Справа № 215/1599/18
2/215/1192/18
02 липня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Науменко Я.О.
за участю секретаря Конопліної С.І.
згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, місце проживання: 50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тичини, буд. 23, до ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: 50082, АДРЕСА_1, про розірвання шлюбу,
24.04.2018 р. ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якої вказує, що 14.09.1974 року між нею і відповідачем було зареєстровано шлюб. Шлюбні відносини з відповідачем припинені весною 1998 року внаслідок зловживань відповідача спиртним, що стало причиною постійних сімейних скандалів. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява від відповідача, в якій він позовні вимоги визнав та просив суд розглянути справу без його присутності.
Згідно з частиною третьою статті 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 ЦПК України (частина четверта статті 200 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання відповідачем позову та задоволення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги; дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (частини перша, третя статті 55 Сімейного кодексу України). Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (частини третя, четверта статті 56 Сімейного кодексу України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі відповідного рішення суду (частина друга статті 104, частина третя статті 105, стаття 110 Сімейного кодексу України).
За статтею 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (стаття 113 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що сторони 14 вересня 1974 р. зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії І-КИ № 322377, виданого 14.09.1974 р. Лихівською селищною Радою П'ятихатського району Дніпропетровської області, актовий запис № 21 (а.с. 6); від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Як зазначено в позовній заяві та не заперечувалося відповідачем, на даний час фактичні шлюбні відносини сторін припинені з 1977 року, подальше спільне життя як подружжя є неможливим, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, примирення неможливе.
З огляду на викладене та зважаючи на фактичну відсутність сімейних відносин між сторонами, суд дійшов до висновку, що рішення сторін про розлучення є виваженим і свідомим причини, з яких вони наполягають на розірванні шлюбу, - обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження ними сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають. Суд не може примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків і можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.
З огляду на це суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині розірвання шлюбу не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.
Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір. Водночас, зважаючи на визнання Відповідачем даного позову, суд застосовує частину першу статті 142 ЦПК України, за якою у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи наведене та відповідно до статей 24, 55, 104, 105, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 19, 23, 76, 81, 82, 89, 141, 142, 189, 197, 198, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 14 вересня 1974 року за актовим записом № 21 у Лихівською селищною Радою П'ятихатського району Дніпропетровської області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від якого неповнолітніх дітей не мають.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби у Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, (місце проживання: 50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тичини, буд. 23) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у ПАТ "Державний ощадний банк України" за квитанцією № 1/33 від 19.04.2018 р., що становить 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп..
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_2, (зареєстроване місце проживання: 50082, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, (місце проживання: 50082, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тичини, буд. 23), судові витрати, які складаються з 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 02.07.2018 р..
Суддя: