ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 червня 2018 року № 826/4684/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Смолій І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності 2 групи у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2015 №1013.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
На адресу суду подано заперечення проти позовних вимог в яких зазначив, що чинним законодавством скасовано право Пенсійного фонду на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а тому підстави для перерахунку пенсії позиву відсутні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач пенсіонером та перебуває на обліку в Лівобережному Об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, з 30.01.2013 отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
В позовній заяві позивач посилається на те, що 09.02.2018 звернулася з заявою до Лівобережного Об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для проведення перерахунку пенсії у зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати державних службовців на посаді, рівнозначній тій яку займав позивач до виходу на пенсію відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013. На підтвердження надала довідку про складові заробітної плати працюючого службовця на відповідній посаді 08.12.2018 №21-Б.
Листом від 03.03.2018 вих. № 1770/17 Лівобережне Об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що підстав для проведення перерахунку пенсії відсутні.
Таку відмову суд вважає протиправною з наступних причин.
Умови та порядок пенсійного забезпечення позивача визначено статтею 37 Законом України «Про державну службу» (в редакції на дату призначення пенсії позивачці).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції на дату призначення пенсії позивачці) На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати,
на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції на дату призначення пенсії позивачці) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим
державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної
плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно положень ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця установлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31.05.2000.
Положеннями пункту 4 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу». Заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме норми законодавства, які були чинні на момент їх виникнення.
Посилання пенсійного фонду на п.5 «Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпеченні» від 02.03.2015 №213-ХІІ суд сприймає критично, оскільки відповідно до п. 5 «Прикінцевих положень» даного закону, у разі не прийняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2016 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України дана норма стосується призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.
Позивачу пенсія призначена, згідно Закону України «Про державну службу» та встановлено право осіб на перерахунок у разі підвищення заробітної плати державним службовцям.
Право на перерахунок пенсії та порядок її перерахунку надано з моменту призначення пенсії та на підставі діючого на той час законодавства.
Отже, право на перерахунок пенсії державного службовця в зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям є безперечним.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31.05.2000, зокрема п.5 передбачено, що перерахунок пенсії провадиться з місяця підвищення розмірі заробітної плати на підставі поданої заяви та довідок, виданих державним органом за останнім місцем роботи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності 2 групи, ОСОБА_1, відповідно до ст.37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, ні підставі довідки про заробітну плату від 08.02.2018 №21-Б.
Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, починаючи з 01.03.2017 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності 2 групи, ОСОБА_1, відповідно до статей 37, 37-1 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ (в редакції, яка діяла на день призначення пенсії) в розмірі 80% заробітної плати за грудень 2015 року на підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації від 08.02.2018 №21-Б без обмеження граничним розміром пенсії та виплатити різницю з урахуванням виплаченої пенсії за минулий період з 01.12.2015.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій