Справа № 761/20378/17
Провадження № 2/761/3118/2018
Іменем України
14 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притула Н.Г.,
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участі представника позивача: Стародуб І.В.,
перевірила виконання вимог ст.ст.118-121 ЦПК України по справі за позовом
Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
14.06.2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач на підставі ст.ст. 526, 629, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, просить стягнути з відповідачів на його користь суму заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.07.2017 року було відмовлено у відкритті провадження в частині вимог відносно відповідача ТОВ «АРА Трейд», з тих підстав, що вимоги між юридичними особами розглядаються в порядку господарського судочинства та не підлягають розгляду в порядку ЦПК України. В іншій частині вимог позову до ОСОБА_2 судом було відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2018 року було скасовано вищевказану ухвалу суду від 31.07.2017 року, в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд» про стягнення заборгованості, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, виходячи зі змісту постанови Апеляційного суду м. Києва, судом було визначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в частині вимог відносно відповідача ТОВ «АРА Трейд» за наступних підстав.
Як вбачається даний позов був поданий до відповідачів з вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором до позичальника-юридичної особи, який допустив неналежне виконання зобов'язань за цим договором, а також до поручителя-фізичної особи.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.
Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідальність поручителя перед позивачем є солідарною разом з позичальником як боржником за основним зобов'язанням. Вказане випливає з пункту 1.1 договору поруки № КЮ-242/п від 23 січня 2017 року.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що у цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя. Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання.
Таким чином відповідно до постанови Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2018 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором, тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.
Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс 18), а також у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54 цс 18), де зазначила, що ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) не передбачав обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб'єктним складом, як у цій справі, в порядку цивільного судочинства, а ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) - навпаки, встановлював обмеження за суб'єктним критерієм, які унеможливлювали розгляд позову кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителя-фізичної особи.
Лише з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, тільки з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Отже, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію суду, викладену у постанові Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2018 року, суд прийшов до висновку, що позовна заява подана і оформлена відповідно до встановлених норм ЦПК України, відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, а тому достатньо наявних підстав для відкриття провадження по справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд» про стягнення заборгованості
На підставі викладеного, керуючись ст.186 ЦПК України
Прийняти до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Вернум Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРА Трейд» про стягнення заборгованості.
Справу розглядати за правилами позовного провадження в загальному порядку.
Встановити строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, - протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали та позовної заяви.
У відповідності до ч. 2 ст. 178 ЦПК України, зобов'язати відповідача одночасно із надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов в строк для подання відзиву, а саме - протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.
Позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити, залученому відповідно до постанови Апеляційного суду м. Києва відповідачу, копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи.
Інформацію по справі можна отримати в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: https://court.gov.ua/sud2610/.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду виключно у випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Суддя: Н.Г.Притула