04 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 5/102-2/125-5-9/34
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2018
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт"
на дії Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВДВС) щодо визначення вартості та оцінки майна
у справі № 5/102-2/125-5-9/34
за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) в особі Івано-Франківської філії Банку
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" (далі - Товариство)
про стягнення коштів,
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018, задоволено скаргу Товариства на дії ВДВС щодо визначення вартості та оцінки майна. Визнано неправомірними дії державного виконавця по визначенню вартості майна відповідно до звітів від 20.11.2017 товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Консалтинг" про незалежну оцінку майна, що належить Товариству, та визнано протиправними звіти про оцінку майна Товариства, складені товариством з обмеженою відповідальністю "РМ-Консалтинг".
04.06.2018 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали справи № 5/102-2/125-5-9/34 та касаційної скарги Банку, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених фактичних обставин справи і, оцінивши докази, дійшли висновку, що суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єкта оцінки (що могло вплинути на визначення ринкової вартості майна), що свідчить про порушення державним виконавцем вимог законодавства при вчиненні дій, пов'язаних із визначенням вартості і оцінки майна, у зв'язку з чим складені за наслідками цих дій звіти від 20.11.2017 товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Консалтинг" про незалежну оцінку є протиправними.
У касаційній скарзі Банк посилається на те, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна та підтвердження відсутності проведення огляду нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності. Водночас у скарзі відсутні будь-які доводи та обґрунтування, що розгляд зазначеної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди вирішили спір з урахуванням встановлених у справі обставин, у тому числі критично оцінивши звіти про незалежну оцінку майна. Скаржник не погоджується з такою оцінкою обставин у даній справі.
Касаційний господарський суд вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що розгляд касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) зазначено, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Банку на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 зі справи.
Керуючись статтею 234, абзацом другим частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 зі справи № 5/102-2/125-5-9/34.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко