05 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2454/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
27.06.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області та просить:
- визнати неправомірним та скасувати наказ УДМС України у Чернігівській області від 25.05.2018 № 44 «Про відмову в оформленні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Також, відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу частини першої статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що позивач, маючи намір отримати статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, звернулась до УДМС України у Чернігівській області з відповідною заявою. Наказом від 25.05.2018 № 44, який отримано ОСОБА_1 05.06.2018, їй відмовлено в оформленні документів для вирішення вищевказаного питання. Враховуючи наведене, останнім днем для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом є 11.06.2018. Проте, позовна заява подана 27.06.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті), що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.
У відповідності до вимог частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
До позовної заяви представником позивача долучено клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду мотивоване тим, що адвокат ознайомився з матеріалами справи щодо попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 13.06.2018. Надалі, 14.06.2018 ним було подано до Чернігівського окружного адміністративного суду позов, повернутий ухвалою судді від 18.06.2018. Вказану ухвалу ним отримано 27.06.2018 та в цей же день усунуто недоліки позовної заяви та повторно подано позов.
Однак, вказані доводи представника позивача щодо неможливості звернення до суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства строк суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, слід зазначити, що строк в п'ять робочих днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи вищенаведені доводи, суд зазначає, що з 05.06.2018 ОСОБА_1 знала про прийняте відповідачем рішення щодо відмови в оформленні їй документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та не погоджуючись з ним мала можливість оскаржити відповідний наказ в межах встановленого строку, однак вказаним правом не скористалась. Також, суддя звертає увагу, що адвокат надав до УДМС України у Чернігівській області заяву про ознайомлення з матеріалами справи, сформованої щодо ОСОБА_1, лише 08.06.2018 (тобто на 4-й день після того, як ОСОБА_1 дізналась про прийняте рішення).
Однак, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання вчиняти дії з метою їх відновлення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що представником ОСОБА_1 не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статей 122, 160 цього Кодексу, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних вище недоліків шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 123, 160, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно із ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна