Справа № 2-132/09
4 грудня 2009 року
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі : головуючого судді Сарновського В.Я., при секретарях Найчук С.Л.,
ОСОБА_1,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ланівці справу за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, а також зміну дати прийняття та звільнення з роботи
Позивач звернулась із позовом до відповідача про стягнення за період з 1 липня по 30 грудня 2008 року боргу по заробітній платі в сумі 6 тисяч гривень, оплати роботи у святкові та вихідні дні в сумі 4545 гривень і оплати роботи в надурочний час в сумі 4236, 86 гривень та 1500 гривень компенсації за невикористані у 2007-2008 роках відпустки.
Також, позивач просить: дату прийняття її на роботу продавцем у магазині відповідача з 1 червня 2007 року визнати недійсною і вважати, що вона була прийнята на роботу з 8 березня 2007 року; дату звільнення її з цієї роботи 30 січня 2009 року визнати недійсною і вважати, що вона була звільнена 30 грудня 2008 року; судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач позов підтримала і пояснила, що вона почала працювати у відповідачки продавцем з 8 березня 2007 року. На протязі цього часу вона виконувала також роботу вантажника і прибиральниці, працювала без вихідних більше десяти годин в день. Згідно усної домовленості відповідач мала виплачувати заробітну плату в сумі однієї тисячі гривень, проте за липень-грудень 2008 року її не виплатила. Крім того, відповідач не оплатила їй за вказаний період роботу у вихідні дні, за надурочні роботи, а також компенсацію за невикористані у 2007-2008 роках відпустки. Припинила вона роботу 30 грудня 2008 року на вимогу відповідача і в січні 2009 року фактично у неї не працювала, заробітна плата їй не виплачувалась.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що відповідачем не надано належних доказів виплати працівнику заробітної плати та інших виплат, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що протягом березня-травня 2007 року позивач проходила у неї стажування, а з 1 червня 2007 року була прийнята на роботу продавцем. Згідно укладеного трудового договору їй виплачувалась мінімальна заробітна плата, а також був встановлений восьмигодинний робочий день згідно гнучкого графіка з двома вихідними та щорічною відпусткою тривалістю 24 календарних дні. Протягом всього періоду роботи позивачки вона їй не давала вказівок про роботу у вихідні чи понаднормово. Заробітну плату позивачка брала з каси самостійно, а під час ревізій ставила свій підпис під її розрахунком. У зв'язку з виявленою в магазині недостачею відповідачу затримано розрахункові кошти в сумі всього 1088,10 гривень, оскільки з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Про отримання зарплати відповідач підписувалась у виведених результатах ревізій. Звільнена була на підставі власноручно написаної заяви, а також була особисто присутня при реєстрації розірвання договору у центрі зайнятості.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що відповідач працювала на підставі трудової угоди, всі умови якої позивач виконала, а тому підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників та покази свідків, суд з'ясував наступні обставини.
Згідно трудового договору від 1 червня 2007 року, зареєстрованого Лановецьким районним центром зайнятості за №1366, ОСОБА_4 зобов'язалась виконувати обов'язки продавця, а ОСОБА_5 - оплачувати цю працю в розмірі мінімальної зарплати на місяць. Час виконання робіт сторонами встановлено згідно гнучкого графіка, але не більше 8 годин в день, з наданням двох вихідних днів та щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні.
Фактично ОСОБА_4 була допущена до роботи в магазині в с. Якимівці, що належить відповідачці, 8 березня 2007 року, що підтверджується поясненнями позивачки, а також показами свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала, що вона працювала у підприємця ОСОБА_5 згідно трудового договору від 3 травня 2005 року і після ревізії 8 березня 2007 року передала магазин і всі товарно-матеріальні цінності ОСОБА_4, яка в той день приступила до виконання обов'язків продавця. Після цього вона на роботу не з'являлась, хоча трудовий договір не розірвала в інтересах позивачки, яка в магазині працювала продавцем до червня 2007 року нелегально, щоб не втратити соціальну допомогу. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є родичкою ОСОБА_6, яка 8 березня 2007 року припинила працювати продавцем в магазині ОСОБА_5, передала свої обов'язки ОСОБА_4 і в подальшому в цьому магазині не працювала.
Відповідно до ст. 24 КЗпПУ трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено факт допуску позивача до роботи у магазині відповідача в якості продавця, то позов у частині зміни дати прийняття на роботу підлягає задоволенню.
Рішенням №72 виконавчого комітету Якимівської сільської ради Лановецького району від 25 листопада 2008 року було затверджено розпорядок роботи магазину в с.Якимівцві підприємця ОСОБА_5 (продавець ОСОБА_4Г.) з 9 год. до 19 год., обідня перерва з 13 год. до 15 год. В судовому засіданні Якимівський сільський голова ОСОБА_8 показав, що при затвердженні даного розпорядку він був погоджений з продавцем та доведений до відома підприємця.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні показали, що вони протягом 2007-2008 років час від часу, в тому числі і у вихідні дні, відвідували магазин підприємця ОСОБА_5 в с.Якимівці, де продавцем працювала ОСОБА_4 Щодо тривалості роботи магазину свідки дали різні покази. Зокрема, свідок ОСОБА_11, жителька с. Татаринці Лановецького району, вказала що позивач працювала з 8 год. до 18 год. Свідок ОСОБА_7, жителька с. Якимівці Лановецького району, стверджувала, що як правило магазин працював з 9 год. та інколи з 8 год.
