Провадження №2/760/5598/18
Справа №760/15661/18
/про залишення позовної заяви без руху/
20 червня 2018 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, суддя -
15.06.2018 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму попередньої оплати в розмірі 94 084,50 грн., втрати від інфляції на момент прийняття рішення по справі (станом на день подання позову - 2 185,19 грн.), три відсотки річних на момент прийняття рішення по справі (станом на день подання позову - 309,32 грн.), а також судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 13 000 грн., а всього 109 579,01 грн.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно п.п.1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Так, позивач зазначив ціну позову у розмірі 109 579,01 грн., до ціни позову включено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.
З огляду на наведені норми законодавства, позивачу слід зазначити вірну ціну позову, без врахування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, позовна заява не відповідає вимозі ч. 4 ст. 177 ЦПК України, згідно якої до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, яким визначаються правові засади справляння судового збору та звільнення від сплати судового збору.
Так, в статті 5 Закону України «Про судовий збір» міститься вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, коло осіб та підстав їх звільнення від сплати судового збору.
З аналізу зазначеного закону вбачається, що позивач не відноситься до кола осіб звільнених від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за подачу позову відповідно до вищезазначених норм закону.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: