Справа № 215/334/16-к
1-кп/215/22/18
02 липня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040760001589 від 08.09.2015 р.,
Ухвалою від 21.05.2018 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 24.07.2018 р., включно.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений та захисник не заперечують проти клопотання прокурора.
Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Суд в обґрунтування обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії посилався на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, раніше неодноразово судимий, в т. ч. за злочини проти власності, офіційно не працює, міцних соціальних зв'язків не має, може вчинити інше кримінальне правопорушення, ухилитись від органів слідства і суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих, чим перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має зясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Але, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, обставини на які посилався суд при обранні та продовжені дії обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, суд вважає що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, - обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків і потерпілих, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів - по 22.09.2018 р., включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: