вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"03" липня 2018 р. Справа№ 910/19835/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
секретар судового засідання Головатенко А.В.
за участю представників згідно із протоколом судового засідання від 03.07.2018
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018
у справі № 910/19835/17 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіалінії Візз Ейр Україна",
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Західного офісу Держаудитслужби
про визнання недійсним п. 5 угоди від 12.12.2015 № 2 та стягнення 630 555,20 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17, в якій просить, у зв'язку із неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Київський апеляційний господарський суд, за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги Державного підприємства ««Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 910/19835/17. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.
Згідно із ч. 1 ст. 268 ГПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2018 у справі № 910/21520/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Представник відповідача у судове засідання 03.07.2018 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи те, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 доведено до відома учасників судового процесу, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності повноважних представників відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду та вбачається із матеріалів справи, 01.10.2013 між позивачем та відповідачем укладено Стандартну угоду ІАТА про наземне обслуговування (спрощена процедура) Додаток «В» № СД/2013/10/01/1. Додаток «В» складено відповідно до спрощеної процедури, за якою сторони домовилися про те, що умови Основної угоди та Додатка «А» до СУНО від січня 2008 року, опублікованої Міжнародною асоціацією повітряного транспорту ІАТА, будуть частиною додатку «В». Відповідно до додатку «В» позивач зобов'язується організувати в аеропорту м. Львова прийом, випуск і стоянку повітряних суден, а також забезпечити наземне обслуговування рейсів за заявкою відповідача.
Відповідно до зазначеної угоди позивач надає послуги з Додатком «А». Перелік послуг та тарифи з наземного обслуговування пасажирських ПС, послуг з обслуговування пасажирів та їх багажу (пасажирське обслуговування), послуг з наземного обслуговування ПС для авіаперевізників, що здійснюють технічну або вимушену посадку ПС, послуг з наземного обслуговування ПС для авіаперевізників, що виконують некомерційні рейси, перелік послуг для зустрічі та випуску ПС для авіаперевізників, що виконують вантажні рейси наведено в Додатку В 2.0 до Додатку «В».
В подальшому позивачем та відповідачем до зазначеної угоди укладено додаткову угоду від 12.02.2015 № 2 про застосування знижувальних коефіцієнтів до граничних ставок аеропортових зборів (збір за посадку-зліт ПС, збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі, збір за забезпечення авіаційної безпеки) за умовами п. 2 якої сторони домовилися застосовувати знижувальний коефіцієнт 0,2 до граничних ставок збору за наднормативну стоянку ПС при виконанні Відповідачем нового міжнародного регулярного рейсу за маршрутом Львів-Неаполь з/до ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького».
Відповідно до п.п. 3-5 Додаткової угоди від 12.02.2015 розмір знижувальних коефіцієнтів до граничних ставок аеропортових зборів згідно з п. 1.2 вказаної Додаткової угоди може змінюватися позивачем в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення відповідача не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати їх введення. Всі інші умови Угоди від 01.10.2013 не змінені цією Додатковою угодою залишаються без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. З урахуванням ст. 631 ЦК України умови даної Додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що передували її укладанню, а саме з 23.12.2014.
Наявними в матеріалах справи актами (Форма - С) підтверджується здійснення відповідачем 16-ти нових міжнародних рейсів Львів - Неаполь до початку застосування знижувального коефіцієнту на загальну суму 984 786,64 грн., а саме: з 23.12.2014 по 31.12.2014 здійснено 3 рейси на загальну суму 156 173,76 грн.; з 01.01.2015 по 31.01.2015 здійснено 9 рейсів на 530 689,51 грн.; з 01.02.2015 по 14.02.2015 здійснено 4 рейси на 297 923,37 грн.
На виконання п. 5 Додаткової угоди від 12.02.2015 № 2 з доходу позивача в лютому 2015р. за період здійснення нового рейсу Львів - Неаполь з 23.12.2014 по 14.02.2015 відсторновано 690 545,18 грн., а саме: за 3 рейси здійснені з 23.12.2014 по 31.12.2014 відсторновано 106 290,06 грн.; за 9 рейсів, здійснених з 01.01.2015 по 31.01.2015 відсторновано 369 406,82 грн.; за 4 рейси, здійснені з 01.02.2015 по 14.02.2015 відсторновано 214 848,30 грн.
Відповідачем здійснено оплату за надані послуги за спірний період з урахуванням відсторнованих сум, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2015 № 1 на суму 2 135 493,90 грн.
Відповідно до ст.ст. 627, 632, 903 ЦК України сторонами в Угоді від 01.10.2013 із укладеними до неї додатками було погоджено, зокрема, вартість послуг, умови їх оплати.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, що застосування знижувального коефіцієнту суперечить ч. 4 ст. 653 ЦК України, за якою сторони не мають права вимагати повернення того, що виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи та викладених у позові обставин, позивачем грошові кошти в розмірі застосованої знижки були саме відсторновані з його доходу, а не сплачені чи стягнуті в примусовому порядку на користь відповідача; жодних претензій чи вимог відповідача щодо повернення таких коштів також не було, враховуючи оплату останнім наданих послуг вже з урахуванням знижувального коефіцієнту, тобто, позивачем не доведено, що застосування сторонами в Угоді ч. 3 ст. 631 ЦК України суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання п. 5 вказаної угоди недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК Україні відсутні.
Посилання позивача на результати ревізії Держаудитслужби України щодо недоотримання на думку інспекції позивачем за надані за Угодою послуги 690 545,18 грн., є безпідставними, оскільки відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони були вільними в укладенні договорів на визначених ним умовах, погодили вартість та умови оплати наданих послуг.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи сплату відповідачем грошових коштів за надані позивачем послуги з урахуванням знижувального коефіцієнту та прийняття такої оплати позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) позивач схвалив укладення додаткової угоди № 2 з урахуванням спірного пункту.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача 690 545,18 грн. внаслідок застосування до вартості наданих позивачем послуг знижувального коефіцієнту в суду відсутні, оскільки результати ревізії Держаудитслужби України, на які посилається позивач, не встановлюють в розумінні ст. 35 ГПК України обставин, які не потребують доведення, як то безпідставність застосування знижувального коефіцієнту та недоотримання у зв'язку з цим 690 545,18 грн. за надані за Угодою послуги.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що результати ревізії також не є встановленою законом підставою для виникнення у відповідача безумовного обов'язку повернути зазначену в акті суму коштів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи документи, колегія суддів не вбачає підстав, зазначених позивачем, за яких п. 5 спірної додаткової угоди може бути визнано недійсним.
Таким чином, оскільки колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, не порушені, тому господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 632 ЦК України є безпідставним, оскільки повне виконання додаткової угоди відбулось 13.03.2015, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2015 № 1 на суму 2 135 493,90 грн.
Також безпідставним є посилання скаржника на ч. 4 ст. 653 ЦК України, оскільки як вже зазначалось, позивачем грошові кошти в розмірі застосованої знижки були саме відсторновані з його доходу, а не сплачені чи стягнуті в примусовому порядку на користь відповідача; жодних претензій чи вимог відповідача щодо повернення таких коштів також не було
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 та для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», відсутні.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/19835/17 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
4. Матеріали справи № 910/19835/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2018.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень, викладених у ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич