79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.06.2018р. Справа №914/709/18
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового задання ОСОБА_1, розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Ап”, м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!”, м. Львів,
предмет позову: стягнення 4 801 345,19 грн.,
підстава позову: порушення умов договору №СА-150від 01.03.2016 року,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
19.04.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Ап” до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” про стягнення 4 801 345,19 грн, з яких 3 995 252,54 грн. основний борг, 656 720,77 грн. - інфляційні втрати, 149 371,88 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання з урахуванням ухвали про виправлення описки на 16.05.18 р.
Ухвалу про відкриття провадження отримано позивачем 02.05.2018 року, відповідачем - 28.04.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 16.05.2018 року за участю представника позивача оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.06.2018 року.
Ухвалу від 16.05.2018 року отримано відповідачем 19.05.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судове засідання 15.06.2018 року з'явилися представники сторін, представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Ухвалою суду від 15.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2018 року.
18.06.2018 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
У судове засідання 20.06.2018 року з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Розгляд справи по суту відкладено на 27.06.2018 року.
У судове засідання 27.06.2018 року позивач явки представника не забезпечив, однак, у попередньому судовому засідання його явка обов'язковою не визнавалась. Відповідач явки представника повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У судовому засіданні 27.06.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник з підстав порушення, на переконання позивача, відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг. Позивач зазначає, що свої обов'язки по наданню послуг щодо розміщення рекламних матеріалів замовника ним виконано у повному обсязі, що підтверджено актами прийому-передачі наданих послуг за період березень-грудень 2016 року на загальну суму 19 739 843,26 грн. Натомість відповідач отримані послуги в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим станом на 01.03.2018 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” становить 3 995 252,54 грн. За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 656 720,77 грн. інфляційних втрат і 149 371,88 грн. 3% річних.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судовому засіданні проти суми основаної заборгованості не заперечив, заперечив суми інфляційних втрат і 3% річних, проте, контррозрахунку заборгованості не надав.
Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Стар Ап” (надалі по тексту рішення - позивач, агентство) та Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” (надалі по тексту рішення - відповідач, рекламодавець) укладено договір №СА-150, відповідно до п.1.1 якого рекламодавець замовляє, а агентство надає послуги з проведення рекламних кампаній з метою просування/рекламування продуктів рекламодавця або особи рекламодавця на ринку України (надалі - послуги), а рекламодавець зобов'язується приймати та оплачувати послуги в строки та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п.2.1 договору на підставі підписаних сторонами додатків, агентство може надавати послуги з переліку послуг, передбачених у п. 2.1. даного договору або інші види послуг, за взаємною домовленістю сторін. Додатком до договору сторони визначили технічні вимоги до рекламних матеріалів.
Договором (п.2.1.7) визначено один з видів послуги агентства - надання звітності з розміщення агентством рекламних матеріалів рекламодавця у формі ефірних довідок, що підтверджують розміщення рекламних матеріалів рекламодавця у рекламних засобах. На виконання наведеного позивачем долучено до матеріалів справи оригінали ефірних довідок про розміщення у період березень-грудень 2016 року рекламних матеріалів на телеканалах «M1», «M2», «Сонце», « 24», «СТБ», «Новий канал», «Перший український інформаційний», «Україна», «НЛО. TV», «Індиго. TV», «ICTV», «Мега», «НТН», «ZOOM», «К2», «Ентер-фільм», «Піксель TV», «QTV», «Інтер», «К1».
Договором визначено порядок прийому-передачі послуг. Так, згідно з п.2.6.1 агентство надає рекламодавцеві акт прийому-передачі послуг до 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем надання послуг за додатком до даного договору. Рекламодавець зобов'язується підписати акт протягом 5 робочих днів з моменту його одержання від агентства. У випадку, якщо рекламодавець буде мати зауваження або заперечення щодо обсягу або якості наданих послуг, рекламодавець зобов'язаний направити агентству письмову обґрунтовану відмову від підписання акту протягом 5 робочих днів від дня одержання рекламодавцем такого акту. Відсутність зауважень або заперечень від рекламодавця у зазначений у цьому пункті строк означає прийняття рекламодавцем відповідних послуг без яких-небудь претензій відносно їх обсягу й/або якості й/або вартості; правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання сторонами акту.
Згідно з п.3 договору ціна договору включає вартість послуг агентства, тобто плату за послуги агентства з урахуванням податків і вказується у відповідних додатках до договору та актах. Вартість проведення кожної рекламної кампанії, порядок і строки оплати затверджуються сторонами у відповідних додатках до даного договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили умови надання послуг та загальну вартість послуг в межах рекламної кампанії - 18 599 998,80 грн. Сторони визначили вартість послуг за період їх надання щомісяця у наступному порядку: березень 2016 року - 869 707,20 грн., квітень 2016 року - 3 954 180,00 грн., травень 2016 року - 4 422 469,20 грн., червень 2016 року - 3 408 679,20 грн., липень 2016 року - 2 318 428,80 грн., серпень 2016 року - 1 231 060,80 грн., листопад 2016 року - 217 519,20 грн., грудень 2016 року - 2 177 954, 40 грн. Разом з тим сторони погодили, що сума вартості послуг, встановлена в акті прийому-передачі наданих послуг може відрізнятись від суми вартості за цим додатком, і така зміна в акті має силу додаткової угоди сторін по договору.
31.03.2016 року рекламодавець та агент підписали акт прийому-передачі наданих послуг по договору №СА-150 від 01.03.2016 року на суму 512 864,95 грн. і 382 353,07 грн., 30.04.2016 року - на суму 1 207 162,70 грн. і 2 383 715,87 грн., 31.05.2016 року - на суму 586 591,49 грн., 1 094 612,26 грн. та 3 309 419,00 грн., 30.06.2016 року - на суму 1 258 227,10 грн., 1 261 455,13 грн., 31.07.2016 року - на суму 448 189,15 грн., 2 141 561,80 грн., 1 227 523,69 грн., 31.08.2016 року - на суму 338 819,29 грн., 107 230,98 грн. та 997 814,78 грн., 30.09.2016 року - на суму 150 279,55 грн., 30.11.2016 року - на суму 474 652,50 грн., 31.12.2016 року - 1 857 369,95 грн., тобто на загальну суму 19 739 843,26 грн.
Зауважень чи заперечень щодо складених актів у порядку, визначеному договором, рекламодавцем не заявлялось.
Додатком №1 до договору сторони погодили, що рекламодавець зобов'язаний в повному обсязі оплачувати послуги агентства за кожний звітний місяць періоду надання послуг, не пізніше 60 календарних днів, що відліковуються від останнього дня кожного такого місяця.
Згідно з платіжними дорученнями за липень та вересень-жовтень 2017 року відповідачем оплачено послуги на загальну суму 3 300 000,00 грн., а згідно з довідкою вих.№51/4-19-196 від 14.06.2018 року у період липень-грудень 2016 року - на загальну суму 11 549 372,70 грн., тобто в цілому на 15 744 590,72 грн.
Решта вартості послуг - 3 995 252,54 грн. відповідачем залишились несплаченими.
Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків по договору від 01.03.2016 року за період 01.01.2017 року - 19.10.2017 року, підписаним представниками обох сторін, скріпленими печатками сторін, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” становила 3 995 252,54 грн.
06.03.2018 року позивачем надіслано відповідачу претензію від 01.03.2018 року про необхідність сплати заборгованості - 3 995 252,54 грн. протягом десяти днів з дня направлення листа.
Відповідь відповідача на таку претензію у матеріалах справи відсутня, докази її виконання також відсутні.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки товару №№СА-150 від 01.03.2016 року, який за своєю правовою природою належить до договорів про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.901 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом вище, позивачем виконано договірні зобов'язання - надано відповідачу послуги, передбачені договором та додатком до нього, про що сторонами підписано акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 19 739 843,26 грн.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Обов'язок оплатити отриману послугу, порядок і строк виконання такого обов'язку встановлений сторонами у договорі від 01.03.2016 року, а саме - не пізніше 60 календарних днів, що відліковуються від останнього дня кожного місяця, у якому надано послугу.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, представником відповідача не заперечено та не подано доказів на спростування обставини часткової оплати наданих позивачем послуг, а саме на суму 15 744 590,72 грн. Відповідно, несплаченою є вартість послуг у розмірі 3 995 252,54 грн.
Враховуючи відсутність доказів про погашення вказаної заборгованості, неподання відповідачем доказів щодо спростування обставин, зазначених позивачем, беручи до уваги наявність достатніх доказів щодо наявності заборгованості у вказаному розмірі станом на час подання позовної заяви та винесення рішення, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Крім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також 656 720,77 грн. - інфляційні втрати, 149 371,88 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Здійснюючи перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує правила початку та закінчення строку, визначені ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), та положення ч. 1 ст. 612 ЦК України щодо моменту виникнення прострочення (боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом).
Щодо нарахування інфляційних втрат суд також враховує, що такі нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), тоді як з розрахунку позивача вбачається застосування сукупного індексу інфляції.
Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум відповідно до наведених вище положень, суд зазначає про обґрунтованість вимоги про стягнення 149 191,89 грн. 3% річних, а не 149 371,88 грн., як вказував позивач, та 640 892,11 грн. інфляційних втрат, а не 656 720,77 грн., як вказував позивач. Відповідно, в частині стягнення 15 828,66 грн. інфляційних втрат і 179,99 грн. 3% річних суд відмовляє.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені вище обставини, суд доходить висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача сум основного боргу, частково 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Джорджа Вашингтона, будинок 10, код ЄДР 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стар Ап” (01033, м.Київ, вулиця Паньківська, будинок 11, код ЄДР 35086998) 3 995 252,54 грн. основного боргу, 149 191,89 грн. 3% річних, 640 892,11 грн. інфляційних втрат та 71 804,12 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні вимог в частині стягнення 15 828,66 грн. інфляційних втрат і 179,99 грн. 3% річних відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03.07.2018 року.
Суддя Матвіїв Р.І.