах інших, ніж передбачено у Законі України «Про державний бюджет України».
Щодо позовних вимог до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні, зважаючи на наступне.
Згідно з п. 1 Порядку головним розпорядником коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (п.2 Порядку).
Пунктом 4 Порядку визначено, що виплата компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Враховуючи зазначене, Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації як розпорядник бюджетних коштів другого рівня здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.
Таким чином, Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має реєстраційних рахунків для облікування коштів для здійснення виплат громадянам та не наділений повноваженнями визначати розміри, нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію на продукти харчування.
Мінсоцполітики як головний розпорядник коштів за бюджетною програмок) КПКВК 2501200 „Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - бюджетна програма КПКВК 2501200) забезпечує здійснення процесу соціальних виплат відповідно до затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік бюджетних призначень.
Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 (далі - Порядок), визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 9 Порядку після прийняття Закону про Державний бюджет України на відповідний рік Мінсоцполітики, виходячи з розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування і даних Держстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіонах за попередні три місяці, визначає у розрізі регіонів розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 і 2 постраждалих, у межах бюджетних призначень на виконання напряму „Виплата грошової компенсації за пільгове забезпечення продуктами харчування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" бюджетної програми КПКВК 2501200.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2016 рік" за бюджетною програмою КПКВК 2501200 було передбачено видатки у обсязі 1 919 662,5 тис. гривень.
Розміри компенсації на 2016 рік було затверджено наказом Мінсоцполітики від 25.01.2016 № 42 „Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2016 рік" (для постраждалих осіб, віднесених до категорій 1, Чернігівської області розмір становив 398,40 гривень).
З метою виконання Закону та підвищення соціальних гарантій постраждалим громадянам Міністерство, враховуючи, що фінансування видатків на соціальний захист, соціальне забезпечення і виплату соціальної допомоги проводиться у межах коштів, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідні роки, щороку надає Міністерству фінансів пропозиції щодо збільшення видатків за бюджетною програмою КПКВК 2501200.
Мінсоцполітики надавало Мінфіну пропозиції щодо збільшення обсягу видатків на 2017 рік за КПКВК 2501200 до 3,8 млрд грн., з них 1,489 млрд грн. - на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування.
Проте збільшення видатків за бюджетною програмою КПКВК 2501200 у Державному бюджеті України на 2017 рік не було передбачено.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2017 рік" за бюджетною програмою КПКВК 2501200 було передбачено видатки у загальному обсязі 1 919 662,5 тис. грн, тобто нарівні 2016 року.
Зважаючи на це, розміри грошової компенсації у 2017 році було затверджено наказом Мінсоцполітики від 25.01.2017 року № 111 „Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2017 рік" на рівні 2016 року (для постраждалих осіб, віднесених до категорій 1, Чернігівської області розмір становив 398,40 гривень).
При формуванні бюджетного запиту на 2018 рік Мінсоцполітики надавало пропозиції Мінфіну щодо збільшення видатків Державного бюджету України на 2018 рік за КПКВК 2501200 до 4,1 млрд грн, з них 1,539 млрд грн на виплату грошової компенсації вартості продуктів харчування.
У 2018 році видатки Державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2501200 становлять 1 919 662,5 тис. грн, як і в 2016-му та 2017-му роках.
Тому розміри грошової компенсації у 2018 році затверджено наказом Мінсоцполітики від 23.01.2018 року № 75 „Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2018 рік" на рівні 2017 року (для постраждалих осіб, віднесених до категорій 1, Чернігівської області розмір становить 398,40 гривень).
Згідно з пунктами 20 та 29 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу, чи закону про Державний бюджет України визнається порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Мінсоцполітики діяло в межах наділених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає уваги на правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зіна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувані накази відповідають вимогам Порядку № 936 та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне судове рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 05 липня 2018 року.