Справа № 826/19572/16 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
27 червня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Епель О.В.,
Кобаля М.І.,
при секретарі: Мідянці А.А.,
за участю:
представника відповідача Тичини І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Потіцька сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 у грудні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у задоволені його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки та зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Справа призначалась до розгляду неодноразово і відкладалась з різних причин та ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою до суду позивача або його представника без поважних причин.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що представником позивача 27.04.2018 року засобами поштового зв'язку на адресу суду була надіслана заява про подальший розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами. Разом з тим, вказана заява не була своєчасно отримана судом, однак, це не залежало від волі представника позивача, тому ця обставина не може слугувати підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач та його представник до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.
При цьому, представником позивача подано до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, про розгляд справи представник позивача був повідомлений ще 18.06.2018, отже, у нього було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що участь сторін під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою та такою судом не визнавалася.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не з»явився в судове засідання 10.05.2018 без поважних причин та не просив розглядати справу у його відсутність.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше справа була призначена до розгляду на 16.02.2017 року і в подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, а саме: 05.10.2017, 24.10.2017, 18.01.2018, 12.02.2018, 12.04.2018, 10.05.2018.
Позивач та його представник з»являлися в кожне із судових засідань, крім двох останніх (12.04.2018 та 10.05.2018), що не може свідчити про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Крім того, як наголошує апелянт, ним 27.04.2018 засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції було направлено клопотання про розгляд справи без його участі, що підтверджується наявними в матеріалах справи клопотанням та конвертом, в якому воно надійшло до суду, з відтиском поштового штемпеля про відправлення, саме, 27.04.2018 (а.с. 93, 94).
Водночас, судом першої інстанції вказане клопотання було отримано лише 29 травня 2018 року, тобто вже після постановлення оскаржуваної ухвали.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.
Відповідно до ст. 320 КАС України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у разі порушення судом норм процесуального права, підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 травня 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.
Постанова в повному обсязі складена і підписана 03 липня 2018 року.
Головуючий суддя: Л.В.Губська
Судді: О.В.Епель
М.І.Кобаль