Справа № 727/1956/18
Провадження № 1-кп/727/169/18
02 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
за участю захисника ОСОБА_6
за участю потерпілої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження /ЄРДР №12017260000000686/ за обвинувальним актом затвердженим прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Чернівецької області старшим радником юстиції ОСОБА_5 , по обвинуваченню ОСОБА_8 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, -
В провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор в судовому засіданні заявив письмове клопотання про продовження терміну тримання під вартою та просив продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 строк утримання під вартою враховуючи те, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який передбачається максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15-ти років, а також існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема те, що: обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (оскільки обвинувачена після вчинення злочину покинула місце вчинення злочину); обвинувачена може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які безпосередньо не допитані судом, оскільки відомості про вказаних осіб їй відомі після виконання вимог ст.290 КПК України. Вказує, що обвинувачена є особою, що досягла повноліття, дієздатною, не є особою похилого віку та не стала менш суспільно-небезпечною, а тому слід вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_8 є недостатнім, при цьому, підстав для застосування іншого запобіжного заходу не вбачається. Також прокурор звертає увагу суду на те, що інкримінований ОСОБА_8 злочин вчинений із застосуванням насильства, внаслідок якого спричинено загибель людини, а тому суд вправі не визначати розмір застави у вказаному кримінальному провадженні.
Сама обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити - до 31.08.2018 року, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді від 08.12.2017 року відносно обвинуваченої ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк застосування до 05.02.2018 року.
У вказаній ухвалі суду від 08.12.2017 року про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою зазначено обставини, які стали підставами для обрання останній запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31.01.2018 року під час досудового слідства, запобіжний захід, визначений ухвалою слідчого судді від 08.12.2017 року у вигляді тримання під вартою - продовжено до 29.03.2018 року.
Також, ухвалами Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26.03.2018 року та від 22.05.2018 року під час судового засідання обвинуваченій ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, востаннє - до 21.07.2018 року.
У вказаних ухвалах слідчого судді від 08.12.2017 року та суду від 26.03.2018 року про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою зазначено обставини, які стали підставами для обрання останній запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Станом на даний час судовий розгляд по суті даного кримінального провадження триває, потерпіла та свідки по справі не допитані, а також, суд вважає, що обставини, за якими судом було обрано обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід саме у вигляді взяття під варту, не відпали, інших суттєвих обставин, котрі давали б підстави для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.
При цьому, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_8 у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, і який відповідно до ст.12 КК України, віднесений до особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання до 15-ти років позбавлення волі.
За наведених обставин, суд враховує, що обвинувачена зможе переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також обвинувачена може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які безпосередньо не допитані судом, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При цьому, суд враховує, що запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст.7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченої хвороб, які б перешкоджали її перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.
Таким чином, обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування та в судовому засіданні - не змінилися, а ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися, що унеможливлює застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього, згідно з п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Суд вважає, що в даному випадку слід застосувати вимоги ч.4 ст.183 КПК України та не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.183, 315, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_8 , визначений ухвалою суду від 26.03.2018 року, у вигляді тримання під вартою - продовжити до 31.08.2018 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та адвокату негайно після її проголошення та направити начальнику УВП №33 м.Чернівці.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3 .
Копію цієї ухвали мені вручено 02.07.2018 року
Обвинувачена ___________________________________________