05 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/8972/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Ткач І.В., судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018
(головуючий - Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Пархоменко Н.В.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017
(суддя Манько Г.В.)
у справі № 904/8972/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія"
до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"
про стягнення 390 406,85 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 390 406,85 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку товару, передбаченого договором, на суму 390 406,85 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем уторився борг.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 18.08.2016 між позивачем та відповідачем підписано договір поставки №ДМКД/Газоторгова Компанія-16 (далі - договір).
Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, товар, що іменується далі по тексту "товар", асортимент, кількість і ціна якого вказані в протоколах узгодження цін і/або специфікаціях, оформлених в вигляді додатків до договору, в подальшому "додатки", що являється його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна товару за одиницю і по позиціям вказується в додатках до договору. Ціна товару приймається на базисних умовах, викладених в додатках.
В розділі 10 договору зазначено, що договір вступає в силу від дати його підписання обома сторонами і скріпленню печаткою і діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії даного договору не тягне припинення зобов'язань сторін по взаєморозрахунках.
2.2. До договору сторонами було підписано Специфікацію №1 від 06.09.2016. У специфікації сторони погодили найменування продукції, що постачається, її кількість, та вартість. Визначили порядок оплати та постачання.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив попередню оплату вартості продукції, визначеної Специфікацією №1.
Відповідач на виконання умов договору та Специфікації №1 здійснював постачання продукції.
Залишок грошових коштів, на яку відповідачем не було поставлено продукцію - 390 406,85 грн.
Строк дії договору сторонами не було продовжено.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 06 грудня 2017 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на користь ТОВ "Газоторгова компанія" 390 406,85 грн. Здійснено розподіл судового збору.
3.2. 06 лютого 2018 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 залишено без змін.
3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 390 406,85 грн, перераховану позивачем відповідачу як попередню оплата товару, підтверджується матеріалами справи. У цьому зв'язку, господарські суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 03 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невірною правовою кваліфікацією правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.
4.2.2. Доводи скаржника зводяться до безпідставного застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм зобов'язального права Цивільного та Господарського кодексів України, натомість відповідач вважає, що в даному випадку слід застосувати приписи ст. 1212 ЦК України, які визначають загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
4.2.3. На думку скаржника, позивачем невірно зазначено підстави позову.
4.3. 24 квітня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
4.3.1. Відзив мотивовано тим, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та були предметом дослідження господарськими судами попередніх інстанцій.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 390 406,85 грн попередньої оплати товару за укладеним сторонами договором.
5.2.2. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, як правильно зауважено господарськими судами, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
5.2.3. Таким чином, господарські суди, встановивши факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 390 406,85 грн, перераховану позивачем відповідачу як попередню оплата товару, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.
5.2.4. Аргумент скаржника про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, відхиляються Верховним Судом з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій з'ясувавши характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність порушеного права чи інтересу позивача з боку відповідача, дійшли правильного висновку про можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб, зокрема шляхом застосування ст. 693 ЦК України, а не ст. 1212 ЦК України, яку просить застосувати відповідач у справі та відмовити у задоволенні позову.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 у справі №904/8972/17 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І. Ткач
Судді: О. Баранець
Л. Стратієнко