02 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2311/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 14.06.2018 звернулась до суду з адміністративним позовом як законний представник свого батька ОСОБА_2 до Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі - Рада), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 7 скликання Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 05 березня 2018 року «Про надання погодження на оформлення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та проведення земельних торгів за межами населених пунктів Корюківської міської ради» в частині відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовно 2,0 га за межами с.Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства; зобов'язати Корюківську міську раду Корюківського району Чернігівської області повторно розглянути заяву законного представника ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, за межами с.Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства та винести з даного питання вмотивоване рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що підстава «необхідність забезпечення громадян - жителів Корюківської міської ради земельними ділянками для ведення селянського господарства», з якої відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, не передбачена ст.118 ЗК України. Зазначена стаття має виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. Враховуючи наведене, Рада вийшла за межі повноважень, а її рішення щодо позивача є протиправним і не обґрунтованим.
Ухвалою від 18 червня 2018 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 02 липня 2018 року.
Представник позивача надала суду заяву, в якій просить розглянути справу за без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, в передбачений ухвалою про відкриття провадження строк, надав відзив на позов, в якому зазначив, що оскільки в паспорті ОСОБА_2 відсутні відомості про місце проживання саме на території населених пунктів Корюківської територіальної громади, а також не надано іншого документа, передбаченого абз. 9 ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», з відповідною відміткою, Рада не вбачає законних можливостей представляти інтереси осіб місце проживання яких зареєстровано на території іншої області або району. Просить відмовити в задоволенні позову та розглянути справу за відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити з урахуванням таких обставин.
ОСОБА_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується його паспортом ВА 117525 (а.с.11), на даний час фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 15350, що підтверджується довідкою від 20 листопада 2017 року № НОМЕР_1 (а.с.14)
ОСОБА_1, яка є опікуном свого батька ОСОБА_2 на підставі рішення Корюківського районного суду Чернігівської області (а.с. 18-19), звернулась із заявою до Корюківської міської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, за межами с. Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням 13 сесії 7 скликання Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 05 березня 2018 року «Про надання погодження на оформлення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та проведення земельних торгів за межами населених пунктів Корюківської міської ради» було відмовлено, в тому числі ОСОБА_2, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовно 2,0 га за межами с. Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства у зв'язку із необхідністю забезпечення громадян - жителів Корюківської міської ради земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства (а.с.12).
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_2
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 33 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з положеннями статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частин другої та третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Виходячи с аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України незалежно від місця реєстрації або проживання має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 ЗК України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Водночас, Рада в оскаржуваному рішенні зазначила підставу для відмови у наданні дозволу не передбачену переліком статті 118 ЗК України, а саме: «у зв'язку із необхідністю забезпечення громадян - жителів Корюківської міської ради земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства», а в запереченнях мотивує своє рішення відсутністю у ОСОБА_2 іншого документа, передбаченого абзацом дев'ятого статті 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», окрім паспорта громадянина України, що підтверджує його місце проживання на території Корюківської територіальної громади.
Однак, суд вважає дане мотивування не обґрунтованим, оскільки жодною нормою земельного законодавства України не передбачено серед повноважень органу місцевого самоврядування такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку як необхідність підтвердити додатковими документами проживання на території Корюківської територіальної громади, що, на думку суду, є дискримінаційним по відношенню до позивача, оскільки ставить його не в рівні умови перед законом з громадянами України, які зареєстровані на території Корюківської міської ради.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання про правомірність рішення Ради в частині відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, необхідно виходити з меж повноважень органів місцевого самоврядування в сфері розпорядження землями комунальної власності, визначених законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Корюківська міська рада при винесенні оскаржуваного рішення порушила вимоги статей 118, 122 та 123 ЗК України, тобто вийшла за межі своїх повноважень, оскільки право відступати від ЗК України та інших правових норм органам місцевого самоврядування не надано.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Позивачем у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на безоплатне отримання земельної ділянки. До заяви додано усі необхідні документи, у тому числі й графічні матеріали, на яких визначено територію в межах населеного пункту, де позивач бажав отримати земельну ділянку для реалізації своїх конституційних прав.
Таким чином, орган місцевого самоврядування діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, с порушенням принципу рівності громадян перед законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій при прийнятті рішення, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення 13 сесії 7 скликання Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 05 березня 2018 року «Про надання погодження на оформлення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та проведення земельних торгів за межами населених пунктів Корюківської міської ради» в частині відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку орієнтовно 2,0 га за межами с. Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства є обґрунтованою і її належить задовольнити.
Відповідно до пункту 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вимога позивача про зобов'язання повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, за межами с. Сахутівка Корюківського району для ведення особистого селянського господарства та винесення з даного питання вмотивованого рішення, є похідною від першої, тому з метою захисту порушених прав позивача також має бути задоволена , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно до повноважень суду, визначених частиною четвертою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області (тринадцята сесія сьомого скликання) від 05.03.2018 ''Про надання погодження на оформлення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та проведення земельних торгів за межами населених пунктів Корюківської міської ради'' в частині відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, за межами с. Сахутівка Корюківського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Корюківську міську раду Корюківського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061760, вул. Бульварна, 6, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15311) повторно розглянути заяву ОСОБА_1, як законного представника ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, вул. Фрунзе, 88-а, м. Жданівка, Донецька область), щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га, за межами с. Сахутівка Корюківського району Чернігівської області для ведення особистого селянського господарства та винести з даного питання вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 05 липня 2018 року.
Суддя С.В. Бородавкіна