Справа № 823/1124/18
05 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, суддя Тимошенко В.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача у призначенні і виплаті ОСОБА_2 більшого розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності; зобов'язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_2 більший розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності та втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у сумі 35240,00 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 23 серпня 1994 року по 03 червня 2016 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України.
Як вбачається зі Свідоцтва про хворобу №111 від 19 травня 2016 року (а.с.11), Військово - лікарською комісією Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" здійснено огляд Позивача, за результатами якого його визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час та встановлено діагноз, що захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області "По особовому складу" від 03.06.2016 року № 83 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції в запас Збройних Сил України (військове звання по запасу - рядовий) за п. 2 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію". Календарна вислуга років на день звільнення складає 21 рік 09 місяців 02 дні (а.с.9).
Відповідно до висновку Черкаської обласної МСЕК № 1 від 19.09.2016 позивачу встановлена 3 група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 199932 від 19.09.2016; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.09.2016; довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА № 022550 від 19.09.2016 (а.с. 12-13).
18.10.2016 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з втратою працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності.
31.10.2016 року листом № 29/К-145 Головне управління Національної поліції в Черкаській області, відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернувся до Смілянського міськрайонного суду, який постановою від 09.12.2016 року визнав протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області і своєю постановою призначив виплатити мені одноразову грошову допомогу у зв'язку з втратою працездатності та визначенням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у сумі 101 500 (сто одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. Рішення 02.02.2017 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
У червні 2017 року позивачу виплачені грошові кошти в сумі 101 500 грн 00 коп.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач звернувся до Черкаської обласної МСЕК № 1, згідно з висновком якої від 07.12.2017 року йому встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 876036 від 07.12.2017 року (а.с.23).
03.01.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою, в якій просив провести йому виплату в більшому розмірі одноразової грошової допомоги, так як під час повторного огляду була встановлено вища група інвалідності ІІ (друга) та більший відсоток втрати працездатності 80 (вісімдесят).
Проте, листом від 14.02.2018 року № 29/К-8 відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що від часу звільнення позивача з поліції (03.06.2016 року) до моменту визначення інвалідності (07.12.2017 року) пройшло більше шести місяців.
Позивач вважаючи відмову щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи протиправною, а свої законні права порушеними звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію".
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України " Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 2 липня 2015 року.
Відповідно до положень статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Пункт 4 частини 1 статті 99 Закону № 580-VII передбачає, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно з частиною 1 статті 101 Закону № 580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
За змістом пунктів 1, 2 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє у головних управліннях Національної поліції начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, повноваження щодо складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги покладені на відповідних посадових осіб фінансового підрозділу ГУНП, а повноваження щодо прийняття рішення про його затвердження або відмову у затверджені покладені на керівника ГУНП. При цьому Порядок № 4 не передбачає повноваження фінансових підрозділів ГУНП щодо надання оцінки поданих заявником документів і складання іншого висновку, ніж про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі визначеному Законом № 580-VIII або Порядку № 4.
Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку № 4 якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми на підставі довідки, виданої фінансовим підрозділом за останнім місцем отримання одноразової грошової допомоги.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому, таке право виникає незалежно, ані від часу встановлення інвалідності, ані від черговості медичного огляду (вперше чи повторний).
Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.
Частиною 6 статі 100 Закону України № 580-VІІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Як вбачається із матеріалівс справи, а саме з листа від 14.02.2018 року № 29/К- 8, Головне управління Національної поліції в Черкаській області відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що від часу звільнення позивача з поліції до моменту визначення інвалідності пройшло більше шести місяців.
Проте, судова колегія звертає увагу, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському вищої групи інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності позивач отримав 07.12.2017 року.
Отже, первинне встановлення інвалідності ОСОБА_2 відбулось 19.09.2016 року, тобто менше ніж через шість місяців після звільнення.
Встановлення ІІ групи інвалідності відбулося 07.12.2017 року, тобто менше ніж через два роки після встановлення первинної ІІІ інвалідності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач при розгляді заяви позивача від 03.01.2018 року про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності від захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ діяв всупереч порядку та процедурі призначення і виплати ОГД, передбачених Порядком № 4, оскільки первинна група інвалідності позивачу встановлена менше ніж через шість місяців після звільнення, а встановлення ІІ групи інвалідності відбулося протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 876036 від 07.12.2017 року.
Отже, колегія суддів вважає, що оскільки позивачу встановлено другу групу інвалідності з 07.12.2017 року, він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4, згідно з яким заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Одноразова грошова допомога є гарантованою державою компенсацією за втрату здоров'я під час проходження служби особою, а тому, оскільки на час настання інвалідності у позивача він проходив службу саме в Головному управлінні Національної поліції, норми Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги розповсюджується на позивача.
Крім того, колегія судів враховує, що інвалідність позивачу була встановлена під час проходження ним служби в Національній поліції, а не в міліції.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Черкаській області у призначенні і виплаті ОСОБА_2 більшого розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Посилання апелянта на ту обставину, що від часу звільнення позивача 03.06.2016 року до моменту встановлення інвалідності 07.12.2017 року пройшло більше шести місяців, тому відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дане твердження спростовуються вищевикладеним та доказами наявними у матеріалах справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне судове рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 05 липня 2018 року.