Постанова
Іменем України
27 червня 2018 року
м. Київ
справа № 607/444/17
провадження № 61-24979св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області,
представник позивача - Матус ТарасАнатолійович,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2017 року у складі судді Грицака Р. М. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів:
Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
У січні 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське УПФУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просило стягнути з відповідача надміру виплачену суму пенсії у розмірі 6179,11 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_5 призначено пенсію за віком згідно поданої нею заяви. У зв'язку із рахунковою помилкою (невнесення дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування), визначився неправильний середньомісячний заробіток та виникла переплата пенсії за період з 25 липня 2013 року по 31 серпня 2016 року на загальну суму 6179,11 грн.
Оскільки вказана сума набута відповідачем без законних підстав, позивач звернувся з позовом про її стягнення на підставі статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 1212, 1215 ЦК України.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що переплата пенсії відповідачу виникла через невнесення працівником позивача дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування, та позивачем не доведено факт недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів. Сумлінність поведінки одержувача коштів презумується, що є підставою для відмови у позові.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки судом не встановлено факту недобросовісності набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, та не встановлено наявності рахункової помилки, а також зловживань з боку відповідача, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена позивачем сума не підлягає. Переплата пенсії нараховувалась саме через неуважність працівників позивача, що не може розцінюватись як рахункова помилка.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та переданої у січні 2018 року до Верховного Суду, Тернопільське УПФУ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені ними рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із рахунковою помилкою (невнесення працівником позивача дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування) визначився неправильний середньомісячний заробіток та виникла переплата пенсії за період з 25 липня 2013 року по 31 серпня 2016 року на загальну суму 6179,11 грн. В даному випадку мала місце рахункова помилка з боку Тернопільського УПФУ, тому вказана сума підлягає поверненню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Тернопільського УПФУ на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом установлено, що з липня 2013 року ОСОБА_5 перебуває на обліку в Тернопільському УПФУ в Тернопільській області та загальний розмір її пенсії станом на липень 2013 року встановлено у розмірі 1412,02 грн.
23 липня 2013 року між управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі та ОСОБА_5 укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування.
Розпорядженням начальника Тернопільського ОУПФУ в Тернопільській області від 26 серпня 2016 року установлено, що у зв'язку із рахунковою помилкою Тернопільського УПФУ в Тернопільській області (невнесенням дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування) визначився неправильний середньомісячний заробіток, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії ОСОБА_5 на загальну суму 6179,11 грн за період з 25 липня 2013 року по 31 серпня 2016 року. Дана переплата підлягає поверненню з пенсії ОСОБА_5
Частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Під час розгляду справи позивачем не доведено, що переплата пенсії сталася внаслідок рахункової помилки та не доведено факту, що відповідач набуваючи переплату у сумі 6179,11 грн діяла недобросовісно.
Переплата по пенсії нараховувалась ОСОБА_5 саме через неуважність працівників Тернопільського УПФУ в Тернопільській області, що не може розцінюватись як рахункова помилка.
За відсутності встановленого та доведеного факту наявності рахункової помилки, недобросовісності набуття ОСОБА_5 отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з неї виплачених коштів відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доводи касаційної скарги позивача цих висновків не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, з яких суди виходили, відмовляючи у позові.
В силу вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська