19 червня 2018 року справа № 823/1188/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Брандальської Х.В.,
позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ № 52 о/с від 12.02.2018 начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 про звільнення старшого сержанта поліції помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 4 (через скорочення штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію»;
- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з відповідача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 13.02.2018 по день поновлення на службі в поліції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що його звільнено з посади помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з порушенням вимог Закону України «Про національну поліцію» та без врахування переважного права позивача на залишення на службі в поліції.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивача звільнено із дотриманням вимог чинного законодавства України, у позивача відсутнє переважне право на залишення на службі в поліції під час скорочення, оскільки позивач станом на час звільнення був відсторонений від посади, не виконував свої службові та функціональні обов'язки і досягнень у службовій діяльності у нього не має.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено судове засідання з розгляду справи.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.08.2004, обіймаючи на момент звільнення посаду помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, маючи спеціальне звання старшого сержанта поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.12.2017 № 3195 «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП в Черкаській області» відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про національну поліцію» оголошено Перелік змін у штатах Головного управління Національної поліції в Черкаській області, затверджений наказом Національної поліції України від 27.11.2017 № 1218.
12 грудня 2017 року начальником СКЗ ЧВП ГУНП в Черкаській області майором поліції ОСОБА_5 складено Акт від 12.12.2017 № 4904вн про оголошення наказу ГУ НП в Черкаській області від 12.12.2017 №№ 3195 «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП в Черкаській області», а саме про скорочення 4 посад помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції ЧВП ГУ НП в Черкаській області.
У вказаному акті зазначено, що наказ ГУ НП в Черкаській області від 12.12.2017 № 3195 було оголошено вголос у приміщенні ЧВП ГУ НП, в актовій залі 12.12.2017 старшому сержанту поліції помічнику дільничного офіцера поліції сектору превенції ЧВП ГУ НП ОСОБА_1 в присутності заступника начальника сектору превенції ЧВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_7, старшого інспектора СКЗ ЧВП ГУ НП лейтенанта поліції ОСОБА_8, проте ОСОБА_1 відмовився письмово засвідчувати факти ознайомлення з наказом ГУ НП від 12.12.2017 № 3195, а також відмовився отримувати витяг із вказаного наказу.
З протоколу оперативної наради при начальникові Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області № 7 від 29.01.2018 судом встановлено, що станом на 12.12.2017 у ЧВП ГУ НП в Черкаській області була наявна одна вакансія помічника дільничного офіцера поліції. При вирішенні питання переважного залишення на службі в поліції було здійснено аналіз помічників дільничних офіцерів поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області, зокрема, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 та вирішено рекомендувати начальнику ГУ НП в Черкаській області про звільнення останнього зі служби в поліції, у зв'язку із скороченням штату, оскільки відповідно до ухвал Соснівського районного суду м. Черкаси, наказами ГУ НП в Черкаській області позивача з квітня 2015 року відсторонено від посади в рамках кримінального провадження № 42014250000000098 за ч. 1 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків , з 07.11.2015 службові обов'язки не виконує, а тому жодних досягнень у службовій діяльності ОСОБА_1 не має.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.02.2018 № 52 о/с відповідно до Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через скорочення штатів).
Надаючи оцінку спірним відносинам суд зазначає таке.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною 1 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Положеннями ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Так, п. 4 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Частиною 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Відповідно до Переліку змін у штатах Головного управління Національної поліції в Черкаській області, затвердженого наказом Національної поліції України 27.11.2017 №1218 вбачається, що під час реорганізації в Черкаському відділі поліції ГУНП в Черкаській області скорочується 4 посади помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції.
12 грудня 2017 року позивачу було оголошено зміст наказ ГУ НП в Черкаській області від 12.12.2017 № 3195 «Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП в Черкаській області», а саме про скорочення чотирьох посад помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції ЧВП ГУ НП в Черкаській області., що підтверджується актом про оголошення наказу ГУ НП в Черкаській області від 12.12.2017 №3195 вбачається 12.12.2017 та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, наданими в судовому засіданні 19.06.2018.
Отже, позивач всупереч вимог ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» не був персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Щодо посилання відповідача на відсутність правових підстав для пропонування позивачеві інших посад у ГУ НП в Черкаській області з огляду на те, що позивач з 08.12.2015 майже весь час був відсторонений від посади, у зв'язку з відкриттям прокуратурою Черкаської області кримінального провадження № 42014250000000098 за ч. 1 ст. 367 КК України за фактом неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків відповідно до ухвал Соснівського районного суду м. Черкаси, внаслідок чого позивач не виконував свої службові та функціональні обов'язки і досягнень у службовій діяльності у нього не має, суд зазначає про таке.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2018 у справі № 712/17490/14-к ОСОБА_9 відсторонено з посади помічника дільничного офіцера поліції відділу превенції Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області строком на два місяці.
Згідно з п.6 ч.1 ст.70 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов'язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою. У разі якщо поліцейського, відстороненого від виконання службових обов'язків (посади), звільнено зі служби в поліції до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов'язків за займаною посадою, він вважається таким, що був відсторонений від виконання службових обов'язків за посадою до дня звільнення зі служби в поліції. Протягом періоду, коли поліцейського відсторонено від виконання службових обов'язків (посади), призначення такої особи на будь-яку іншу посаду заборонено.
Вказана норма жодним чином не нівелює положення ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає певний порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації.
Згідно з ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Проте, позивачу всупереч ч. 5 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» не було запропоновано вакантних посад у підрозділі, де проходив службу позивач або в іншому підрозділі поліції з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
Відповідачем не надано жодних доказів встановлення наявності або відсутності у позивача переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації, відповідно до вимог ч. 5ст. 68 України «Про Національну поліцію», зокрема, не взято до уваги, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія МВ № 023947, виданим 06.07.2015.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
У постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі №21-8а15 зазначено, що відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
У постанові від 16.10.2012 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Також, у постанові зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і касаційний суд, про обґрунтованість вимог позивачки у зв'язку з відсутністю юридичного факту (змін в організації виробництва і праці), який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Вищезазначені висновки Верховного суду України співвідносяться з положеннями ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» щодо можливості призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Згода на таке призначення можлива лише при наданні відповідної пропозиції поліцейському, посада якого скорочена.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд також дійшов висновку щодо порушення відповідачами порядку звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів), оскільки не було запропоновано рівнозначну посаду, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідних підрозділах Головного управління Національної поліції в Черкаській області
Отже, суд висновує, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача з посади в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів).
Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ № 52 о/с від 12.02.2018 Головного управління Національної поліції в Черкаській області та поновити позивача на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 13.02.2018.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового утримання) за час вимушеного прогулу з 13.02.2018 по день поновлення на службі в поліції, суд зазначає про таке.
Статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо розміру сум грошового утримання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 21-6309а15.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції Черкаській області від 27.02.2018 № 178 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2017 року становить 3 770 грн 00 коп., за грудень 2017 року - 3 770 грн 00 коп., за січень 2018 року - 3 770 грн 00 коп.
Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 121 грн 62 коп. (3 770 грн 00 коп. (грудень 2017 року) + 3 770 грн 00 коп. (січень 2017 року) / 62 (кількість днів), а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за 127 робочих днів вимушеного прогулу становить 15 445 грн 74 коп. (121 грн 62 коп. х 127 днів) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.
Згідно із ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 13.02.2018 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо поданого позивачем при зверненні до суду попереднього розрахунку суми судових витрат від 12.03.2018, а саме - витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 4 500 грн 00 коп., суд вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат у зазначеному розмірі.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати наказ № 52 о/с від 12.02.2018 Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Поновити ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 13.02.2018.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 445 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн 74 коп.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Рішення в повному обсязі складено 02.07.2018.