печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31289/17-ц
Категорія 22
21 червня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Литвинової І.В.
за участю секретаря Чепізі Є.І.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 26.09.2015.
Ухвалою від 20.06.2017 було відкрито провадження у справі.
16.11.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимоги від 15.11.2017 р., в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди нерухомого майна від 26.09.2015 в загальній сумі 194630,99 грн., в тому числі: заборгованість по орендній платі в сумі 180749,45 грн.; інфляційні нарахування за період прострочення з 26.12.2016 по 01.06.2017 в сумі 11025,70 грн.; три проценти річних за період прострочення з 26.12.2016 по 01.06.2017 в сумі 2855,84 грн.
Заява про зменшення позовних вимог від 15.11.2017 разом із розрахунком зменшеної ціни позову була вручена представнику ОСОБА_3 - адвокату ОСОБА_4 в судовому засіданні 22.11.2017.
Протягом строку розгляду справи заперечень на заяву про зменшення позовних вимог від 15.11.2017 та контррозрахунку ціни позову від ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_4 не надходили.
22.11.2017 судом було прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 26.09.2015.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, відповідно до розділу 2 якого було внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12.04.2018 у справі було проведено підготовче засідання та призначено до судового розгляду на 05.06.2018.
05.06.2018 ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими належним чином в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик до суду.
21.06.2018 ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 повторно не з'явилися в судове засідання, будучи повідомленими належним чином в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток про виклик до суду.
Ухвалою від 21.06.2018 зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 26.09.2015 залишений без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 210, 211 ЦПК України в судовому засіданні 21.06.2018 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що 26.09.2015 між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (надалі договір оренди).
Згідно з п. 1.1. договору оренди предметом цього договору є тимчасова здача в оренду на платній основі, належного Орендодавцю житлового приміщення загальною площею 69,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі всіма невід'ємними технічними приладами та з предметами домашньої обстановки згідно з додатком № 1 до цього договору (надалі об'єкт нерухомості).
Згідно з пп. 2.1.1. п. 2.1. договору оренди Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю об'єкт нерухомості протягом одного дня з моменту підписання цього договору по Акту прийому-передачі житлового приміщення (Додаток № 1 до договору).
Згідно з наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі житлового приміщення від 26.09.2015 об'єкт нерухомості був переданий Орендодавцем Орендарю 26.09.2015 в день укладання договору оренди, в належному до використання за цільовим призначенням стані разом із комплектом ключів, магнітом та пультом від шлагбаума.
Згідно з п. 4.1. договору оренди строк дії договору встановлений з 26.09.2015 по 25.12.2016
Згідно з п. 3.1. договору оренди плата за користування об'єктом нерухомості - орендна плата вноситься у грошовій формі та складає 1150 доларів США.
Згідно з п. 3.3 договору оренди нарахування плати розпочинається з моменту фактичного використання об'єкту нерухомості згідно Акту прийому-передачі житлового приміщення (Додаток № 1), підписаного обома сторонами.
Згідно з пп. 2.1.1. п. 2.1. договору оренди Орендодавець зобов'язаний фіксувати в Додатку № 3 (розрахункова відомість) до договору внесення Орендарем орендної плати та інших платежів, передбачених договором.
Згідно Додатку № 3 (розрахункова відомість) до договору оренди за період з 16.10.2015 по 21.06.2016 Орендодавець отримав від Орендаря 246732,00 грн., що підтверджується підписами сторін поруч з кожною сумою сплаченого орендного платежу.
Правовідносини щодо найму (оренди) житла регулюються главою 59 Цивільного кодексу України.
За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК України).
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ч. 1 ст. 812 ЦК України).
Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 813 ЦК України).
Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 820 ЦК України).
Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 821 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Згідно з розрахунком ціни позову від 15.11.2017 р., наданим позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість за договором оренди за період з 26.10.2015 по 25.12.2016 складає 180749,45 грн. та була розрахована позивачем відповідно до гривневого еквіваленту іноземної валюти по офіційному курсу НБУ на дату, коли мав бути виконаний черговий платіж по орендній платі.
Контррозрахунку ціни позову та письмових заперечень проти заяви про зменшення позовних вимог відповідачем подано не було.
Перевіривши правильність розрахунку заборгованості по договору оренди суд дійшов висновку, що він відповідає умовам договору оренди та положенням чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533, ч.ч. 1-3 ст. 820 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку Відповідно (ч.ч. 1, 2, ст. 509 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо сплати суми боргу 180749 грн. 45 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції у 11025 грн. 70 коп., та трьох процентів річних у сумі 2855 грн. 84 коп.
Судом не приймаються до уваги твердження відповідача, які висловлені останнім у запереченнях проти позову від 22.11.2017, що договір оренди було припинено сторонами фактично 21.06.2016 з огляду на наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами. (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно з п.п. 6.7, 6.9 договору оренди, всі заяви, повідомлення, що стосуються даного договору, мають бути викладені в письмовому вигляді. Зміна умов договору здійснюється в письмовому вигляді по взаємній згоді сторін.
Аналогічні за змістом вимоги щодо форми зміни або розірвання договору містяться у ч. 1 ст. 654 та ч. 1 ст. 825 ЦК України.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що дострокове розірвання договору оренди 21.06.2016, на якому наполягає відповідач, мало бути оформлено або відповідною письмовою угодою, підписаною між сторонами або письмовим повідомленням відповідача як орендаря.
Проте, жодного доказу на підтвердження зазначеного відповідачем надано не було, представник позивача існування таких доказів заперечує, зазначаючи, що письмова угода сторонами не укладалася, письмове повідомлення від відповідача як орендаря позивачу як орендодавцю не вручалося.
Суд також критично ставиться до тверджень відповідача, що підписанням договору оренди позивач підтвердив отримання ним страхового депозиту та плати за першій місяць проживання.
Пункт 3.10 договору оренди передбачає обов'язок Орендаря внести страховий депозит, який має бути повернутий Орендарю після розірвання договору за умови відсутності пошкоджень об'єкта нерухомості та предметів домашньої обстановки.
Згідно з п. 3.12 договору оренди повнота та своєчасність розрахунків по орендній платі, а також внесення інших платежів, передбачених договором, підтверджується відповідними платіжними документами.
Як зазначалося вище, внесення Орендарем орендної плати та інших платежів, передбачених договором має фіксуватися у Додатку № 3 (розрахункова відомість) до договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, сторони погодили, що внесення страхового депозиту як платежу, передбаченого договором оренди, має фіксуватися в Додатку № 3.
Проте, в Додатку № 3 запис про внесення страхового депозиту відсутній, а інших допустимих доказів внесення страхового депозиту відповідачем не надано.
Судом також не приймаються до уваги твердження відповідача, що позивач безпідставно вимагає стягнення суми боргу в гривнях, оскільки на думку відповідача валютою виконання зобов'язання є долари США.
Дане твердження не відповідає умовам договору оренди та фактичним обставинам щодо його виконання.
Грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні іноземної валюти (ст. 99 Конституції України).
Єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня, яка приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень за всіма видами платежів ( ч. 1 ст. 192 ЦК України).
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України).
Таким чином, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.
Вивчивши умови договору оренди суд погоджується із твердженнями позивача, що пункт 3.1. договору оренди містить визначення зобов'язання по орендній платі в іноземній валюті, але не встановлює іноземну валюту як валюту виконання зобов'язання.
Згідно з п. 3.1 договору оренди плата за користування об'єктом нерухомості - орендна плата вноситься у грошовій формі.
Згідно з п. 6.10 договору оренди взаємовідносини сторін, які не врегульовані даним договором регламентуються чинним законодавством України.
З огляду на положення п.п. 3.1., 6.10 договору оренди позивач стверджує, що на виконання ст. 99 Конституції України, ч. 2 ст. 524 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, у Додатку № 3 до договору оренди у графі «Дата і підпис Орендодавця, що підтверджує отримання від Орендаря орендної плати» міститься інформація щодо валюти виконання зобов'язання, якою була гривня, та щодо визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті із застосуванням курсу долара США на день платежу.
Судом встановлено, що кожний осередок під графою «Дата і підпис Орендодавця, що підтверджує отримання від Орендаря орендної плати» у Додатку № 3 містить дві суми та підпис Орендодавця, одна сума в гривнях - у валюті платежу, а друга сума - у доларах США, як визначення грошового еквівалента зобов'язання в доларах США.
Вищевикладені обставини у сукупності та презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, дають можливість зробити висновок, що валютою виконання зобов'язань по оплаті орендних платежів по договору оренди була саме гривня, тобто національна валюта України.
Суд вважає надані позивачем докази достатніми та переконливими, а заперечення відповідача необґрунтованими і такими, що не підтверджені наявними в матеріалах доказами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню у повному обсязі сума судового збору, сплачена позивачем - 2016 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129 Конституції України, ст. ст. 192, 204, 509, 524, 527, 533, 810, 812, 813, 820, 821, 825 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (адреса місця проживання: поштовий індекс 03150, АДРЕСА_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса зареєстрованого місця проживання: поштовий індекс 01024, АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі в сумі 180749 грн. 45 коп., інфляційні нарахування в сумі 11025 грн. 70 коп., три проценти річних у розмірі 2855 грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2016 грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова