Ухвала
25 червня 2018 року
м. Київ
справа №167/1528/17
провадження №61-36278ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» на рішення Рожищенського районного суду Волинської області
від 19 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» (далі - ТОВ «Цунамі»), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»), про відшкодування майнової шкоди у розмірі 51 301,46 грн, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Цунамі» на користь ОСОБА_1 51 301,46 грн майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 3 000 грн моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ТОВ «Цунамі» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у даній справі є відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 51 301,46 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 * 100 =
= 176 200).
Крім того, у справі заявлено вимогу немайнового характеру, зокрема про стягнення моральної шкоди.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність та прийшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі» на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 19 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Волинської області від 23 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Висоцька