Постанова
Іменем України
27 червня 2018 року
м. Київ
справа № 761/34627/16
провадження № 61-24961св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у складі суддів: Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 139 335,60 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 5 000 грн витрат на правову допомогу, 1 127 грн витрат на медичну допомогу та 1 393 грн сплаченого судового збору.
Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2015 року, приблизно об 11 год. 30 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по бульвару Лесі Українки в м. Києві, ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 12.3, 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, не врахував дорожню обстановку при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості руху до зупинки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року відповідача визнано винним у порушенні ПДР та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідачем було придбано поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Страховій компанії «НОВА» (далі - СК «Нова», страхова компанія). Проведеною автотоварознавчою експертизою встановлена вартість відновлювального ремонту (завданого збитку) в розмірі 139 335,60 грн.
22 лютого 2016 року позивач подав заяву на виплату страхового відшкодування до СК «НОВА». Разом з тим, жодної відповіді на вказану заяву не надходило, страхове відшкодування не виплачено.
Із засобів масової інформації позивач дізнався, що СК «НОВА» було позбавлено ліцензій на продаж полісів ОСАГО, а її акціонерами в зв'язку із змінами законодавства в частині вимог до діяльності страхових компаній було прийнято рішення про припинення господарської діяльності, за місцем знаходження СК «НОВА» не знаходиться, провадження у справі про банкрутство не порушено.
Посилаючись на наведене, позивач звернувся до суду про відшкодування шкоди до особи, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 січня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 139 335,60 грн, витрати на медичну допомогу в розмірі 1 127 грн, а також судовий збір в розмірі 1 393,36 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з винної у ДТП особи завданої внаслідок цієї ДТП майнової шкоди у розмірі 139 335,60 грн та витрат на медичну допомогу у сумі 1 127 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5 000 грн суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що особа, яка приймала участь у справі в якості представника ОСОБА_4 не була допущена до участі у справі в порядку частини другої статті 56 ЦПК України(в редакції чинній на момент розгляду справи), як така, що надає правову допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що факт, що саме з вини відповідача сталася ДТП, є встановленим, тому висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та стягнення на її користь з відповідача завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП у розмірі 139 335,60 грн та витрат на медичну допомогу у сумі 1 127,00 грн, є обґрунтованими.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6,посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права просить скасувати постановлену апеляційним судом ухвалу з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проведено розгляд справи за відсутності відповідача, який був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси, що призвело до необ'єктивного та неповного встановлення обставин справи.
Відповідач не погоджується з розрахунками позивача та ремонтною калькуляцією спеціаліста, вважає їх завищеними. Посилається на те, що при визначенні вартості матеріального збитку спеціаліст ФОП ОСОБА_8 не застосував коефіцієнт фізичного зносу, оскільки строк експлуатації автомобіля начебто не перевищує семи років. Вважає, що у справі необхідно провести судову автотоварознавчу експертизу з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, що завданий внаслідок ДТП 16 серпня 2015 року власнику автомобіля «Рено» - ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на вищевказану ухвалу апеляційного суду. Справу витребувано із суду першої інстанції.
Позивач не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо змісту її вимог і змісту до суду не направила.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що 16 серпня 2015 року, приблизно об 11 год. 30 хв., керуючи автомобілем Ренж Ровер д.н. НОМЕР_1 по бульвару Лесі Українки в м. Києві, ОСОБА_6 порушив вимоги пунктів 12.3, 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, не врахував дорожню обстановку при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості руху до зупинки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Рено» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_6 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, в мотивувальній частині постанови, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за статтею 124 КУпАП, як порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у
СК «НОВА» на підставі полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
22 лютого 2016 року позивач подала заяву на виплату страхового відшкодування до СК «НОВА», разом з тим, відповіді щодо страхової виплати не отримав.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 02 грудня 2015 року, складеного ФОП ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Рено д.н. НОМЕР_2, становить 139 335,60 грн.
За змістом положень статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пункту 1 частини другої статті 22 ЦК Українивизначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
Відповідно до змісту вказаних норм, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов'язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову, заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Встановивши, що саме з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої позивачу завдано моральної шкоди, а протиправна поведінка позивача, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та заподіянням шкоди підтверджується належними доказами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача, завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди у розмірі 139 335,60 грн та витрат на медичну допомогу у сумі 1 127,00 грн.
Доводи касаційної скарги щодо завищення суми матеріального збитку за розрахунками позивача та ремонтною калькуляцією спеціаліста
ФОП ОСОБА_8 вбачаються необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи сторона відповідача висновки звіту про визначення вартості матеріального збитку не спростувала належними доказами. Іншого розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, ніж визначено спеціалістом ФОП «ОСОБА_8 у звіті про визначення вартості матеріального збитку, не наведено.
Аргументи відповідача про необхідність проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи не спростовують обґрунтованість висновків судів щодо наявності правових підстав для стягнення матеріального збитку у розмірі, наведеному у наданому позивачем звіті. При цьому, клопотання про призначення відповідної експертизи апеляційним судом відхилено з підстав відсутності в натурі пошкодженого 16 серпня 2015 року у ДТП автомобіля, у зв'язку з його відчуженням.
Посилання у касаційній скарзі відповідача на розгляд апеляційним судом справи у його відсутність є безпідставними, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, як місцевим, так і апеляційним судом, не був обмежений у праві брати участь у справі та реалізувати процесуальні прав, разом з тим, в судове засідання, зокрема, до суду апеляційної інстанції не з'явився, явку представника не забезпечив.
Клопотання про відкладення розгляду справи було відхилено апеляційним судом відповідно до частини другої статті 305 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, про що наведено відповідні мотиви.
Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно розміру матеріального збитку, завданого позивачу, внаслідок ДТП, які під час розгляду справи ним не спростовані, іншого висновку щодо оцінки майна не надано.
За своїм змістом доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська