Справа № 171/2164/17 22-ц/774/957/К/18
27 червня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 171/2164/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Кислиця І.В.
сторони
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2, Грушівська сільська рада Апостолівського району Дніпропетровської області
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року, яка постановлена суддею Семеновою Н.М. в місті Апостолове Дніпропетровської області, -
В грудні 2017 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2, Грушівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у власність.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з тих підстав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог т, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Частиною 1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до ч.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, своботи або інтереси.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач звернулась з позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення щодо передачі земельної ділянки у власність посилаючись на те, що Акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання були підписані особою, яка не мала відповідних правових підстав на його підписання, а відповідач ОСОБА_2, подавши вказані вище акти на затвердження проекту землеустрою, використав, на думку позивача, завідомо підроблені документи.
Тобто спір, у даному випадку не належить до адміністративних спорів, так як, спір виник з земельних правовідносин, однією з яких є фізична особа, тому регулюється Цивільним кодексом України, у зв'язку із чим колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з цивільних правовідносин, а не з адміністративних, незважаючи на суб'єктний склад сторін (позивача та відповідача) у справі, тому висновок суду першої інстанції про те, що спір належить до підвідомчості цивільного судочинства є правильним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 02 липня 2018 року.
Головуючий:
Судді: