15 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 918/213/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Коханець Лариси Василівни
на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2017
(головуючий - суддя Політика Н.А.) та
постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2017
(головуючий - суддя Петухов М.Г., судді: Гулова А.Г. і Маціщук А.В.)
у справі № 918/213/17
за позовом Анімаккорд ЛТД
до фізичної особи - підприємця Коханець Лариси Василівни
про стягнення компенсації в сумі 118 400 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Анімаккорд Лтд (далі - Позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця Коханець Лариси Василівни (далі - Відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 118 400 грн.
Позов мотивовано порушенням Відповідачем виключних авторських прав Позивача шляхом розповсюдження: статуетки "Маша и Медведь"; цукерок чупа-чупс "Маша и Медведь"; магнітів "Маша и Медведь"; брелків "Маша и Медведь"; пазла "Маша и Медведь"; цукерок шоколадних різнокольорових "олівець" "Маша и Медведь"; цукерок тік-так "Маша и Медведь"; годинника "Маша и Медведь"; папки "Маша и Медведь", у зовнішньому вигляді та в упакуванні яких протиправно відтворено зображення персонажів "Маша" і "Медведь" з аудіовізуальних творів - мультиплікаційних серіалів "Маша и Медведь" та "Машины сказки", права на які належать Позивачу.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2017: позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 118 400 грн. компенсації, 1 776 грн. витрат зі сплати судового збору та 63 грн. витрат, пов'язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішення мотивоване встановленням обставин щодо порушення Відповідачем майнових авторських прав Позивача та наявністю підстав для стягнення компенсації у заявленому позивачем розмірі.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2017: рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2017 скасовано в частині стягнення 59 200 грн. компенсації, 888 грн. витрат зі сплати судового збору та 31,50 грн. витрат, пов'язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові; у решті рішення залишено без змін; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 976,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована підтвердженням неправомірного використання Відповідачем об'єктів авторського права, виключні майнові авторські права на які належать Позивачу, однак для визначення відповідної компенсації необхідно виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн.
Відповідач у касаційній скарзі, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з посиланням на приписи Цивільного кодексу України, Законів України "Про захист прав споживачів", "Про судоустрій і статус суддів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Конвенцію з прав і основоположних свобод людини, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) просить рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 скасувати, провадження у справі закрити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Розгляд касаційної скарги Відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.
14.07.2016 представником Позивача у магазині "Юкон", що знаходиться за адресою: м. Дубно, вул. Замкова, 12, де Відповідачем здійснюється господарська діяльність, було придбано продукцію:
- статуетки "Маша и Медведь" (1 шт.);
- цукерки чупа-чупс "Маша и Медведь" (4 шт.);
- магніти "Маша и Медведь" (4 шт.);
- брелки "Маша и Медведь" (3 шт.);
- пазл "Маша и Медведь" (1 шт.);
- цукерки шоколадні різнокольорові "олівець" "Маша и Медведь" (2 шт.);
- цукерки тік-так "Маша и Медведь" (2 шт.);
- годинник "Маша и Медведь" (1 шт.);
- папка "Маша и Медведь" (1 шт.).
Придбання товару в торговельному закладі підтверджується чеками від 14.07.2016 на загальну суму 299 грн.
У зовнішньому вигляді та в упакуванні вказаної продукції відтворено зображення головних персонажів аудіовізуальних творів "Маша и Медведь" та "Машины сказки".
10.12.2014 Позивачем (набувач) і товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Маша и Медведь" (правовласник) укладено договір № ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки") (далі - Договір №ММ-2), за умовами якого:
- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором №ММ-2 винагороду (пункт 1.1);
- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право на серії в повному обсязі з дати підписання відповідних актів передачі прав (підпункт 1.1.1 пункту 1.1);
- одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, керівництво за стилем, робочі матеріали, назву(и) анімаційних серіалів "Маша и Медведь" і "Машины сказки", графічне зображення, персонажі, музику і фонограми незалежно від того, чи названі зазначені елементи і об'єкти безпосередньо в додатках до Договору №ММ-2 (пункт 4.1);
- даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом усього строку дії авторського права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії виключного права (пункт 7.1).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальні твори - мультиплікаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки" та їх складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з позовом у даній справі.
