05 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1068/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про скасування рішення від 15 березня 2018 року № 8 та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, Головне управління, територіальний орган ПФУ), у якому просить:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15 березня 2018 року № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати період роботи ОСОБА_1, з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу у справах колгоспів та з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу у справах управління господарств, підприємств і соціального розвитку Херсонського облагропромкомітету та період роботи з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року на посаді Головного спеціаліста з питань продовольства, сільського господарства Дніпровського райвиконкому в стаж державної служби для нарахування пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", починаючи з 07 березня 2018 року та відповідно до довідок про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, премії, інші виплати) від 02 березня 2018 року № 12, 13, які видані Департаментом агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 2114,40 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 15 березня 2018 року № 8, відповідач безпідставно не врахував до стажу державної служби позивача наступні періоди його роботи: з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року, з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року, а також з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року. Позивач посилаючись на Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, ПКМУ "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03 травня 1994 року № 283, копію листа Управління державної служби в Херсонській області від 07 листопада 2014 року №314/ТО2010-14, копію довідки про зміну в структурі Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 27/1, вважає оскаржувані дії Головного управління протиправними, що і стало підстаою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 06 червня 2018 року судом прийнято рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
21 червня 2018 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
У відзиві стверджується, що згідно положень ст. 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, посади, які займав позивач у спірні періоди його роботи не віднесені до відповідних категорій посад державної служби, а тому не можуть враховуватися при призначенні пенсії ОСОБА_1 Наголошує на тому, що зі вступом в силу ПКМУ від 25 березня 2016 року № 229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби", втратила чинність ПКМУ "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03 травня 1994 року № 283, тому період роботи позивача з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року не підлягає зарахуванню до стажу державної служби, так як відноситься до стажу роботи в органах місцевого самоврядування.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що 07 березня 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення йому пенсії згідно Закону України "Про державну службу". До заяви доданий перелік документів, що підтверджують його трудовий стаж та право на відповідну пенсію, зокрема: трудова книжка та довідка про складові заробітної плати від 02 березня 2018 року №№ 12, 13.
Рішенням відповідача від 15 березня 2018 року № 8, не враховано до стажу державної служби ОСОБА_1 наступні періоди її роботи: з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу в справах колгоспів; з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу в справах управління господарств, підприємств і соціального розвитку Херсонського облагропромкомітету; з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року на посаді головного спеціаліста з питань продовольства, сільського господарства Дніпровського райвиконкому. Зарахований стаж державної служби ОСОБА_1 склав 16 років 06 місяців 11 днів.
Враховуючи відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи, оскаржуваним рішенням йому відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України "Про державну службу".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723) втратив чинність з 01 травня 2016 року на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889), за винятком ст.37 Закону № 3723, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 р. 11 Закону № 889.
Згідно п. 12 р. 11 Закону № 889, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабміну, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, для врегулювання спірних правовідносин, що склалися у даному випадку, мають застосовуватися положення Законів № 889 та № 3723.
Відповідно до ст. 37 Закону 3723, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст. 26 Закону № 1058, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення жінками 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, той факт, що ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) на момент звернення до територіального органу ПФУ для призначення пенсії, виповнилося 59 років, тобто позивач досяг пенсійного віку, визначеного приписами ст. 26 Закону № 1058.
Щодо відмови Головного управління в зарахуванні до спеціального стажу позивача періодів його роботи з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року та з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Листами Міністерства фінансів України від 17 червня 1994 року № 16-102-15 і Міністерства праці та соціальної політики України від 20 червня 1994 року № 05-2258, передбачено, що періоди роботи керівних працівників і спеціалістів в обласних і районних органах управління сільським господарством підлягають зарахуванню до стажу державної служби, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднаннях та інших формуваннях, які не реорганізовані в управління сільського господарства і продовольства.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка "Про зміни в структурі Департаменту агропромислового розвитку обласної державної адміністрації" від 23 лютого 2018 року № 27/1 відповідно до якої, у грудні 1985 року на базі ліквідованого обласного управління виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів, створено Державний агропромисловий комітет Херсонської області. В подальшому, на підставі рішення сесії Херсонської обласної Ради народних депутатів від 20 вересня 1991 року № 135, агропромкомітет реорганізовано в Управління сільського господарства облвиконкому.
З трудової книжки позивача судом вбачається, що у період з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року ОСОБА_1 працювала старшим спеціалістом підвідділу по справам колгоспів Херсонського облагропрому, а з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року - спеціалістом І категорії; старшим спеціалістом підвідділу по справах управління господарств, підприємств і соціального розвитку Херсонського агропромкомітету, в Державному агропромисловому комітеті Херсонської області, який в подальшому реорганізовано в Управління сільського господарства облвиконкому.
Враховуючи приписи листів органів державної влади за №№16-102-15, 05-2258 та встановлений факт реорганізації відповідного комітету в Управління сільського господарства, суд доходить висновку, що період роботи позивача з 02 січня 1986 року по 31 жовтня 1991 року має зараховуватися до його стажу державної служби.
Відносно відмови Головного управління в зарахуванні до спеціального стажу позивача період його роботи з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року, суд наголошує на наступному.
Пунктом 8 р. 11 Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У зазначений період роботи позивача, порядок обчислення стажу державної служби регулювався Постановою Кабміну від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283) (втратила чинність згідно Постанови Кабміну від 25 березня 2016 року № 229, далі - Порядок № 229).
Відтак, посилання відповідача на те, що Порядок № 283 не може використовуватися у даних правовідносинах у зв'язку із втратою чинності, є безпідставними.
Пунктом 2 Порядку № 283 визначалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно ч. 7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно до Порядку № 229, стаж державної служби обчислюється згідно ч.2 ст. 46 Закону № 889, приписами якого встановлено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Враховуючи викладене, той факт, що стаж державної служби позивача складає більше 10 років, суд вважає, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року, підлягає зарахуванню до його стажу державної служби.
Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".
Слід звернути увагу на правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011, згідно яких громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано право, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові).
Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.
Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників мають бути юридично захищені, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст. 46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що згідно змісту ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 160, 245 КАС України, наявної правової позиції Верховного Суду України (справа № 21-87а13 від 21 травня 2013 року), обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, відповідає вимогам закону. Відсутність у суб'єкта владних повноважень вибору на вчинення декількох юридично допустимих для позивача позитивних рішень свідчить про те, що винесення в даному випадку судом конкретного змісту рішення, яке виключає подальші можливі протиправні рішення, дії чи бездіяльність такого суб'єкта, не можна вважати втручанням в його дискреційні повноваження.
На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість, позивач довів протиправність оскаржуваного рішення та довів правомірність вимоги щодо зарахування до його стажу державної служби відповідних періодів роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що має бути задоволеним у повному обсязі.
Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) від 15 березня 2018 року №8.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) зарахувати період роботи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1), з 02 січня 1986 року по 31 січня 1990 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу у справах колгоспів та з 01 лютого 1990 року по 31 жовтня 1991 року на посаді старшого спеціаліста підвідділу у справах управління господарств, підприємств і соціального розвитку Херсонського облагропромкомітету та період роботи з 04 липня 2001 року по 31 січня 2007 року на посаді Головного спеціаліста з питань продовольства, сільського господарства Дніпровського райвиконкому в стаж державної служби для нарахування пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсію, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723 "Про державну службу", починаючи з 07 березня 2018 року та відповідно до довідок про складові заробітної плати від 02 березня 2018 року №№ 12, 13, які видані Департаментом агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005, м. Херсон, вул. Армії, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору у розмірі 2114,40 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять гривень, сорок копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.2.4