Справа № 606/730/18Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 33/789/196/18 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
02 липня 2018 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Ваврів І.З.
з участю: особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року, -
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Вважає, що судом порушено вимоги ст.ст.245, 280 КУпАП, оскільки судовий розгляд відбувався формально, без з'ясування всіх обставин справи. При цьому, суд неправильно трактував його пояснення щодо визнання вини, так як вину він визнавав лише щодо вчинення ним ДТП.
Звертає увагу на недотримання судом положень ст.283 КУпАП, яка визначає вимоги до постанови суду по справі про адміністративне правопорушення.
Вказує на те, що жоден доказ, яким би доводилась його вина за ст.130 КУпАП, в суді не досліджувався.
Незаконність оскаржуваної постанови суду, на думку апелянта, також полягає в тому, що суд визнав його винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП, наклавши непередбачене даною правовою нормою адміністративне стягнення, а в подальшому, самостійно, без виклику його в судове засідання, у непередбачений Законом спосіб, виправив описку в судовому рішенні.
Вважає, що по справі відсутні докази вчинення ним правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП і тому просить скасувати постанову місцевого суду в частині визнання його виним за ч.1 ст.130 КУпАП і закрити провадження у справі.
Заслухавши особу, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, який пояснив, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, складений за ч.4 ст.130 КУпАП, не відповідають дійсності, оскільки він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, так як не перебував у такому стані ні до, ні після вчинення дорожньо-транспортної пригоди; підтримав подану ним апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року в частині визнання винуватим та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю в його діях ознак даного адміністративного правопорушення, а також привести у відповідність до Закону накладене на нього адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В даному випадку ОСОБА_1 оскаржується рішення суду першої інстанції в частині визнання винуватим та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Як слідує з матеріалів справи, копію постанови по справі про адміністративне правопорушення, яку оскаржує ОСОБА_1, він отримав 16 травня 2018 року і 25 травня 2018 року направив до суду апеляційну скаргу, про що свідчать відмітка про отримання копії постанови (а. с.18) та відмітка на конверті про поштове відправлення (а. с.22)
Відповідно до ст.283 КУпАП, якою регламентовано вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, така постанова повинна містити:
- найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
- опис обставин, установлених під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
- прийняте у справі рішення.
Як слідує із змісту постанови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року, наявної в матеріалах справи та копії цієї постанови, яку апелянт долучив до матеріалів справи, вимог вказаної правової норми суд першої інстанції не дотримався.
Зокрема, в постанові суду відсутній опис обставин, установлених місцевим судом під час розгляду справи щодо допущеного ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, що не дає підстав встановити, яке порушення і за яких обставин допустив апелянт, а також якими доказами стверджується його вина у вчиненні правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Натомість, в судовому рішенні судом наведено лише відомості згідно направлених до суду протоколів про адмінправопорушення, які, без належного дослідження, з'ясування обставин справи та оцінки доказів, не можуть вважатися “обставинами, установленими під час розгляду справи”, як цього вимагає положення ст.283 КУпАП.
Таким чином, суд не встановив обставин вчинення апелянтом інкримінованого йому правопорушення і не навів їх у прийнятому судовому рішенні, внаслідок чого його висновок в мотивувальній частині постанови про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є необґрунтовним та безпідставним.
Також, в порушення вимог ст.283 КУпАП, суд першої інстанції, зазначивши у вступній частині постанови про розгляд справи за ч.4 ст.130 КУпАП, в мотивувальній частині постанови прийшов до висновку про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , а в резолютивній частині рішення визнав ОСОБА_1 винуватим за ч.1 чт.130 КУпАП та наклав адміністративне стягнення, яке не передбачене санкцією даної правової норми.
Виправивши описку в тексті постанови, суд не прийняв до уваги, що така процедура чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена, а застосування її по аналогії з кримінальним процесом передбачає, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Проте, в даному випадку, суд оголосив особі рішення про притягнення її адміністративної відповідальності за однією правовою нормою, а в подальшому, не повідомивши притягнуту до адміністративної відповідальності особу, виніс постанову, за якою ця особа вважалася винною та притягнутою до адміністративної відповідальності за іншою нормою права.
Крім того, не повідомивши ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду по виправленню описки, суд першої інстанції прийняв постанову, зазначивши в її резолютивній частині, що вона не підлягає оскарженню, чим порушив права особи, відносно якої було прийняте дане судове рішення. (а с.17)
Тому, виправивши в такий спосіб описку, суд першої інстанції фактично змінив зміст постановленого ним рішення і зробив це з порушення норм процесуального права, що є недопустимим.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи адміністративну справу відносно ОСОБА_1, також не дотримався.
Як слідує з протоколу про адмінправопорушення від 09 квітня 2018 р. серії АП2 № 545888, до нього долучено пояснення свідків та матеріали фотовідеофіксації.
Разом з тим, будь-які матеріали фотовідеофіксації, зафіксованого працівниками поліції правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Наявність таких матеріалів місцевим судом не з'ясовувалась і, відповідно, такі матеріали під час розгляду справи не досліджувалися.
Виходячи із змісту оскаржуваної ОСОБА_1 постанови Теребовлянського районного суду від 10 травня 2018 року, свідки, зазначені у вказаному протоколі про адмінправопорушення від 09 квітня 2018 р., судом не допитувалися, а їх пояснення судом не досліджувалися.
Окрім того, доводи апелянта про недопустимість таких пояснень як доказів, в контексті положень ст.251 КУпАП, а також та неможливість їх оцінки як доказ вини згідно ст.252 КУпАП, вважаю обґрунтованими.
Наявні у справі пояснення свідків (а.с.6,7) представляють собою наперед заготовлений надрукований однаковий текст про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення, в який від руки вписано відомості про свідка та інші дані, встановлені при складанні протоколу (марка та номер автомобіля; серія, номер та дата протоколу; особа, яка відібрала пояснення).
Апеляційний суд вважає, що такі пояснення, без їх дослідження та допиту судом осіб, в яких вони відібрані, не можуть вважатися доказом по справі у відповідності до ст.251 КУпАП.
Таким чином, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні і судом першої інстанції не наведено докази, які б беззаперечно свідчили про наявність в діях ОСОБА_1, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, не дотримався вищезазначених вимог закону щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки не обґрунтував належним чином своїх висновків щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою визнав його винним та притягнув до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки місцевого суду, в силу неповноти проведеного судового розгляду, містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак оскаржуваного ним адміністративного правопорушення.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього в цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки лише адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що останній не заперечував та не оскаржував.
Тому, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, накладеного в порядку ст.36 КУпАП, у виді 20400 грн. штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, визначене відповідно до санкції ч.4 ст.130 КУпАП, не може вважатися законним та обґрунтованим, оскільки судом неправильне застосовано норми матеріального права.
За таких обставин, вважаю, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 повинно бути накладено за ст.124 КУпАП, в межах санкції даної правової норми, з урахуванням всіх обставин справи, у виді штрафу.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягнута лдо адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року, в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
В решті постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2