Розповсюдження Відповідачем контрафактної продукції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме: копіями чеків про покупку від 14.07.2016 №№ 6528, 6529, 6530; речовими доказами (статуетка, цукерки, магніти, брелки, пазл, цукерки шоколадні різнокольорові "олівець", годинник, папка "Маша и Медведь"); відеозаписом придбання товарів.
Відповідачем не надано доказів наявності у нього права на використання названих об'єктів авторського права.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав Позивача на персонажі "Маша" та "Медведь" з аудіовізуальних творів "Маша и Медведь" та "Машины сказки".
Зображення персонажів "Маша" та "Медведь" названого мультиплікаційного серіалу є частиною аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твір.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що виключні майнові авторські права на аудіовізуальні твори - мультиплікаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки" та його складові частини належать Позивачу, тоді як з боку Відповідача мало місце використання зображення персонажів "Маша" та "Медведь" шляхом продажу відповідних товарів з такими зображеннями за відсутності необхідного дозволу Позивача, дійшли обґрунтованого висновку щодо порушення Відповідачем майнових авторських прав Позивача.
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин порушення Відповідачем майнових авторських прав Позивача та наявності підстав для стягнення компенсації у заявленому Позивачем розмірі (37 мінімальних заробітних плат з урахуванням того розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений на час подачі даного позову).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову Позивача, зокрема в частині стягнення 59 200 грн. компенсації, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. У зв'язку з цим у визначенні розміру компенсації місцевому господарському суду на час прийняття рішення у справі необхідно було застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн. З огляду на викладене сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 59 200 грн. (37 х 1 600 грн.)
Касаційний господарський суд погоджується з позицією апеляційного господарського суду у визначенні останнім суми компенсації, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача за порушення виключних майнових авторських прав Позивача на самостійні частини твору - зображення персонажів "Маша" та "Медведь" з аудіовізуальних творів "Маша и Медведь" та "Машины сказки".
Що ж до посилань скаржника на те, що закупівля товару проводилася фізичними особами як споживачами для власних потреб, то, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи містять дві довіреності від 25.06.2016 та від 02.04.2017, яким Позивач уповноважив серед інших ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на представлення своїх інтересів в межах довіреності. Зокрема, довіреність ОСОБА_6 дозволяє робити йому контрольні закупівлі, складати акти фіксації порушення прав, фіксувати факти незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності за допомогою будь-яких технічних засобів, у тому числі за допомогою відео - або фото зйомки. Тобто ОСОБА_6 діяв на підставі довіреності як представник Позивача, фіксуючи порушення права інтелектуальної власності, яке було здійснено Відповідачем шляхом продажу контрафактної продукції.
Аргументи скаржника стосовно "невідповідності статусу позивача, який звернувся до господарського суду" спростовуються тим, що, як вбачається із з'ясованих судовими інстанціями обставин справи, обидві сторони останньої мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, спірні правовідносини зі справи виникли у зв'язку із здійсненням ними господарської діяльності, пов'язаної з одержанням прибутку, отже, справа підлягала розгляду саме господарськими судами, предмет спору не припинив існування на час такого розгляду, і, таким чином, підстави для припинення провадження зі справи з посиланням на пункти 1, 11 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) були відсутні.
Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи.
Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що ж до посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, то вони не впливають на правильність прийнятого рішення. За приписами частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Відповідача без задоволення, а судового рішення апеляційної інстанції - без змін, як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права (статей 204, 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону, пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", статей 43, 32, 33, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Коханець Лариси Василівни залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі № 918/213/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов