02 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/805/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача-2 Покорної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Каховської районної ради Херсонської області, Херсонської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 квітня 2018 року ОСОБА_4 (ОСОБА_4, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Каховської районної ради Херсонської області (відповідач -1), Херсонської обласної ради (відповідач - 2), з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати бездіяльність Каховської районної ради Херсонської області, щодо відмови у вирішенні питання надання ОСОБА_4 статусу реабілітованого, згідно ст.3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" як особі висланій з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями, неправомірною;
- встановити факт необґрунтованої політичної репресії до ОСОБА_4 сталінським режимом за національним мотивами під приводом боротьби з так званими бандпособниками , яку у лютому-березні 1935 року в позасудовому порядку без пред'явлення обвинувачення було примусово депортовано з Славутського району Вінницької області до Ново-Айдарського району Донецької області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є сином ОСОБА_6, 1892 року народження, уродженця хутора Шляхове Славутського району Вінницької області, за національністю поляка.
На підставі Постанови ЦК КП(б)У від 20 грудня 1934 «Про переселення з прикордонних районів німецького та польського населення» . ОСОБА_6 разом з сім'єю було вислано з постійного місця проживання хутора Шляхове та позбавлено майна за рішенням органів державної влади і управління з національних мотивів під приводом боротьби з так званими бандпособниками. Після примусового виселення ОСОБА_6 разом з сім'єю оселився на хуторі Пахра Михайлівської сільради Ново-Айдарського району Донецької області.
Відповідно до архівної довідки №У-1316 виданої Державним архівом Луганської області 27.09.2007р. ОСОБА_4 1932 року народження перебував на утриманні батька ОСОБА_6 під час арешту останнього. ОСОБА_6 1892 року народження був заарештований 18 листопада 1937 року Ново-Айдарським РВ НКВС, під час арешту проживав на хуторі Пахра Михайлівської сільради Ново-Айдарського району Донецької області.
Згідно витягу з протоколу засідання Особової Наради НКВС СРСР за №15 від 25 листопада 1937 року на підставі ст.54-10 КК УРСР (за контрреволюційну агітацію) ОСОБА_6 був присуджений до розстрілу.
ОСОБА_6 згідно висновку прокурора Ворошиловградської області від 2 червня 1989 року на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 року ОСОБА_6 був реабілітований.
До 25 листопада 1937 року ОСОБА_6 мав будинок, двох коней, бричку, корову та свиню. У користуванні колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_6, знаходилось близько 0,3 га землі.
Після розстрілу батька все майно було конфісковане.
З метою підтвердити факт примусового виселення та конфіскації майна було направ лено запити до Державних архівів Вінницької, Хмельницької та Луганської областей.
Згідно відповіді Державного архіву Вінницької області №07-292/5 від 14.11.2017р. відомостей про примусове переселення сім'ї ОСОБА_6 із хутора Шляхове Славутського району Хмельницької області у 1934-1935 рр. не виявлено. Згідно відповіді з Державного архіву Луганської області справа залишилась на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Згідно відповіді Державного архіву Хмельницької області №0-228/01.01-12/2017 від 23.01.2018р. документи Славутського райвиконкому Хмельницької області за 1934- і 1935 роки на державне збереження не надходили. |
14 грудня 2017р. позивач звернувся до Херсонської обласної ради (комісії з питань поновлення прав реабілітованих) щодо надання йому статусу реабілітованого та надання грошової компенсації.
У березні 2018р. отримав відповідь Херсонської обласної ради, згідно якої рекомендовано для вирішення цього питання звернутись до відповідної районної ради.
15 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся з листом до Каховської районної ради Херсонської області з проханням розглянути питання щодо надання йому статусу реабілітованого згідно із статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій в Україні", видати відповідну довідку та розглянути питання надання грошової компенсації реабілітованим громадянам, які були піддані репресіям в Україні.
Листом вих. №01-26/198 від 10.04.2018р. Каховська районна рада Херсонської області повідомила, що вирішити питання щодо надання статусу реабілітованого згідно ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій на Україні» не виявляється можливим, оскільки в Каховській районній раді відповідна комісія не створювалась.
Позивач вважає, що відповідач-1 не виконав покладених на нього обов'язків, передбачених в постанові Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N48 Положення «Про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих» та «Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям».
Ухвалою суду від 02.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою суду від 18.05.218 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судове засідання призначено на 11.06.2018 року.
У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.7 та ч.1 ст.7-2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тотального режиму 1917-1991 років» Каховська районна рада не має законних підстав для створення комісії, а тому звинувачення у неправомірній бездіяльності є безпідставними.
Згідно ч.8 ст.6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тотального режиму 1917-1991 років» видача посвідчення проводиться за місцем проживання особи виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських рад, у тому числі обраними об'єднаними територіальними громадами, районні ради не мають відповідних повноважень.
Відповідно до п. 4,6.7 розділу II Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 24.06.1991 року № 48, заява про виплату грошової компенсації реабілітованим громадянам, які були піддані репресіям в Україні і постійно проживають на її території, подається заявниками до комісії за місцем їхнього проживання. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набуття чинності Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" або з дня одержання громадянином довідки про реабілітацію згідно з указаним Законом. Таким чином у районної ради немає повноважень щодо здійснення розрахунку та сплати грошової компенсації за примусово вилучене майно.
Ухвалою суду від 11.06.2018 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Херсонську обласну раду. Призначено судове засідання на 02.07.2018 року.
Від позивача 18.06.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримує, із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що станом на 15.03.2018 року та 10.04.2018 року діяла редакція Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», згідно якої вирішення питань щодо встановлення статусу реабілітованого відповідно до ст.. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» (в редакції чинній на момент звернення) було покладено на обласні, міські та районні ради.
23.06.2018 року до суду надійшли заперечення, відповідно до яких відповідач - 1 зазначає, що 13.03.2018 року на офіційному сайті Верховної ради України вже була розміщена інформація щодо поіменного голосування про проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років. Таким чином, відповідач -1 вважає, що вирішення питання про визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій не належить до компетенції районних рад.
27.06.2018 року Херсонською обласною радою надано відзив на позовну заяву. Відповідач - 2 по суті позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що відповідно до змін діючого законодавства України на сьогодні повноваження у цій сфері обласних, міських і районних Рад народних депутатів припинені та передані до інших уповноважених органів.
Крім того, відповідачем-2 є Херсонська обласна рада, хоча Законом їй взагалі не надавались жодні повноваження. Відповідно до статті 9 Закону (в редакції на момент звернення позивача), вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів.
У судовому засіданні. Призначеному на 02.07.2018 року, представник позивача наполягала на позовних вимогах, просила їх задовольнити.
Відповідач - 1 у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача - 2 по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
За змістом ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за даною явкою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини.
14 грудня 2017р. позивач звернувся до комісії з питань поновлення прав реабілітованих Херсонської обласної ради щодо надання йому статусу реабілітованого згідно із статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» як члена сім'ї реабілітованого, видати відповідну довідку та надання грошової компенсації, відшкодування вартості вилученого майна.
Відповідно до листа Херсонської обласної ради від 29.12.2017 року № 186-01/2484-01-56/57 рекомендовано для вирішення питання щодо надання статусу реабілітованого та надання грошової компенсації і відшкодування вартості вилученого майна звернутись до відповідної районної ради в установленому чинним законодавством України порядку.
15 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся з листом до Каховської районної ради Херсонської області з проханням розглянути питання щодо надання йому статусу реабілітованого згідно із статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій в Україні", видати відповідну довідку та розглянути питання надання грошової компенсації реабілітованим громадянам, які були піддані репресіям в Україні.
Листом Каховської районної ради Херсонської області від 10.04.2018 року № 01-26/198 повідомлено, що вирішити питання щодо надання статусу реабілітованого згідно ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій на Україні» не виявляється можливим, оскільки в Каховській районній раді відповідна комісія не створювалась.
Вирішуючи спір, суд виходить з положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року N 962-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з приписами ст.. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітованих поновлено в усіх громадянських правах, і це право поширено й на членів їх сімей.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» в разі смерті реабілітованої особи це право зберігається за одним з подружжя, якщо вони не створили нову сім'ю, а також за батьками і дітьми, які проживали спільно до арешту і у зв'язку з застосуванням репресій втратили право на займане жиле приміщення та потребують поліпшення житлових умов.
Окрім того, суд звертає увагу, що як слідує з Положення про комісії районної ради з питань поновлення прав реабілітованих, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 48 з наступними змінами, головним завданням комісії є вирішення питань, пов'язаних з установленням факту розкуркулення, адміністративного виселення з відшкодуванням матеріальних збитків і виплатою грошової компенсації реабілітованим, які відбували покарання у вигляді позбавленні волі або примусового поміщення до лікувальних закладів, поновлення житлових та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Комісія відповідно до покладених на неї завдань надає допомогу громадянам в одержанні необхідних документів у зв'язку з реабілітацією та вирішує інші питання, пов'язані з поновленням прав реабілітованих громадян.
Статтею 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» передбачено, що вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покласти на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України. За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.
Таким чином, Закон визначив коло осіб, які наділені повноваженнями з приводу розгляду питання визнання осіб репресованими та їх реабілітації, оскільки ст. 9 Закону України „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" вирішення означеного питання відносить саме до компетенції обласних, міських, районних Рад народних депутатів і створених ними комісій, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України, а не до їх виконавчих комітетів.
Отже, відповідач без дослідження і врахування усіх обставин справи з питання надання статусу реабілітованого, згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», своїм листом повідомила заявника, що в Каховській районній раді відповідна комісія не створювалась, тому має місце наявність порушених прав позивача бездіяльністю відповідача з питання надання відповідного статусу, яку слід визнати протиправною.
За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.
Щодо встановлення факту необґрунтованої політичної репресії до ОСОБА_4 сталінським режимом за національним мотивами під приводом боротьби з так званими бандпособниками, яку у лютому-березні 1935 року в позасудовому порядку без пред'явлення обвинувачення було примусово депортовано з Славутського району Вінницької області до Ново-Айдарського району Донецької області, суд зазначає, що встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб у судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заява про встановлення факту щодо визнання особою, яку необґрунтовано піддано політичній репресії у вигляді примусового виселення та примусовій конфіскації відповідно Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" не може бути розглянута в судовому порядку. Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Суд зауважує, що ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення п.4 ч.1 ст. 245 КАС України, за змістом якого у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, тому в даному разі суд вважає за необхідне визначити спосіб поновлення порушених прав позивача у вигляді зобов'язання відповідача розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_4 статусу реабілітованого відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», з вирішенням цього питання на підставі вимог Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
У силу положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись статтями 241-246, 262, 263 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Каховської районної ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 24123109, 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, б. 103) неправомірною щодо ненадання ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) статусу реабілітованого відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Зобов'язати Каховську районну раду Херсонської області (код ЄДРПОУ 24123109, 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, б. 103) розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) статусу реабілітованого відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», з вирішенням цього питання на підставі вимог Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 липня 2018 р.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 10.3