"02" липня 2018 р.Справа № 916/315/18
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Аганіні В.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 109 від 20.01.18 р., ОСОБА_2, за довіреністю № 2098 від 29.03.18 р.
відповідача: не з'явився
розглянувши справу №916/315/18
за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14)
до відповідача: Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова,7)
про визнання укладеним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалів між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт” в редакції, запропонованій Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей від 09.02.18 р. до договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) між ДП „АМПУ” та ДП „ІЗМ МТП” від 26.01.18 р. № 5-Р/22-П-АМПУ-18, виклавши п.6 додатку № 3 в наступній редакції: „Копії тальманських розписок в 1 примірнику на _____арк. (надаються виключно для кількості вантажу, що у процесі вантажно розвантажувальних робіт кілька разів була навантажена на борт та вивантажена з борту судна або плавучої споруди або вивантажена з борту та навантажена на борт судна або плавучої споруди відповідно до особливостей технологічного процесу).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань сторін їх вирішення судом, процесуальні дії суду:
Так, позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав до суду відповідь на відзив від 02.05.18 р. за вх.№ 8828/18, в яких зазначає про те, що саме ЗУ „Про морські порти України” передбачено, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, а тарифи на спеціальні послуги, що надаються у морському порту суб'єктом природних монополій до яких відноситься ДП „АМПУ”, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією у сфері транспорту. Перелік спеціальних послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає КМУ. Тарифи на інші послуги, крім визначених у ч.1 ст.21 ЗУ „Про морські порти України”, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником. Розрахунок вартості послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському відданні адміністрації морських портів України, здійснюється за кількість вантажу, яка пройшла через причал у процесі навантаження або вивантаження на борт або з борту судна або плавучої споруди, із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим операторам для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і які розміщено у межах причалу або над причалом (конвеєри, трубопроводи). Нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється при виконанні портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт із використанням причалу в межах його паспортних характеристик (довжина та ширина) (п.3 розділу І, п.п. 1, 3 розділу ІІ ОСОБА_3 на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.15 р. № 541, зареєстрованих в Мінюсті України 22.12.15 р. № 1608/28053).
Звідси, позивач відмічає, що дійсно Тарифами не передбачено обставин із внутрішнього портового переміщення вантажу, однак враховуючи специфіку утворення та функціонування адміністрації морських портів України, передбаченої в п.1 ч.1 ст. 1, ч.1 ст.15 ЗУ „Про морські порти України”, адміністрація морських портів не вправі надавати послуги на безкоштовній основі, разом з цим ч.3 ст.18 ЗУ „Про морські порти України” передбачено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації інфраструктури морського порту. Неврегульований відповідачем п.6 додатку № 3 вирішує питання з забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг морському порту.
Наразі, позивачем в позовній заяві були викладені позовні вимоги такого змісту: про визнання укладеним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалів між ДП „Адміністрація морських портів України” та ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” в редакції, запровадженій ДП „Адміністрація морських портів України” з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей від 09.02.18 р. до договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) між ДП „АМПУ” та ДП „ІЗМ МТП” від 26.01.18 р. № 5-Р/22-П-АМПУ-18, однак з врахуванням положень ст.5 ГПК України, суд, викладає позовну вимогу позивача в такий спосіб захисту порушеного права та інтересу останнього, який є ефективним та не суперечить законодавству, а саме відзначає зміст неузгодженого сторонами п.6 додатку № 3 до договору від 26.01.18 р. № 5-Р/22-П-АМПУ-18.
Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив від 27.03.18 р. за вх.№ 6879/18, заперечення на відповідь на відзив від 07.05.18 р. за вх.№ 9141/18 в яких відмічає, що включення до договору таких умов щодо оформлення за внутрішньопортове переміщення товарів тальманських розписок не передбачено Тарифами на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури. ДП „ІЗМ МТП” при виконанні навантаження або вивантаження на борт або з борту судна або плавучої споруди. ОСОБА_3 кількість вантажу, яка пройшла через причал визначається за даними коносаментів, вантажних маніфестів або інших документів, виданих морським або річковим перевізником. Якщо вантаж без вибуття з акваторії та території порту Ізмаїл буде двічі проходити через причал без навантаження на судно це буде внутрішньопортове переміщення, відносини за яким не може регулюватись договором.
Проаналізувавши зміст п.п. 9.13, 9.14 розділу ІХ „Приймання вантажу та оформлення приймання вантажу портовим оператором (оператором термінала)”, п.14.8 розділу ХІV „Здавання (видача) вантажів” Правил надання послуг в морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.13 р. № 348 відповідач дійшов висновків про те, що ці норми застосовуються при відносинах портового оператора з перевізником і є документацією складського обліку вантажів, а тому тальманська розписка не може бути застосована у відносинах з ДП „АМПУ”, який надає спеціальні послуги за законодавчо встановленими Тарифами. Неможливо виконати розрахунки плати згідно додатку № 3 до договору на підставі складських документів, що не передбачені відповідними правовими нормами, якими чітко зазначено які саме документи морського перевізника мають бути використані для цього розрахунку, а їх витребування є порушенням встановленого правового порядку.
Як відмічає відповідач, внутрішньопортове переміщення визначено Правилами надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.16 р. № 348 відповідно до п.п.3.4., 8.3 яких, портовий оператор виконує вантажні операції за принципом оптимального розподілу ресурсів для оброблення суден та вагонів та у залежності від місця проведення вантажних операцій, може здійснювати складські, суднові, вагонні, автотранспортні , внутрішньопортові транспортні, передавальні операції, а також операції з навантаження (розвантаження) контейнерів. Внутрішньопортові транспортні операції (переміщення вантажу між складами) не є доступом до причалів в розумінні Наказу № 541, а є переміщенням вантажу, що викликане виробничою необхідністю, силами власного портового флоту в межах порту, за актом прийму-передачі від одного складу до іншого, не залишаючи зони митного контролю, при цьому ДП „ІЗМ МТП” не виступає ані вантажовідправником, ані перевізником, ані вантажоодержувачем, а лише виконує взяті на себе зобов'язання перед клієнтами за принципом оптимального розподілу власних ресурсів згідно з чинним законодавством України. Крім того, ДП „ІЗМ МТП” не отримує від такого переміщення жодної комерційної вигоди, а навпаки, із-за не виконання Ізмаїльською філією ДП „АМПУ” своїх зобов'язань щодо підтримання глибин біля причалів (з 2013 р. ІФ ДП „АМПУ” не уклало жодного договору на днопоглиблювальні роботи), зазнає зайві витрати пов'язані із таким переміщенням.
Також, відповідач відмічає, що позивач як сторона за договором про надання спеціалізованих послуг про забезпечення доступу портового оператора до причалів не є стороною господарських правовідносин портового оператора з вантажовідправниками, вантажоотримувачами, судновласниками, вантажовласниками, перевізниками, їх представниками, тобто осіб, для яких встановлена обов'язковість застосування Правил, а отже правові підстави для отримання таких документів у ДП „АМПУ” відсутні. Окрім того, п.1.4. договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) від 26.01.18 р. підписаного з протоколом розбіжностей, передбачено, що використання портовим оператором причалу(ів) для інших потреб, ніж передбачених в п.1.1 цього договору, та/або отримання інших послуг від адміністрації є предметом іншого договору або здійснюється за заявками портового оператора, згідно із затвердженими адміністрацією вільними цінами.
Ухвалою від 22.02.18 р. судом було залишено без руху позовну заяву від 20.02.18 р. за вх.№ 344/18 ДП „АМПУ” до ДП „Ізмаїльський МТП”.
Ухвалою від 12.03.18 р. судом за виправленням позивачем недоліків у позовній заяві було відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 25.04.18 р. за клопотанням відповідача, суд, відповідно до ч.3 ст.177 ГПК України продовжив строк проведення підготовчого провадження.
Ухвалою від 30.05.18 р. суд в порядку п.3 ч.2 ст.185 ГПК України закрив підготовче провадження по справі, призначив справу до судового розгляду по суті.
Клопотання, заяви сторін про поновлення строків на подання доказів від 02.04.18 р. за вх.№ 7305/18, про долучення документів від 02.04.18 р. за вх.№ 7322/18, від 25.04.18 р. за вх.№ 8589/18, про розгляд справи за відсутності відповідача від 02.07.18 р. за вх.№ 13131/18 судом були задоволені.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
26.01.18 р. між ДП „Адміністрація морських портів України” та ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” було підписано, з протоколом розбіжностей зі сторони ДП „Ізмаїльський МТП”, договір № 5-Р/22-П-АМПУ-18 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), в п.1.1. якого передбачено, що Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 4, 5, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 Ізмаїльської Філії ДП „АМПУ” (надалі - послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за Послуги.
Господарська діяльність Портового оператора здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог Зводу звичаїв морського порту Ізмаїл, Обов'язкових постанов по морському порту Ізмаїл, Правил тонічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.05 р. № 257, зареєстрованих в Мінюсті України 13.10.05 р. № 1191/11471 зі змінами та доповненнями, інших документів щодо експлуатації (використання) та технічної експлуатації гідротехнічних споруд, та його конструктивних елементів, та вимог чинного законодавства України. Використання Портовим оператором причалу(ів) для інших потреб, ніж передбачені в п.1.1 цього договору, та/або отримання інших послуг від Адміністрації є предметом іншого договору або здійснюється за заявками Портового оператора, згідно із затвердженими Адміністрацією вільними цінами (тарифами) (п.1.4. договору).
Нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до Причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.15 р. № 541 „Про затвердження ОСОБА_3 на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України”, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.15 р. за № 1608/28053. Нарахування плати за додаткові послуги (роботи) Адміністрації здійснюється відповідно до затверджених та діючих вільних тарифів (цін) Адміністрації на дату надання (виконання) такої послуги (роботи). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) Адміністрацією за заявкою Портового оператора, сплачуються Портовим оператором на підставі рахунків, виставлених Адміністрацією відповідно до затверджених вільних тарифів (цін) Адміністрації та нарядів, довідок або Актів наданих послуг, підписаних сторонами. Цей договір набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 років з дати його підписання... (ч.1 п.3.1., п.п.3.6., 7.1 договору).
Позивачем запропоновано в додатку № 3 до договору № 5-Р/22-П-АМПУ-18 викласти п.6 в такій редакції: „Копії тальманських розписок в 1 примірнику на ____арк. (надаються виключно для кількості вантажу, що у процесі вантажно-розвантажувальних робіт кілька разів була навантажена на борт та вивантажена з борту судна або плавучої споруди або вивантажена з борту та навантажена на борт судна або плавучої споруди відповідно до особливостей технологічного процесу) і саме дана умова в решті решт залишилась сторонами неврегульованою, що було викладено ДП „Ізмаїльський МТП” в протоколі розбіжностей до договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) від 26.01.18 р. та ДП „АМПУ” в протоколі врегулювання розбіжностей до договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) між ДП „АМПУ” та ДП „Ізмаїльський МТП” від 09.02.18 р., що і стало підставою для позивача звернутись до суду з даним позовом для врегулювання розбіжностей.
Також, позивачем подано до матеріалів справи наказ ДП „АМПУ” № 321 від 08.11.17 р. „Про внесення змін до наказу ДП „АМПУ” від 22.09.17 р. № 277 „Про оптимізацію та систематизацію укладення договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу” в преамбулі якого відзначено, що з метою оптимізації роботи з укладення Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) з урахуванням пропозицій, наданих філіями ДП „АМПУ” та суб'єктами господарювання, наказано внести зміни до наказу ДП „АМПУ” від 22.09.17 р. № 277 ”Про оптимізацію та систематизацію укладення про забезпечення доступу портового оператора до причалу”: 1) виключити підпункти 2, 4, 5 пункту 4; 2) викласти Додатки 1 і 2 до наказу в новій редакції, що додаються. Саме додатками до даного наказу №321 є договір та додаток № 3 в редакції викладеній позивачем в поданому на підписання відповідачу вигляді.
Існування суперечок щодо нарахування та оплату проведених ДП „Ізмаїльський МТП” внутрішньопортових переміщень вантажу, проведення таких переміщень безпосередньо підтверджує відповідач у відзиві, заперечені на відповідь на відзив та з цього приводу подав до суду за клопотанням від 25.04.18 р. за вх.№ 8589/18 постанову ВС від 05.04.18 р. за справою № 916/1255/17 за позовом ДП „АМПУ” в особі Ізмаїльської філії ДП „АМПУ” до ДП „Ізмаїльський МТП” про стягнення 4 915,72 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_3 п.п.1, 6, 11 ч.1 ст.1 ЗУ «Про морські порти України» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту); морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності; портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.
Положення ч.ч.1, 2, 3 ст.9 ЗУ «Про морські порти України» передбачають, що звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту. Звід звичаїв морського порту містить правила щодо: порядку вручення повідомлення про готовність судна до здійснення операцій з вантажем; порядку розрахунку сталійного часу, якщо він не встановлений угодою сторін; переліку послуг, що надаються в морському порту; інші правила здійснення господарських операцій у межах морського порту. Звід звичаїв морського порту застосовується: за наявності в договорі морського перевезення умов щодо застосування звичаїв морського порту; за відсутності в договорі морського перевезення відповідних правил з питань, які регулюються звичаями морського порту; за наявності в договорі морського перевезення умов, що суперечать звичаям морського порту. Звід звичаїв морського порту видається адміністрацією морських портів України щодо кожного морського порту, завіряється Торгово-промисловою палатою України і оприлюднюється на офіційному веб-сайті адміністрації морських портів України.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.15 ЗУ «Про морські порти України» адміністрація морських портів України утворюється з метою: утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; організації та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту; організації та забезпечення безпеки мореплавства; збору та обліку даних, що вносяться до Реєстру морських портів України; організації розроблення та виконання плану розвитку морського порту, підготовки пропозицій щодо його вдосконалення; організації та координації аварійно-рятувальних робіт; організації робіт з підйому затонулого майна в акваторії морського порту; забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту; надання допомоги потерпілим; визначення районів обов'язкового використання буксирів; справляння та цільового використання портових зборів; координації своєї діяльності та діяльності капітана морського порту, лоцманської служби, власників морських терміналів, портових операторів, інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, у разі виникнення стихійного лиха, аварій, катастроф, інших надзвичайних ситуацій, що потребують взаємодії; забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту; контролю і підтримання оголошених глибин. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об'єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.18 ЗУ „Про морські порти” господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. Адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність суб'єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси. Суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у межах морського порту, мають право на власний розсуд розпоряджатися належним їм майном, розширювати свої межі у відповідності до вимог Цивільного, Господарського, Земельного та Водного кодексів України.
Як передбачено положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.21 ЗУ «Про морські порти» тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
Постановою КМУ №405 від 03.06.2013р. «Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню» затверджено відповідний перелік, який визначає наступні спеціалізовані послуги: забезпечення лоцманського проведення, регулювання руху суден, забезпечення проведення криголамних робіт, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
ОСОБА_3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).
Як передбачає абз. 13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про природні монополії», відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у сфері спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Розпорядження АМКУ №874-р від 28.11.2012р. «Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб'єктів природних монополій», на сайті АМКУ в мережі Інтернет (http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=136411&sch ч.=main) розміщено інформацію стосовно того, що ДП «АМПУ» належить до природних монополій.
ОСОБА_3 п.п.1, 2, 3 ОСОБА_3 на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015р., ці ОСОБА_3 справляються у морських портах за групами морських портів, зазначеними в додатку 1 до цих ОСОБА_3. Якщо причал, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, використовується портовим оператором на підставі договорів оренди, концесії, спільної діяльності, укладених відповідно до законодавства, ці ОСОБА_3 не застосовуються. Сплата за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України (за групами морських портів), здійснюється портовим оператором за ставками за ці послуги, визначеними додатком 2 до цих ОСОБА_3, державному підприємству «Адміністрація морських портів України». Розрахунок вартості послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, здійснюється за кількість вантажу, яка пройшла через причал у процесі навантаження або вивантаження на борт або з борту судна або плавучої споруди, із залученням засобів, що перебувають у власності або використовуються портовим оператором для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт і які розміщено у межах причалу або над причалом (конвеєри, трубопроводи).
ОСОБА_3 п.1.1. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р., ці Правила регулюють відносини, пов'язані з наданням послуг у морських портах та на підходах до них з вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування суден, пасажирів та транспортних засобів, а також з наданням інших послуг, що звичайно надаються в морських портах у частині, що стосується зобов'язань за міжнародними договорами України відповідно до статті 19 ЗУ «Про морські порти України», та встановлюють вимоги до виконання технологічних процесів з урахуванням особливостей роботи в морських портах.
Портовий оператор (оператор термінала) оформляє приймання вантажу, що ввозиться на територію України (далі - імпортний вантаж), генеральним актом, актом-повідомленням і тальманськими розписками (відвісами) відповідно до зводу звичаїв морського порту. При надходженні в морський порт вантажів водним транспортом перевізник цілодобово здійснює видачу вантажу портовому оператору (оператору термінала), якщо інше не встановлено зводом звичаїв морського порту. Усі зауваження щодо стану та кількості вантажу, який вивантажується, повинні пред'являтися перевізником портовому оператору (оператору термінала) протягом зміни, в яку вантаж розвантажувався, та фіксуватися в тальманських розписках відповідно до зводу звичаїв морського порту. Якщо перевізник (замовник) не здійснював контролю за вивантаженням вантажу із судна, для оформлення документів на вивантаження вантажу використовуються дані портового оператора (оператора термінала), зафіксовані в тальманських розписках (п.9.13., ч.ч.1, 4 п.9.14 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №348 від 05.06.2013р.).
Положення п.2 розділу 1 Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України №308 від 10.03.2015р., терміни, що використовуються у цьому Порядку, мають такі значення, зокрема, тальманська розписка - первинний обліковий документ, в якому відображаються відомості про кількість місць і вагу вивантажених із судна й прийнятих портом товарів.
Положення ст.3 ЦК України встановлюють, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати договір, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1, 2, 3 ст.6 ЦК України).
ОСОБА_3 ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1 ст.6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
За положеннями п.2, ч.ч.1, 2, 3 п.4 ст.179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затвердженими типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати та свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примітного договору, рекомендованого органом управління суб'єктом господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примітним договором, або доповнювати його зміст.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст.179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст.181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (п.п. 2, 4, 5, 6, 7 ст. 181, п.3 ст. 184 ГК України).
Отже, відповідно до положень наведених норм законодавства, зокрема ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, названими нормами права визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання. Між тим, з огляду на наказ ДП „АМПУ” від 08.11.17 р. № 321 „Про внесення змін до наказу ДП „АМПУ” від 22.09.17 р. № 277 „Про оптимізацію та систематизацію укладення договорів про забезпечення доступу портового оператора до причалу” в преамбулі якого відмічено, що з метою оптимізації роботи з укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалів та з урахуванням пропозицій, наданих філіями ДП „АМПУ” та суб'єктами господарювання, суд доходить висновку щодо існування неврегульованих між адміністрацією та портовими операторами ситуацій по оплаті внутрішньопортових переміщень вантажу, їх оформлення, про що до речі не заперечують і сторони по даній справі, зокрема і ДП „Ізмаїльський МПТ”. Разом з цим, слід зазначити, що договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), з додатками до нього, який є додатком № 1 до наказу ДП „АМПУ” від 22.09.17 р. № 277 (в редакції наказу ДП „АМПУ” від 08.11.17 р. № 321) є примірним договором і саме даний примірний договір в рекомендованій органом управління редакції, містить додаток № 3 до договору в якому наявний п.6 за змістом неврегульованим сторонами даного господарського спору.
Також, суд враховує ту обставину, що така невизначеність в діяльності сторін була предметом судового розгляду у справі № 916/1255/17 за позовом ДП „АМПУ” в особі Ізмаїльської філії ДП „АМПУ” до ДП „Ізмаїльський МТП” про стягнення 4 915,72 грн. заборгованості за перевалку вугілля марки „Т” в обсязі 1926,350 т. через причал № 14 морського порту Ізмаїл, що знаходиться в господарському відданні позивача, яке за своїм характером є внутрішньопортовим переміщенням, тобто таким, що відбувалось з причалу на причал або баржу, без навантаження/розвантаження на судно та відповідно без оформлення з цього приводу коносаментів, вантажних маніфестів. За результатами розгляду справи № 916/1255/17 судами всіх інстанцій було відмовлено ДП „АМПУ” у задоволенні позову за умови не доведеності первісними документами об'ємів внутрішнопортового переміщення вантажу.
