Провадження № 22-ц/774/456/18 Справа № 206/3443/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Г. Я. Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 27
12 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Городничої В.С.,
при секретарі ПопазовійН.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на заочне рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
29 червня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 12 вересня 2011 року відповідач отримала кредит у розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак ОСОБА_2 порушила умови договору та не виконала покладені на неї зобов'язання за даним договором з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим, станом на 30 квітня 2015 року, утворилась заборгованість в загальному розмірі 23851,24 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 11378,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10460,57 грн., заборгованості за пенею та комісією - 400,00 грн, а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1111,96 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 23851,24 грн. та судові витрати в сумі 243,60 грн.
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 12 вересня 2011 року, яка утворилася станом на 30.04.2015р. і складається із заборгованості за кредитом - 11378,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10460,57 грн., заборгованості за пенею та комісією - 400,00 грн., а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1111,96 грн.; стягнуто з відповідача на користь банку суму сплаченого судового збору у розмірі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного заочного рішення та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що про день, час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 на аркуші справи 227 та рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ПАТ КБ «ПриватБанк», яке долучене до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 12 вересня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 9000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.6).
Як вбачається зі змісту анкети-заяви від 12.09.2011 року, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6 зворот).
Відповідно до п. 1.1.2.5. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (надалі Умови), які є невід'ємною частиною кредитного договору, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (а.с. 9-32).
У пункті 1.1.3.2.3 Умов сторони погодили, зокрема, що банк має право проводить зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за сім днів до впровадження змін проінформувати клієнта.
Відповідно до п. 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг погоджено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.
Також, згідно п. 1.1.5.25 зазначених умов, за несвоєчасну сплату послуг, передбачених договором, умовами та правилами клієнт платить банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг погоджено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Згідно п. 2.1.1.3.3. Умов, клієнт поручає банку списувати з картрахунку суми грошових коштів в розмірі здійснених клієнтом або його довіреними особами операцій у відповідності з правилами Міжнародних платіжних систем, а також вартість послуг, визначену тарифами банка при настанні строків платежу.
Пунктом 2.1.1.12.6.2 умов передбачено сплату боржником штрафів у випадку невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, в розмірі, вказаному в пам'ятці/довідці про умови кредитування і тарифах. Виплата штрафу здійснюється боржником за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання боржником зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №б/н укладеним 12.09.2011 року, станом на 30 квітня 2015 року, утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості за кредитом - 11378,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10460,57 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1111,96 грн. Дана заборгованість підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком боргу на аркушах справи 3-5.
Також, за змістом позовних вимог та представлених розрахунків, банком нарахований борг за пенею та комісією в загальному розмірі 400,00 грн.
Згідно копії паспорта відповідача, у зв'язку з укладенням 30.03.2012 року шлюбу, остання змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Також відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач отримувала кредитні картки за умовами кредитного договору від 12 вересня 2011 року - 12.09.2011 року, 03.12.2013 року, 10.02.2014 року, 02.07.2014 року та 10.07.2014 року.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; зважаючи на доведеність позивачем наявності між сторонами кредитних правовідносин та розміру заборгованості відповідача, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2011 року, станом на 30.04.2015 року, а саме: заборгованості за кредитом - 11378,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 10460,57 грн., а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1111,96 грн., що загалом становить 23451,24 грн. Дана заборгованість підтверджується наданими банком детальним розрахунком на аркушах 3-5, який є арифметично правильним та відповідає умовам кредитного договору, та випискою по рахунку на аркушах 149-182.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою, що банком не доведено розмір комісії та пені; згідно представленого позивачем розрахунку комісія та пеня вказані однією сумою - 400,00 грн., попри те, що комісія і пеня мають різну правову природу, різні підстави та умови їх нарахування.
Пеня, згідно умов договору, нараховується за порушення строків зобов'язань з повернення коштів. В свою чергу, комісія нараховується за послуги банку, зокрема за зняття готівкових коштів, за моніторинг неактивної карти, за безготівковий платіж, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" (а.с. 7).
Таким чином, нарахування одночасно заборгованості за пенею та комісією є безпідставним та не відповідає умовам договору. Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідний розрахунок з нарахування заборгованості окремо за пенею та комісією ПАТ КБ «ПриватБанк» не представлено; клопотань про витребування відповідних доказів судом банком не заявлено.
Отже, заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року необхідно скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за пенею та комісією в розмірі 400,00 грн. та в задоволенні даної позовної вимоги відмовити; а в частині загального розміру заборгованості, стягнутої з відповідача, оскаржуване рішення підлягає зміні з 23851,24 грн. на 23451,24 грн., в іншій частині заочне рішення необхідно залишити без змін.
Посилання апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала 12 вересня 2011 року анкету-заяву та не отримувала кредит, спростовуються матеріалами справи.
З виписки з особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що вона активно по жовтень 2014 року користувалась кредитною карткою, здійснюючи покупки в продуктових магазинах, аптеках тощо, а також вносила грошові кошти на погашення кредитної заборгованості; останній платіж на погашення заборгованості здійснено 29.01.2015 року
Більше того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 12.06.2018 року ОСОБА_2 визнала факт отримання кредитних коштів у ПАТ КБ «ПриватБанк» та зазначила, що проти позову заперечує через великий обсяг нарахованої заборгованості; викладене підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.
Твердження апеляційної скарги про відсутність у ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідної ліцензії на час видачі кредиту - спростовується копією банківської ліцензії Національного Банку України на право надання банківських послуг, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк», внесеному до державного реєстру банків 19.03.1992 року (а.с. 36).
Колегія наголошує, позов щодо оспорювання вищевказаного кредитного договору відповідачкою не заявлено, що стверджується матеріалами даної цивільної справи, поясненнями відповідачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, змістом її апеляційної скарги.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність - в один рік, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, відносно неустойки.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давністьзастосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Між тим, частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Встановлено, що даний позов пред'явлений до суду 29.06.2015 року, що підтверджується відбитком штемпелю поштового відділення на відповідному конверті (а.с.40).
З детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що останнє зарахування грошової суми на погашення боргу за даним кредитним договором відбулося 29.01.2015 року на суму 565,26 грн. (а.с. 5, 151); протягом усього строку дії кредитного договору на погашення боргу періодично здійснювались зарахування грошових коштів, відповідно до даних, що містяться у розрахунку заборгованості та виписці по рахунку.
Виходячи з викладеного, встановивши, що в заяві про перегляд заочного рішення відповідачкою заявлено про застосування позовної давності; враховуючи пред'явлення банком 29.06.2015 року даного позову про стягнення заборгованості, а останній платіж на погашення заборгованості здійснено 29.01.2015 року, -колегія дійшла висновку, що загальний трирічний та спеціальний річний строки позовної давності банком не порушені.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції частково скасувати та змінити.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за пенею та комісією в розмірі 400,00 грн. по кредитному договору №б/н від 12 вересня 2011 року - скасувати.
В задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за пенею та комісією в розмірі 400,00 грн. - відмовити.
Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року в частині загального розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №б/н від 12 вересня 2011 року, - змінити з 23851,24 грн. на 23451 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят одна) грн. 24 коп.
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді