25 червня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/189/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.
сторін:
представника позивача - Кусмарцева М.О.
представників відповідачів - Бойчука Б.А., Шабельникова С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Коломийського об'єднаного міського військового комісаріату Івано-Франківської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, встановлення відсутності повноважень.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення районної призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №3 від 02.10.2017 р. про визнання його придатним до військової служби за п. 75 Г графи І Розкладу хвороб і його призов на строкову військову службу;
- зобов'язати районну військову призовну комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 винести рішення про звільнення його від призову на строкову військову службу на підставі ч. 1 ст. 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зняти останнього з військової служби;
- встановити відсутність повноважень та визнати протиправним і скасувати рішення районної призовної комісії Коломийського ОМВК Івано-Франківської області від 29.11.2017 р., за яким призовник ОСОБА_1 , 1997 року народження, визнаний придатним та призваний до військової служби не за місцем військового обліку в Новоселицькому РВК Чернівецької області.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2018 р. представником позивача заявлено клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначав, що оскільки предметом заявленого адміністративного позову є придатність за станом здоров'я позивача до строкової військової служби, просив суд призначити по справі комісійну судово-медичну в Чернівецькому обласному бюро судово-медичної експертизи на розв'язання якої винести наступне питання, а саме встановити після перенесеної в 1998 році черепно-мозкової травми перелому склепіння черепу, забою головного мозку легкого ступеню наявність або відсутність у гр. ОСОБА_1 помірного лікворно-гіпертензійного синдрому, синдрому ВСД, легкого порушення функцій нервової системи, як наслідків травм головного мозку, поєднаних зі стійкою незначною вираженою вегетосудинною нестійкістю, без ознак підвищення внутрішньочерепного тиску, старих (консолідованих) вдавлених переломів кісток черепа без органічного ураження центральної нервової системи із легким порушенням її функцій.
Проведення комісійної судово-медичної експертизи просив доручити Чернівецькому обласному бюро судово-медичної експертизи.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання представника позивача про призначення комісійної судово-медичної експертизи, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявленого клопотання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. № 4038-XII (далі - Закон № 4038-XII) визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з ст. 68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов'язаний дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.
Статтею 71 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” встановлено, що проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань в сфері судової медицини або судової психіатрії. Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Міністерством охорони здоров'я України наказом № 6 від 17.01.1991 р. затверджено Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, які зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.07.1995 р. за №256/792 (далі - Правила №6).
Відповідно до п. 1 Правил №6 комісійні судово-медичні експертизи (надалі - експертизи) у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів, республіканського бюро (Автономної Республіки Крим) і в судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я (надалі - МОЗ) України (надалі - відділ), а також на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу" (4038-12), процесуальним законодавством, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами МОЗ України.
Експертизи у відділі проводяться за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду (п. 2 Правил №6).
Пунктом 3 Правил №6 передбачено, що експертизи у відділі проводяться з метою усунення протиріч між раніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи у випадку необґрунтованості висновків або сумнівів особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду в правильності згаданої експертизи, а також з метою встановлення терміну зачаття, здатності до запліднення, проценту втрати професійної працездатності (див. додаток) і правильності надання медичної допомоги у випадках притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за "професійні правопорушення".
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що комісійна судово-медична експертиза проводяться з метою усунення протиріч між раніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи у випадку необґрунтованості висновків або сумнівів особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або суду в правильності згаданої експертизи.
Статтею 70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я, постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р. № 708 “ Про порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи”, зобов'язано Міністерство оборони України розробити Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах.
Наказом Міністерства оборони України №4022 від 14.08.2008 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2008 р. за №1109/15800, затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (далі - Положення).
Пунктами 1.1 - 1.3 Положення встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, лікувальним закладам Міністерства оборони України; визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Отже, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до ст. 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В судовому засіданні та в заявленому клопотанні про призначення комплексної судово-медичної експертизи представник позивача не обґрунтував необхідність призначення в даній справі комплексної судово-медичної експертизу.
Крім того, представник не зазначив та не обґрунтував наявність протиріч між раніше призначеною експертизою та іншими матеріалами справи, що можуть свідчити про необґрунтованість висновків або сумнівів в правильності згаданої експертизи, що є метою проведення такої експертизи.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника про призначення комісійної судово-медичної експертизи.
Крім того, відмовляючи в задоволенні клопотання, суд враховує пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що за заявою матері позивача, призначено та проводиться військово-лікарської експертизи позивача з питань придатності його до військової служби.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника позивача про призначення комісійної судово-медичної експертизи відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Левицький
Ухвалу в повному обсязі складено 27.08.2018 р.