Трудовим договором від 1 червня 2007 року встановлено, що ОСОБА_4 зобов'язалась добросовісно виконувати обов'язки продавця згідно гнучкого графіка, але не більше 8 годин в день. Також в даному договорі вказано, що працівнику надаються вихідні дні згідно гнучкого графіка, але не менше двох днів, та щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні.
Згідно змісту частини першої ст. 21 КЗпПУ робота, яку зобов”язується виконувати працівник, визначається трудовим договором.
Відповідно до частини другої ст. 59, частини першої ст. 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 стосовно тривалості робочої зміни та роботи у вихідні і святкові дні, оскільки вони не працювали разом з позивачкою, відвідували магазин періодично і не підтвердили конкретну кількість та обсяг понаднормових робіт, в тому числі у вихідні дні.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто достатніх доказів тривалості робочої зміни позивачки понад 8 годин в день, а також її роботи у вихідні та святкові дні, а тому позов у частині стягнення оплати роботи у святкові та вихідні дні в сумі 4545 гривень і оплати роботи в надурочний час в сумі 4236, 86 гривень задоволенню не підлягає.
Відповідно до умов трудового договору від 1 червня 2007 року відповідач зобов”язалась оплачувати працю позивача у розмірі мінімальної зарплати на місяць. Позивачем не надано і в судовому засіданні не здобуто доказів зміни сторонами цих умов договору.
Статтею 59 Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було встановлено такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Статтею 51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до змісту статей 21, 23, 30 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно ст.ст. 8, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги результати ревізій станом на 14 листопада та 30 грудня 2008 року подані відповідачем, як доказ виплати нею заробітної плати, оскільки вони не відповідають вищевказаним нормам законодавства.
4 липня 2008 року між підприємцем ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_4 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого продавець взяла на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених їй матеріальних цінностей.
Згідно результатів ревізії станом на 30 грудня 2008 року в магазині підприємця ОСОБА_5, що знаходиться в с. Якимівці, було виявлено недостачу в сумі 1236,49 гривень.
В судовому засіданні відповідач пояснила, що нею не проведено повний розрахунок при звільненні позивача, в тому числі невиплачена компенсація за 46 днів невикористаних відпусток і заробітна плата, всього на суму 1088,10 гривень в рахунок виявленої недостачі.
Відповідно до розрахунку в наказі про припинення трудового договору заробітна плата позивачки за період з лютого 2008 року по січень 2009 року становила 6480 гривень. Таким чином її середньомісячна заробітна плата за цей період становить 540 гривень.
Відповідно до ст. 136 КЗпПУ покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В межах даної справи сторонами не заявлено позовних вимог про розмір покриття працівником шкоди внаслідок недостачі довірених їй товарно-матеріальних цінностей, а тому в даному випадку він не може перевищувати середнього місячного заробітку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто достатніх доказів виплати позивачу заробітної плати, а тому її слід стягнути в розмірі визначеному трудовим договором за період з 1 липня по 30 грудня 2008 року, з утриманням однієї середньомісячної зарплати.
Відповідно до п. 6,8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 8 червня 2001 року, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа-підприємець робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.
Згідно ст. 38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
З матеріалів справи видно, що 30 січня 2009 року ОСОБА_4 подала підприємцю ОСОБА_5 заяву про звільнення її з роботи за власним бажанням і трудовий договір, укладений ними 1 червня 2007 року, знятий з реєстрації в Лановецькому районному центрі зайнятості 13 лютого 2009 року у звязку з його розірванням сторонами на підставі ст. 38 КЗпПУ, що повністю відповідає вказаним вимогам законодавства.
Доказів подання позивачем заяви про звільнення та вжиття нею заходів для реєстрації розірвання договору до 30 січня 2009 року в судовому засіданні не здобуто, а тому суд вважає, що позов у частині зміни дати звільнення з роботи задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 57, 58 - 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсною дату прийняття ОСОБА_4 на роботу продавця до приватного підприємця ОСОБА_5 з 1 червня 2007 року.
Встановити, що ОСОБА_4 була прийнята на роботу продавця до приватного підприємця ОСОБА_5 з 8 березня 2007 року.
Стягнути із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) гривень заборгованості по заробітній платі за період з 1 липня по 30 грудня 2008 року, з вирахуванням у встановленому законодавством порядку податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів, а також апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя (підпис)
Голова суду ОСОБА_15
Секретар суду ОСОБА_16