"20" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/103/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Шейнцис О.О.
при розгляді справи за позовом: Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9);
до відповідача: Приватного підприємства „Брікк” (67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лиманська, буд.43);
про стягнення 114 8639,51 грн. та виселення
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №94 від 12.02.2018р. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №б/н від 27.03.2018р.
18.01.2018р. Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Брікк”, в якій просить суд виселити останнього з незаконно займаного об'єкта нерухомого майна, а саме з нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м., на земельній ділянці 34362,00 кв. м., вартістю 14 067115,56 грн., що складаються з адміністративної будівлі (літ. А площею 249,5 кв.м.); медичної (літ. Б площею 64,6 кв.м); технічної служби (літ В площею 322,7 кв.м.); ангару (літ. Г площею 441,0 кв.м.); складу (літ. Д площею 14,6 кв.м.); боксу (літ. Е площею 433,9 кв.м.); мостіння -І; огородження № 1-5, а також стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1148639,51 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позову.
Як зазначає позивач, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. у справі №16-13-28/17-438-2011 за позовом прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна до Приватного підприємства "Брікк", Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Пирогова" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності позов задоволено у повному обсязі; визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна на індивідуально визначене майно у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, загальною площею 1 526, 3 кв. м., розташованих на земельній ділянці площею 34 362, 00 кв. м., вартістю 14 067 115, 46 грн., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складаються з адміністративної будівлі (літера А), медичної (літера Б), технічної служби (літера В); ангару (літера Г), складу (літера Д), боксу (літера Е), мостіння № 7, огорожі № 8.
Крім того, вищевказаним рішенням зазначене спірне майно витребувано із чужого незаконного володіння Приватного підприємства "Брікк", шляхом виселення підприємства з вищевказаних приміщень.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. рішення першої інстанції у справі №16-13-28/17-438-2011 скасовано, проте залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014р.
Як зазначає позивач, всупереч вищевказаних судових рішень та нормам чинного законодавства, спірне державне майно продовжує використовувати ПП "Брікк" і по сьогоднішній день, що було встановлено за результатом проведеної уповноваженими особами фонду перевірки.
З урахуванням вищевказаного, Фон державного майна України звернувся до суду із позовом про виселення відповідача зі спірного приміщення та, з огляду на використання ПП "Брікк" вищевказаного майна без достатніх правових підстав, позивач просить стягнути з ПП "Брікк" збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 148 639, 51 грн.
Крім того, разом з позовною заявою Фондом державного майна України було подано клопотання про витребування у відповідача всіх наявних договорів оренди, що діють та/або діяли у період з 23.12.2014р. по 31.12.2017р., та були укладені у вказаний період щодо спірного державного майна (т.1 а.с.15-17).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2018р. позовну заяву Фонду державного майна України на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху.
Вказаною ухвалою позивачу встановлено строк до 12.02.2018р. для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей про адреси електронної пошти сторін; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс.
13.02.2018р. до канцелярії суду від Фонду надійшла заява з додатками, згідно якої позивач на виконання вимог вищевказаної ухвали суду такі недоліки усунув та просив суд відкрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.02.2018р. відкрито провадження у справі №916/103/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.03.2018р. о 11 год. 00 хв.
При цьому, при відкритті провадження у справі, судом було вирішено питання стосовно клопотання позивача про витребування доказів та відмовлено у його задоволенні, оскільки у вищевказаному клопотанні позивачем не зазначено жодних обставин, які міг би підтвердити витребуваний доказ або аргументи, які він може спростувати, а також не вказано, які саме дії було вчинено позивачем самостійно для отримання такого доказу.
19.03.2018р. до канцелярії суду від позивача за вх.№6248/18 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем було уточнено адресу об'єкту, з якого він просить виселити відповідача, посилаючись на розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.10.2016р. №463/01-06 "Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна - не житловим спорудам з устаткуванням за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3" (т.1 а.с.78-80).
20.03.2018р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що у Приватного підприємства „Брікк” виникла необхідність у отриманні професійної правничої допомоги та залучення адвоката, а також для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та належної підготовки до справи (т.1 а.с.87).
Ухвалою суду від 21.03.2018р., враховуючи вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання у справі №916/103/18 було відкладено на 04.04.2018р.
04.04.2018р. до канцелярії суду за вх.№7546/18 від Приватного підприємства „Брікк” надійшов відзив на позов (т.1 а.с.104-108), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити Фонду державного майна України у задоволенні позову про виселення та стягнення збитків посилаючись, зокрема, на наступне.
Як зазначає відповідач, спірне майно Приватним Підприємством "Брікк" було придбано у Приватного підприємства "Експресс" на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2007р. та з 2-го кварталу 2007 року зазначене вище майно відповідачем було поставлено на свій баланс та внесено до статутного капіталу.
При цьому, відповідачем у період з 2007 по 2017 роки було здійснено поліпшення майна на суму більш ніж 1,5 мільйона гривень, які збільшили вартість нерухомого майна на 1 262 883 грн.
Як вказує відповідач, на виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №16-13-28/17-438-2011, яке набрало чинності 22.12.2014р., 21.01.2015р. ПП "Брікк" передало у державну власність за актом приймання-передачі Фонду державного майна України нежитлові будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, однак, враховуючи, що позивач до теперішнього часу не визначився з балансоутримувачем майна, відповідач продовжує його утримувати поза балансом, забезпечуючи його безкоштовну охорону.
Наполягаючи на тому, що дії стовно забезпечення охорони спірних будівель та споруд є вичерпними, відповідач зазначає, що ПП "Брікк" із грудня 2014 року не використовує майно у своїй комерційній діяльності, а також не передавало в оренду третім особам.
Щодо необхідності охорони спірного майна відповідач зазначає, що ця міра є вимушеною для забезпечення схоронності поліпшень майна, які проведені ПП "Брікк" в період з 2008 по 2014 роки, та вартість яких до теперішнього часу не компенсована Фондом, незважаючи на наявність про це відповідного рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2017р. у справі №910/26276/15.
Також, відповідачем заперечуються надані позивачем в підтвердження своєї позиції докази, оскільки, на думку відповідача, такі докази не підтверджують використання ПП "Брікк" у своїй комерційній діяльності спірного приміщення, а з наданих фотографій взагалі неможливо зробити висновок, у який період вони були зроблені.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків у вигляді недоотриманого Фондом доходу у вигляді орендної плати, відповідач зазначає, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №906 від 21.08.2011р., передача фондом майна в оренду здійснюється на конкурентних засадах, шляхом проведення відповідного конкурсу.
Проте, як вказує відповідач, у період з грудня 2014 року по теперішній час ані Фондом державного майна України, ані Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області не оголошувався конкурс на передачу спірного майна в оренду, а відтак підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.
Ухвалою суду від 04.04.2018р., приймаючи до уваги клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження, враховуючи подання 04.04.2018р. відповідачем відзиву на позов, який було прийнято судом, з огляду на необхідність встановлення строків для подання відповіді на відзив та заперечень, з метою повного та всебічного розгляду справи, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на "27" квітня 2018 р. об 11:00.
24.04.2018р. до канцелярії суду від позивача за вх.№8537/18 надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.1-4), в якій позивач наполягає на тому, що відповідач продовжує використовувати спірне приміщення, що підтверджується зазначенням останнім адреси, за якою майно знаходиться, у якості адреси для листування в позовній заяві та клопотанні про призначення у справі судової експертизи, які були подані в рамках справи №910/26276/15.
Крім того, позивач зазначає, що листом від 13.02.2018р. за №10-25-2693 Фонд звернувся до Чорноморської об'єднаної інспекції Головного управління ДФС в Одеській області щодо надання інформації, а саме податкової звітності ПП "Брікк" за період з 23.12.2014р. по 31.12.2017р.
Так, листом за №10-25-2693 від 13.02.2018р. Білгород-Дністровське відділення Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області надало копії податкової звітності ПП "Брікк", з яких вбачається, що протягом 2015 року відповідач використовував нерухоме майно за адресою: 65013, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3-а, при цьому про це свідчать і податкові декларації, подані відповідачем на січень - квітень 2016 року.
Крім того, позивач звертає увагу суду, що законодавчо не визначено форму документа (довідки), що складається при виїзних перевірках встановлення факту незаконного використання державного майна, таким чином, позивач наполягає, що встановлені у довідці факти є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України.
Враховуючи необхідність встановлення відповідачу строку для подання заперечень, у судовому засіданні 27.04.2018р. було оголошено протокольну перерву до "14" травня 2018р. о 14год.45хв.
Приймаючи до уваги вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 ст. 177 ГПК України, ухвалою суду від 14.05.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/103/18 із призначенням справи до судового розгляду по суті в засіданні суду на 22.05.2018р. о 13год.45хв.
У судовому засіданні 22.05.2018р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача та, приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, з метою дотримання принципу змагальності сторін, у судовому засіданні було оголошено перерву до "13" червня 2018р. о 16год.15хв.
У судовому засіданні 13.06.2018р., під час розгляду справи по суті, було заслухано вступне слово відповідача, який, серед іншого, зазначив, що ПП "Брікк" адресу: 65013, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, у якості місцезнаходження підприємства у відповідних документах в період 2015-2016 років вказано, оскільки процедура зміни адреси юридичної особи займає досить тривалий час.
Крім того, у судовому засіданні 13.06.2018р. судом досліджено наявні в матеріалах справи докази та з огляду на необхідність проведення судових дебатів в порядку ст. 218 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до "20" червня 2018р. о 17год.15хв.
У судовому засіданні 20.06.2018р. представники сторін звернулись до суду із заключними промовами, позивач просив задовольнити позов в повному обсязі, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Зі змісту ч. 1 ст. 317 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2013р. у справі №16-13-28/17-438-2011 визнано за Державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідопольська дуга, 3, загальною площею 1526,3 кв. м., розташованих на земельній ділянці 34362,00 кв. м., вартістю 14 067115,56 грн., що складаються з адміністративної будівлі (літ. А площею 249,5 кв.м.); медичної (літ. Б площею 64,6 кв.м); технічної служби (літ В площею 322,7 кв.м.); ангару (літ. Г площею 441,0 кв.м.); складу (літ. Д площею 14,6 кв.м.); боксу (літ. Е площею 433,9 кв.м.); мостіння -І; огородження № 1-5.
Крім того, вищевказаним судовим рішенням спірне майно витребувано із незаконного володіння ПП "Брікк", шляхом виселення підприємства.
Як вбачається з позовної заяви Фонду державного майна України у справі №916/103/18, в обґрунтування заявлених вимог про виселення відповідача з нежитлових споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, Овідопольська дуга, 3-а, позивач наголошує на тому, що відповідач продовжує використовувати спірне майно, всупереч судового рішення у справі №16-13-28/17-438-2011 та нормам чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, підставами для звернення Фонду державного майна до суду із позовом, що розглядається в рамках даної справи, слугувало невиконання відповідачем судового рішення по справі №16-13-28/17-438-2011, при цьому предметом позову є виселення відповідача зі спірних житлових споруд.
Водночас, з наявного в матеріалах справи акту державного виконавця від (т.1 а.с.109-110) вбачається, що на момент проведення виконавчих дій 21.10.2015р. за адресою: м. Одеса, Овідопольська дуга, 3, боржник - ПП "Брікк" був виселений з нежитлових споруд загальною площею 1526,3 кв. м., розташованих за вищевказаною адресою на земельній ділянці площею 34 362, 00 кв. м., при цьому майна, яке належить боржнику, виявлено не було.
Вищевказані житлові споруди були прийняті в повному обсязі уповноваженим представником Фонду державного майна України.
Відповідно до ч.6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Як вбачається зі змісту ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.
При цьому, у разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у такому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що ПП "Брікк" вже було виселено зі спірних нежитлових споруд на підставі рішення суду по справі №16-13-28/17-438-2011, про що державним виконавцем складено відповідний акт, суд доходить до висновку, що повторне виселення відповідача, у разі доведення факту повторного вселення, може бути здійснено в порядку ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", про що позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою, надавши в підтвердження своєї позиції належні та допустимі докази.
При цьому, виходячи зі змісту пункту 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", враховуючи, що акт державного виконавця було складено до подання позову, тобто предмет спору фактично був відсутній до відкриття провадження у справі, зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Суд також зазначає, що згідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 80 ч.2 та ч.2 ст.164 ГПК України також встановлено обов'язок позивача надати всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, оцінюючи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог в частині виселення, суд вказує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження використання відповідачем спірних будівель, позивачем надано довідку щодо проведення перевірки з встановлення факту незаконного використання державного майна (т.1 а.с.36).
Водночас, враховуючи, що вищевказана довідка складена та підписана виключно представниками регіонального відділення, а її зміст свідчить про встановлення факту використання майна з „усних та телефонних бесід” з невстановленими особами, у зв'язку з чим її не може бути розцінено судом як належний, допустимий та достатній доказ використання відповідачем спірного майна. Додані до довідки матеріали фото фіксації (т.1 а.с.38-41) також не надають суду змоги встановити дату та місце проведення зйомки.
Також, позивач вказує, що зазначення відповідачем при розгляді справи №910/26276/15 у позовній заяві та клопотанні про проведення експертизи адреси для листування: 65013, м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, свідчить про те, що ПП "Брікк" незаконно продовжує використовувати об'єкт державної власності.
Однак, як було встановлено судом, станом на день розгляду справи Приватне підприємство "Брікк" зареєстроване за адресою: 67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лиманська, буд. 43, при цьому відомості про зміну адреси в державному реєстрі було внесено в липні 2016 року.
Водночас слід зазначити, що як встановлено в ході судового засідання, незважаючи на проведення державної реєстрації права власності на зазначений об'єкту нерухомості за державою ще 27.12.2016р., Фондом на сьогоднішній день не визначено балансоутримувача майна, тобто не здійснюються заходи щодо його утримання та охорони. Суд вказує, що позивачем належним чином не спростовано доводи ПП "Брікк" стосовно того, що відповідачем забезпечується виключно охорона майна та поліпшень, які були здійснено за кошти відповідача.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог в частині виселення слід відмовити за недоведеністю та невідповідністю обраного способу захисту передбаченому чинним законодавством порядку.
Вирішуючи питання щодо вимог Фонду державного майна України про стягнення з Приватного підприємства "Брікк" збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 148 639, 51 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України визначено загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Крім того, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Обов'язок доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Як вбачається з позовної заяви Фонду державного майна України, позивач в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача упущеної вимоги, зазначає, що оскільки відповідач продовжує незаконно використовувати спірне майно, незважаючи на рішення суду про його виселення, таке використання майна унеможливлює отримання прибутку державою, що стало наслідком недоотримання коштів до Державного бюджету України з 23.12.2014р. по 31.12.2017р. у сумі 1 148 639, 51 грн.
Розрахунок суми збитків (недоотриманої орендної плати) позивачем було зроблено з урахуванням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорційно її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.
Так, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 9 Закону визначено порядок укладення договору оренди, який передбачає вчинення орендарем та орендодавцем відповідних заходів, зокрема, щодо пропозиції укладення договору, його погодження, розміщення в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду, порядок проведення конкурсу та укладення договору.
Приймаючи до уваги, що позивачем не було подано жодного доказу, який б підтвердив наявність пропозицій з боку будь-яких третіх осіб щодо укладення договору оренди на спірний об'єкт, а також, враховуючи, що позивачем не доведено наявність неправомірних дій відповідача, підстави вважати, що позивач міг отримати дохід у сумі 1 148 639, 51 грн. та не отримав його у зв'язку із неправомірними діями відповідача, відсутні.
Крім того слід зазначити, що суму упущеної вигоди позивачем нараховано за період з 23.12.2014р. по 31.12.2017р., при цьому обстеження та перевірка спірного майна були здійснені тільки 29.11.2017р. на підставі листа Фонду державного майна №10-45-21986 від 21.11.2017р.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що Фондом державного майна України не доведено наявності складу цивільного правопорушення та неправомірності дій ПП "Брікк", таким чином підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, у суду відсутні.
З огляду на відмову у задоволенні позову Фонду державного майна України, судові витрати відшкодуванню, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 02 липня 2018 р.
Суддя Ю.М. Щавинська