Враховуючи вищевикладене, та те, що нормативні акти, якими врегульовано діяльність адміністрації порту та портових операторів не передбачають порядок та спосіб оформлення і з врахуванням цього оплату внутрішньопортового переміщення вантажу, яке має місце в порту Ізмаїл, визначеність локальними актами тальманської розписки як первинного облікового документу, в якому відображаються відомості про кількість місць і вагу вивантажених із судна й прийнятих портом товарів, при цьому відсутність зазначення, що таке переміщення має бути пов'язаним лише із судном-перевізником, суд, вважає, що за умови необхідності визначеності в оформленні облікових документів по наданню послуг з внутрішньопортового переміщення вантажу, в діяльності ДП „АМПУ”, ДП „Ізмаїльський МТП”, передбачуваність чинним законодавством України можливості врегулювання сторонами в примірному договорі умов, які за змістом були би критерієм належності виконання сторонами своїх зобов'язань, відсутність прямої заборони в законодавстві щодо змісту таких умов договору, суд вбачає правомірним внесення в додаток №3 до договору від 26.01.18 р. №5-Р/22-П-АМПУ-18 пункту 6, в редакції викладеній в протоколі врегулювання розбіжностей від 09.02.18 р. При цьому, суд враховує, що вимогами законодавства на адміністрації портів покладено обов'язок ефективного управління та використання причалів, їх належне утримання, у зв'язку з чим відповідне оформлення первинними документами внутрішньопортового переміщення вантажу буде сприяти належній господарській діяльності сторін спору.
Таким чином, суд за доведеністю та обґрунтованістю задовольняє заявлені ДП „АМПУ” позовної вимоги щодо визнання укладеним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалів між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт” в редакції, запропонованій Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей від 09.02.18 р. до договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) між ДП „АМПУ” та ДП „ІЗМ МТП” від 26.01.18 р. № 5-Р/22-П-АМПУ-18, виклавши п.6 додатку № 3 в наступній редакції: „Копії тальманських розписок в 1 примірнику на _____арк. (надаються виключно для кількості вантажу, що у процесі вантажно розвантажувальних робіт кілька разів була навантажена на борт та вивантажена з борту судна або плавучої споруди або вивантажена з борту та навантажена на борт судна або плавучої споруди відповідно до особливостей технологічного процесу).
Стосовно позиції відповідача щодо оформлення тальманських розписок саме за складське переміщення вантажу, судом не приймається до уваги, оскільки вищепроаналізоване чинне законодавство України не містить такого визначення даного терміну як облікового документу щодо складського зберігання вантажу.
Крім того, посилання ДП „Ізмаїльський МТП” стосовно можливого врегулювання взаємовідносин по внутрішньопортовому переміщенню вантажу окремим господарським договором є недоречними з врахуванням викладеного вище судом висновку стосовно задоволення позову позивача.
ОСОБА_3 ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України за умови задоволення судом заявлених позивачем позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762грн.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) повністю.
2. Визнати укладеним договір про забезпечення доступу портового оператора до причалів між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Ізмаїльський морський торговельний порт” в редакції, запропонованій Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” з урахуванням протоколу врегулювання розбіжностей від 09.02.18 р. до договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) між ДП „АМПУ” та ДП „ІЗМ МТП” від 26.01.18 р. № 5-Р/22-П-АМПУ-18, виклавши п.6 додатку № 3 в наступній редакції: „Копії тальманських розписок в 1 примірнику на _____арк. (надаються виключно для кількості вантажу, що у процесі вантажно розвантажувальних робіт кілька разів була навантажена на борт та вивантажена з борту судна або плавучої споруди або вивантажена з борту та навантажена на борт судна або плавучої споруди відповідно до особливостей технологічного процесу).
3. Стягнути з Державного підприємства „Ізмаїльський морський торгівельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова,7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.07.18 р.
Суддя І.А. Малярчук