04 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/1981/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною бездіяльності, скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення строків розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги, яка в порушення абзацу другого пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 розглядалася майже 2 місяці;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, виражене у формі Протоколу від 06.04.2018 № 37;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (підпункт «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий військовослужбовців та членів їх сімей»).
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності як військовослужбовцю, який отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в Афганістані за наявності документів, які підтверджують причини та обставини поранення.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки інвалідність позивачу первинно була встановлена у 2014 році, тобто більше ніж через три місяці після звільнення. Вказує на відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивача, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або не навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначає, що позивачем не надано документів на підтвердження причини та обставини захворювання та доказів звернення за їх отриманням до архівних установ.
Третя особа подала пояснення щодо позову, в яких просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, бо інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Стверджує, що особам, які звільнялися з прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Адміністрацією Державної прикордонної служби. Зазначає, що позивачем не додано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 26.10.1979 по 23.02.1982 проходив військову службу, в тому числі в період з 05.03.1980 по 12.02.1982 приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан.
Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29.10.2013 № 2616, множинні вогнепальні осколкові поранення (контузія) голови та правої руки, наслідки яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 27).
29.05.2014 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, а 17.06.2014 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128853, копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128970 (а.с. 28, 29).
04.02.2016 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи, а потім ІІ групи інвалідності (а.с. 30).
Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби були розглянуті подані документи та 20.05.2016 прийнято рішення, оформлене протоколом № 36, про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (а.с. 33).
14.02.2018 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою, в якій просив направити її на адресу Міністерства оборони України для розгляду по суті та прийняття відповідного рішення (а.с. 36-37).
Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були розглянуті подані документи та 06.04.2018 прийнято рішення, оформлене протоколом № 37, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (а.с. 40).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно підпункту 2 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XI, в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XI одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мають місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення зі служби.
Отже, посилання відповідача щодо відсутності у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу встановлена більше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, суд вважає безпідставними.
Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 20.03.2018 по справі № 276/322/17 та від 22.03.2018 по справі № 288/349/17.
Відповідно до вимог пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975 в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
У відповідності до вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Також вказаний розмір одноразової грошової допомоги визначений в підпункті «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XI.
Пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Тобто, твердження відповідача про те, що позивачем не надано документ, що свідчить про обставини поранення, є необґрунтованим та спростовується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 24.10.2013 № 1886/ж, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29.10.2013 № 2616, довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0128970 від 17.06.2014, відповідно до якої позивачу встановлена IІ група інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідачем у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення та захворювання, що мало місце в період її проходження.
Також підлягає задоволенню позовна вимога в частині порушення строків розгляду документів, оскільки заява позивача з доданими документами Чернігівським обласним військовим комісаріатом направлена на адресу відповідача листом від 20.02.2018 № 5/656с, а рішення за наслідками їх розгляду прийнято відповідачем лише 06.04.2018, що свідчить про порушення вимог пункту 13 Порядку № 975, згідно якого розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відносно розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги, позивач посилається на підпункт «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 № 2004-VIII, який набрав чинності 07.05.2017, згідно якого одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Проте вказані положення Закону № 2011-XI не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки на позивача розповсюджується вимоги Закону № 2011-XI в редакції на дату встановлення інвалідності.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) щодо нерозгляду у місячний строк документів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення одноразової грошової допомоги.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) від 06.04.2018, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37, щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 липня 2018 року.
Суддя В.О. Непочатих