Справа № 215/5451/15-к
1-кп/215/17/18
02 липня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження № 12014040760002673 у відношенні ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 2 КК України,-
Ухвалою від 17.05.2018 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою по 23.07.2018 р..
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як слідуюче судове засідання призначено за межами його дії.
Обвинувачений та захисник заперечують проти продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою. Захисник просить змінити запобіжний захід на домашній арешт, так як у обвинуваченого погіршився стан здоров'я.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - по 21.09.2018р., включно, відповідно відмовивши стороні захисту в зміні тримання під вартою на домашній арешт.
Суд в обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії посилався на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше ніж 7 років, може ухилитись від органів слідства і суду, незаконно впливати на свідків і потерпілого, які можуть підлягати допиту, чим перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, за якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має зясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Але, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, обставини на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії не змінилися, суд вважає що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - обвинувачений може незаконно впливати на свідків і потерпілого, що можуть бути допитані додатково, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 21.09.2018 р., включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: