Справа №766/14020/16-ц
Пров. №2/766/2532/18
14.06.2018
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючий суддя Гаврилов Д.В.,
секретар Рєпа А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Херсонеська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування законом,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 з вимогами про визначення частки співвласника у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є співвласником 44/100 частини домоволодіння № 44 по вул. Кооперативній в сел. Комишани м. Херсона. Іншими співвласниками цієї частини домоволодіння є ОСОБА_2, а також ОСОБА_3, який помер 19.11.2013 року. Померлий є її сином. Після смерті сина відкрилася спадщина на належну йому частку домоволодіння. ОСОБА_1 звернулася у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки частки за кожним із співвласників вказаного домоволодіння не було визначено, та роз'яснив необхідність звернутися до суду за захистом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву згідно якої заявлені вимоги повністю підтримала, просила їх задовольнити та розглянути справу без її участі.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання також не з'явились, подали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги визнали, не заперечували проти задоволення позову.
Відповідно до ст. 247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_3, який помер 19.11.2013 року.
На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19.12.2012 року у справі №2114/24027/11 ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить 44/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Херсон, сел. Комишани, вул. Кооперативна, буд. 44. Їх право спільної сумісної власності на вказане майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні від 26.04.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 46690465101, номер запису про право власності - 805704.
Відповідно до ч. 1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно довідки Виконавчого комітету Комишанської селищної ради Комсомольського району м. Херсона від 18.04.2016 року за вих. № 1073 на момент смерті ОСОБА_5 в будинку № 44 по вул. Кооперативній в сел. Комишани м. Херсона разом з ним проживали: мати - ОСОБА_4 та сестра - ОСОБА_2.
Згідно довідки Третьої Херсонської державної нотаріальної контори за вих. № 143/01-16 від 26.01.2017 року після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася.
За приписами ст.1216 ЦК України перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) є спадкуванням. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування одержують спадкоємці за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 своєчасно звернулась до нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Херсон, смт. Комишани, вул. Кооперативна, буд. 44, після померлого сина. Але у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно їй було відмовлено у зв'язку з тим, що не визначено частку кожного власника у спільній сумісній власності.
Згідно п.23 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику по справам про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємця, який прийняв спадщину. У випадку відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
У п. 3.4. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Згідно вимог ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду та правовідносини, що випливають з права на спадкування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності і нього припиняється.
Згідно п.5 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до пункту 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право власності на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого в спільному майні.
Відповідно до положень ст. 1226 ЦК України, суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), а оскільки позивач ОСОБА_4 є матір'ю померлого ОСОБА_3 та відповідно до положень ст.1261 ЦК України має право на спадкування після смерті сина в першу чергу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки у разі смерті одного з співвласників спільної сумісної власності необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування, а відтак є всі підстави щодо визначення ідеальних часток усіх співвласників будинку - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2.
На під ставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 317, 319, 327, 357, 358, 370, 372, 1216, 1218, 1225, 1226, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 10, 13, 18, 23, 30, 33, 34, 258, 259, 261, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати, що частки у праві спільної сумісної власності на 44/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Херсон, сел. Комишани, вул. Кооперативна, буд. 44, у співвласників ОСОБА_3, який помер 1911.2013 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є рівними, по 1/3 частині у кожного.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом на 11/75 (44/300) частини домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Херсон, сел. Комишани, вул. Кооперативна, буд. 44, після померлого ОСОБА_3, який помер 19.11.2013 року,
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяОСОБА_6