Справа № 756/7170/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кисіль О.А.
05 липня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора патрульної поліції роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Києві Рядніна Андрія Анатолійовича, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову серії БР № 756708 від 21 травня 2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 122 КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказаного правопорушення згідно частини другої статті 122 КУпАП він не вчиняв, про що зазначив інспектору в своїх поясненнях.
Так, 21 травня 2017 року позивач рухався по вул. Сабурова у м.Київ. Під'їзжаючи до перехрестя вул. Закревського зупинився на жовтий сигнал світлофора.
Дочекавшись зеленого сигналу світлофора, почав рух, однак через 300 метрів біля заправки Аmіс (вул. Електротехнічна 30) його зупинив патруль з д/н 1215.
До нього підійшов інспектор Ряднін А.А., і не представившись, не поясняючи причину зупинки вимагав його документи на право управління транспортним засобом, оскільки він проїхав на забороняючий сигнал світлофору.
Позивач та пасажири, що перебували в салоні його автомобіля, пояснили інспектору, що це неможливо, так як всі бачили, що він почав рух на зелений сигнал.
Через 30 хвилин інспектор підійшов до нього і запропонував ознайомитись з рапортом, де були викладені, на думку позивача, неправдиві факти, тому останній просив викликати старшого патруля для урегулювання ситуації.
Після чого, інспектор сів до свого автомобіля і поїхав, однак позивач навздогін вимагав пред'явити їх документи для написання скарги. Інспектор, прискорюючись, різко повернув направо і здійснив на нього наїзд.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю. Постанову серії БР № 756708 від 21 травня 2017 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною другою ст. 122 КУпАП визнано протиправною та скасовано, провадження по справі закрито.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн 80 коп.
В апеляційній скарзі, Департамент патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Зокрема, апелянт посилався на те, що відеореєстратори патрульних поліцейських працюють не в автоматичному режимі та мають обмежений час, тому інспектор фіксує лише певні події за допомогою відеореєстратора у випадку необхідності.
Крім того, у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору, що узгоджується з позицією Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №307/17/16-а.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 травня 2017 року інспектором патрульної поліції роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції в місті Києві Рядніним А.А. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія БР №756708, згідно з якою ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 122 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с. 4).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, оскільки свідків вказаної події ніде не зазначено, позивачу не було пред'явлено доказів скоєння ним правопорушення, як це передбачено нормами КУпАП, не вказано особу, яка зупинила автомобіль та причини його зупинки, не роз'яснено права та невраховано при винесенні постанови про адміністративне правопорушення пом'якшуючих та обтяжуючих обставин.
Судом також стягнуто судовий збір з Департаменту патрульної поліції на користь держави в розмірі 704 грн 80 коп.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
На підставі частини першої ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 Кодексу.
Частиною другою названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції №1395 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, повноваження щодо розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення та визначення виду адміністративного стягнення відносяться до службової особи Національної поліції.
За правилами частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частинами четвертою та п'ятою названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція №1395.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Отже, чинним законодавством України працівникам органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що 21.05.2018 о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, автомобілем НОМЕР_1, в м.Київ на перехресті вулиць Закревського та Сабурова, рухаючись по вул. Сабурова в сторону Електротехнічна, здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений, червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України (а.с. 4).
Пунктом 8.1. Правил дорожнього руху України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до вимог пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
За правилами частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять факту фіксації проїзду позивачем на заборонений червоний сигнал світлофора.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відеозапис з нагрудної камери відповідача фіксує процедуру оформлення оскаржуваної постанови після вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 46).
Посилання апелянта на обмежений час роботи відеореєстраторів від акумуляторної батареї, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за правилами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак, жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до суду не було надано, пояснень від ОСОБА_3 та свідків відібрано не було.
Рапорт, складений т.в.о. заступником командира роти №3 батальйону 31 УПП в м. Києві, ДПП, лейтенантом поліції Росовським В.М. від 21.05.2017 про те, що він разом з інспектором Рядніним А.А. під час чергування виявив, що водій, керуючи транспортним засобом Nissan Qashqai номерний знак НОМЕР_2, здійснив рух на заборонний сигнал світлофора (а.с. 47), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такий рапорт не є доказом в розумінні статті 251 КупАП так як не містить реєстрації його в Управлінні патрульної поліції у місті Києві.
Крім того, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні встановлюються не на підставі рапорту, а на підставі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інших фактичних дних, передбачених правилами статті 251 КУпАП.
При цьому, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У пункті 4 розділу III Інструкції №1395 закріплено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Згідно п. 9 розділу III Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відеозапис з нагрудної камери відповідача містить лише дані про оголошення постанови про адміністративне правопорушення, порядок її оскарження та порядок сплати штрафу, при цьому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не вказано особу, яка зупинила автомобіль та причини його зупинки, не роз'яснено в повному обсязі прав, передбачених ст. 268 КУпАП позивачу.
Вказані обставини не були спростовані апелянтом відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, оскільки відповідачем не було надано до суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого судом першої інстанції правомірно скасовано оскаржувану постанову та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною другою статті 122 КУпАП.
Разом з тим, стягуючи з Департаменту патрульної поліції судовий збір на користь держави в розмірі 704 грн 80 коп., судом першої інстанції не було враховано наступне.
Згідно частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Однак, Законом України «Про судовий збір» №3674-VI, який набрав чинності 01 листопада 2011 року, такі особи не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до випадків, за подання яких судовий збір не справляється.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 23.01.2015 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір»» (далі - Закон №3674-VI) припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону №3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним.
Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір», тому за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір».
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, ст.ст.2, 3, 4 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору.
КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.
Норми Закону №3674-VI не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.
У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом №3674-VI, також сплаті не підлягає.
Наведений правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №306/17/16-а та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №728/1327/16-а.
Однак, судом першої інстанції не було враховано вказані норми чинного законодавства України.
За правилами частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги, що позивачем, якого звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову у даній справі, під час розгляду даної адміністративної справи не було понесено будь-яких судових витрат, що свідчить про відсутність підстав для їх компенсування на користь держави за рахунок Департаменту патрульної поліції у справі, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції судового збору за на користь держави у розмірі 704 грн 80 коп.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року - скасувати в частині розподілу судових витрат.
В решті - рішення Яготинського районного суду Київської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено: 05 липня 2018 року.