ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 травня 2018 року №826/8290/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач), до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган), про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.01.2016 р. №0000101201;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2016 р. №Ф-0000121201;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 р. №0000111201.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню як такі, що прийняті на підставі висновків перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
У ході судового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідачем у період із 07.12.2015 р. по 18.12.2015 р. проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи-підприємця позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період із 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2011 рр. по 31.12.2014 р., за результатами якої 04.01.2016 р. складено акт №3/26-51-17-01/НОМЕР_1, (далі - акт перевірки).
Згідно з висновками акту перевірки, позивачем:
- безпідставно занижено оподатковуваний дохід за 2013 р. у сумі 41346,84 грн. та за 2014 р. у сумі 53727,56 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2013 р. у сумі 6202,03 грн. та за 2014 р. у сумі 8059,13 грн.;
- не сплачено єдиний соціальний внесок за 2013 р. у сумі 14347,35 грн. та за 2014 р. у сумі 18643,46 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 25.01.2016 р. відповідачем складено:
- оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000101201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14261,16 грн. за основним платежем та у розмірі 3565,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- оскаржувану вимогу №Ф-0000121201, згідно з якою, сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 32990,81 грн.;
- оскаржуване рішення №0000111201, яким, у зв'язку із донарахуванням позивачу єдиного внеску у сумі 32990,81 грн., до останнього застосовано штрафні санкції у розмірі 4016,45 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження перелічені рішення залишені без змін.
Вважаючи спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що до викладених вище висновків контролюючий орган прийшов на підставі того, що, на його переконання, у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки «ризиковості», а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Сауз-Сервіс», (далі - ТОВ «Сауз-Сервіс»). На підставі акту перевірки від 21.11.2014 р. №2959/14-04-22-02/35513468, ТОВ «Сауз-Сервіс» зменшено податкові зобов'язання, у тому числі по взаємовідносинам із позивачем, за 2013 р. у сумі 41346,84 грн., за 2014 р. у сумі 51227,79 грн.
Зважаючи на викладене суд погоджується з доводами представника позивача про те, що у ході перевірки контролюючим органом не досліджено реальності господарських відносин позивача із ТОВ «Сауз-Сервіс», за основу висновку відповідача взято тільки дані перевірки вказаного товариства, щодо якого внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
Натомість, як пояснив представник позивача та що підтверджується матеріалами справи, на час, коли позивач і ТОВ «Сауз-Сервіс» мали господарські взаємовідносини, товариство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань мало статус «відомості про юридичну особу підтверджено».
У вказаний період ТОВ «Сауз-Сервіс» подавало податкову звітність, що підтверджується копіями квитанцій №2.
У періоді, що перевірявся ТОВ «Сауз-Сервіс» займалося зовнішньо-економічною діяльністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вантажно-митних декларацій.
Також у періоді, що перевірявся вказане товариство реєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.
До перевірки позивачем були надані видаткові накладні, які підтверджують факт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей працівником позивача, (далі - ТМЦ), банківські виписки, що підтверджують факт оплати таких ТМЦ та фактичного понесення витрат.
У ході судового розгляду справи представник позивача зазначив, що позивач, з метою здійснення своєї господарської діяльності, використовує працю п'яти найманих працівників, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії трудових договорів.
Для провадження господарської діяльності позивач, на договірних засадах, орендує нежитлове приміщення, про що свідчать матеріали справи.
Отримані ТМЦ реалізовані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, банківськими виписками.
Враховуючи викладене суд зауважує, що відповідачем у ході судового розгляду справи своєї позиції по суті позовних вимог не висловлено, письмових заперечень проти позову суду не надано. Отже, контролюючим органом доводи позивача не спростовано жодним чином. Натомість позивачем, на обґрунтування та підтвердження своєї позиції, надано суду належні докази.
Відповідно до п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп.пп. 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», (далі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є:
роботодавці: фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);
фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону).
Частинами 10, 11 ст. 25 Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
На виконання положень Закону прийнято Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, (далі - Інструкція №449 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Інструкція №449 визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи).
Згідно з п. 1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Пунктом 2 (пп. 2) розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону до платників, визначених пп.пп. 1 - 4 п. 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (п. 5 розділу VII Інструкції №449).
Водночас, зважаючи на встановлений у ході судового розгляду справи факт непідтвердження зроблених контролюючим органом під час перевірки висновків, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, суд вважає притягнення позивача до відповідальності безпідставним.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження витрат за період, що перевірявся та, як наслідок, про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, судові витрати розподілу не підлягають, оскільки згідно з п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання 02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 0268, м. Київ. вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 26088794) від 25.01.2016 р. №0000101201.
3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2016 р. №Ф-0000121201, складену Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.01.2016 р. №0000111201, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко