27 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 921/613/17-г/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
керівник Чортківської місцевої прокуратури
від прокуратури - Савицька О.В.
позивач - Хоростківська міська рада
представник позивача - Білінський В.П.
відповідач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
представник відповідача - Гриб Ю.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Зварич О.В. - головуючий, Хабіб М.І., Юрченко Я.О. від 19 березня 2018 року та рішення Господарського суду Тернопільської області у складі Андрусик Н.О. від 14 грудня 2017 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року керівник Чортківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хоростківської міської ради (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач) про стягнення 2 335 995,15 грн. збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 25 червня 2015 року зареєстрував право власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд по вул. Заводській, 1 у м. Хоростків Тернопільської області, проте у період з 25.06.2015 по 30.12.2016 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК) використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для відшкодування позивачу збитків - упущеної вигоди у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Короткий зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року, позов задоволений.
3.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 335 995, 15 грн. збитків.
4. Суди виходили з того, що відповідач, володіючи нерухомістю по вул. Зарічній, 1 у м. Хоростків, використовував земельну ділянку площею 44, 913 га під вказаною нерухомістю без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачував за таке користування плату за землю у встановленому розмірі, внаслідок чого позивачу завдано збитків відповідно до статей 22, 1166 ЦК у вигляді упущеної вигоди, які становлять суму не отриманої позивачем орендної плати за користування землею за період з моменту державної реєстрації за відповідачем права власності на нерухоме майно - 25.06.2015 по 30.12.2016 (дата припинення права власності відповідача на нерухоме майно).
5. При цьому суди встановили наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки в силу статті 120 ЗК та статті 377 ЦК разом із правом власності на нерухомість до відповідача перейшов і обов'язок щодо оформлення права користування земельною ділянкою, який останнім не виконано, оскільки ним не вживались заходи, спрямовані на оформлення орендних правовідносин, а навпаки, мало місце ухилення від вчинення таких дій та ігнорування неодноразових звернень позивача з метою оформлення права оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Прокурором при зверненні з позовом не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Хоростківської міської ради.
8. Судами не спростовано доводи відповідача про порушення вимог законодавства при створенні комісії позивача для визначення обсягу збитків власнику землі. Так, за твердженням відповідача, троє з п'яти членів постійної комісії не могли бути її членами та підписувати відповідні акти обстеження земельної ділянки з огляду на приписи статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
9. При визначенні розміру заподіяної шкоди позивач керувався не тим нормативним актом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а тому такий розмір обраховано невірно. На думку відповідача, розмір збитків має обчислюватись на підставі Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, а не на підставі застосованого позивачем та судами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу
10. Прокурор при зверненні до суду з метою захисту інтересів держави на виконання своїх повноважень самостійно визначив орган, до компетенції якого входить розпорядження спірною землею, яка є національним багатством та власністю народу України, від імені якого діють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Звернення ж даним позовом обумовлено бездіяльністю органу місцевого самоврядування
11. Стосовно посилань скаржника на порушення порядку створення комісії позивача для визначення розміру збитків, то вони є безпідставними, оскільки така комісія не є постійною комісією міської ради в розумінні статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а за своєю суттю є робочою групою і була створена з конкретною метою на виконання та з дотриманням пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
12. Верховний Суд відхиляє наведені в пункті 7 Постанови доводи відповідача, оскільки прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 29 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.
13. Щодо доводів скаржника в пункті 8 Постанови, то Верховний Суд погоджується з їх спростуванням, наведеним прокурором у відзиві на касаційну скаргу (пункт 11 Постанови). У зв'язку з чим безпідставними визнаються і твердження відповідача в пункті 9 Постанови, оскільки застосуванню до спірних правовідносин щодо нарахування збитків підлягає саме Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
14. Разом з тим, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів саме за період з 25.06.2015 по 31.12.2016 з огляду на таке.
15. У справі встановлено, що 25.06.2015 відповідач зареєстрував право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 44, 913 га по вул. Зарічній, 1 у м. Хоростків. Вказана земельна ділянка перебувала в користуванні попереднього власника цього майна ТОВ "Хоростківський цукровий завод" на підставі укладеного з позивачем договору оренди землі від 27.05.2014. При цьому за рішенням позивача від 16.10.2015 № 1296 право користування земельною ділянкою ТОВ "Хоростківський цукровий завод" та, відповідно, дія вказаного договору оренди земельної ділянки була припинена.
16. Відповідно до частини 3 статті 334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
16.1. Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
16.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
16.3. За положенням частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
17. Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК. Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки у частині щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Наведене також узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі № 21-804а16
18. Наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. При цьому відповідний договір оренди землі припиняється щодо попереднього власника майна, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто договір оренди не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.
19. З огляду на наведене, а також обставини чинності договору оренди землі між Хоростківською міською радою та ТОВ "Хоростківський цукровий завод" до 16.10.2015 (дати припинення права землекористування ТОВ "Хоростківський цукровий завод"), суди дійшли помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача збитків починаючи з дати набуття ним права власності на нерухоме майно, оскільки у цей період було чинним зобов'язання відповідача, як нового власника майна, зі сплати орендної плати за договором оренди від 27.05.2014.
20. У той же час, оскільки у даній справі має місце припинення за окремим рішенням позивача права землекористування ТОВ "Хоростківський цукровий завод", то зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник нерухомості - відповідач не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Тобто, з цього моменту у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями, тобто укласти новий договір оренди земельної ділянки.
21. Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
21.1 Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
21.2. Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (п.п. 14.1.72, 14.1.73 статті 14 Податкового кодексу України).
22. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.
23. Однак вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення збитків (за наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення), може мати місце у період після 16.10.2015, тобто після припинення договору оренди земельної ділянки з попереднім землекористувачем.
24. Зазначене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача саме збитків починаючи з дати набуття ним права власності на нерухоме майно.
25. Отже, суд першої інстанції припустився порушення чинних на момент прийняття ним рішення норм процесуального права, не дослідив усі зібрані у справі докази та не оцінив їх в сукупності, що унеможливило встановлення всіх істотних обставин справи. За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів. Указані порушення апеляційним господарським судом не усунуті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.
27. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 ГПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
28. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, встановити дійсний зміст спірних правовідносин, здійснити їх правильну правову кваліфікацію, чітко розмежувати періоди та правові підстави для задоволення позовних вимог і переглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19 березня 2018 року та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2017 року у справі № 921/613/17-г/17 скасувати.
3. Справу № 921/613/17-г/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.