вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.06.2018м. ДніпроСправа № 904/1369/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушин Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О.
за позовом Виконувача обов'язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури, м. Жовті
до відповідача 1 Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води
відповідача 2: Фізичної особи- підприємця Коваленко Юрія Володимировича, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення, договору та повернення земельної ділянки
Представники:
прокурор Богомол О.М.,. посвідчення 036676 видане 11.12.2015
від відповідача -1 Башта В.П.
від відповідача-2 не з'явився
Виконувач обов'язків керівника Жовтоводської місцевої прокуратури, м. Жовті звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 1 Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води, відповідача 2: Фізичної особи- підприємця Коваленко Юрія Володимировича, м. Дніпро про визнання незаконним та скасування рішення Жовтоводської міської ради від 26.10.2011 року, визнання недійсним договору про встановлення особистого сервітуту від 03.09.2014 року та зобов'язання ФОП Коваленка Ю.В. повернути земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішення Жовтоводської міської ради від 26.11.2011 року №452-16/VI і договір про встановлення особистого сервітуту не відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак є незаконними та підлягають визнанню недійсними.
02.05.2018 року відповідач 1 надав відзив на позов, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог з посиланням на пропуск строків позовної давності.
Ухвалою господарського суду від 02.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 16.05.2018р. для надання можливості учасникам судового процесу виконати вимоги ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018р.
14.05.2018 р. через канцелярію суду прокурором подано відповідь на відзив, за змістом якого просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
15.05.2018р. до канцелярії суду від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив за змістом якого вважає, що прокурор звернувся до суду із позовом із пропущеним строком позовної давності та просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач 2 в жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав. Поштова кореспонденція направлялась відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи.
В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про отримання відповідачем 2 поштової кореспонденції (а.с.34), а відтак відповідач обізнаний про наявність справи №904/1369/18 року.
З огляду на наведене, відповідач 2 вважається повідомлений про відкриття провадження у справі та призначені судові засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач 2, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.
Ухвалою господарського суду від 16.05.2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2018 року розгляд справи відкладено на 19.06.2018 року.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Рішенням Жовтоводської міської ради від 26.10.2011 № 452-16/УІ «Про надання в користування земельних ділянок для обслуговування ґанку шляхом укладанням договору особистого строкового сервітуту», фізичній особі-підприємцю Коваленку Юрію Володимировичу (далі - відповідач 2, ФОП Коваленко Ю.В.) із земель комунальної власності надано в сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0019 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану по вул. Заводська, 16 у м. Жовті Води Дніпропетровської області.
На підставі вказаного рішення між Жовтоводською міською радою та ФОП Коваленком Ю.В. 03.09.2014 укладено договір б/н про встановлення особистого сервітуту (далі -Договір), 30.07.2015 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 395418212107).
Відповідно до п. 1.1 Договору особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0019 га (ґанок), кадастровий номер НОМЕР_1, для комерційного використання (03.03.07 КВЦПЗ).
Договором встановлюється строковий (безстроковий) особистий сервітут строком на п'ять років (п. 2.1 Договору).
Згідно із п.3.1 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну оцінку Управління Держземагенства у П'ятихатському районі від 22.11.2011 дорівнює 10027,44 грн.
Вищезазначена земельна ділянка передана відповідачу 2, що підвереджується актом приймання - передачі об'єкта користування земельної ділянки, розташованої по вул Заводська, 16 (а.с.18).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, в порядок та спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання Правового акту органу державної влади недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Рішення Жовтоводської міської ради від 26.10.2011р. № 452-16/УІ «Про надання в користування земельних ділянок для обслуговування ґанку шляхом укладанням договору особистого строкового сервітуту», окремі положення якого за твердженням позивача порушують норми чинного земельного законодавства.
Згідно положень ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України)
У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. (абз.2 п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»)
Відтак, дізнатися про прийняття Жовтоводської міською радою спірного рішення та ознайомитись з його змістом позивач міг з розміщеної на офіційному сайті Жовтоводської міської ради інформації.
За приписами п.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем 1 заявлено про застосування позовної давності щодо заявлених вимог.
Господарський суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним пункту додатку до рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено укладення договору особистого строкового сервітуту, не може бути задоволено, з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, вказане рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі №916/187/15-г та постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі №905/3280/16.
За таких обставин, оскільки в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Жовтоводської міської ради від 26.10.2011 року №452-16/VI відмовлено по суті, господарський суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.
За змістом ст.ст. 395, 401, 402 Цивільного кодексу України, ст.98 Земельного кодексу України сервітутом є встановлене договором чи законом речове право користування чужим майном (сервітут) яке може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, при цьому земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст.99 ЗК України (в редакції на час укладання договору), власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
У п.2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розяснено, що за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо, у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.
За змістом договору (п.п. 1-2) реальною потребою відповідача2 (сервітуарія) є не задоволення перелічених вище потреб, а отримання абсолютного права володіння та користування земельної ділянкою для розташування на ній тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Суд зауважує, що уклавши з ФОП Коваленко Ю.В. договір встановлення особистого сервітуту від 03.09.2014р., Жовтоводська міська рада фактично надала ділянку у користування на умовах оренди.
Так, за умовами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Вищевикладені обставини свідчать, що договір сервітуту від 03.09.2014р. за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов'язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. (п.1 ст.93 Земельного кодексу).
Частиною 2 ст.116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Так, ст.16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
За умовами п.2 ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. (згідно з ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України).
Частиною 5 ст.135 Земельного кодексу України, визначено, що земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні рішення Словянської міської ради щодо проведення земельних торгів з метою продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0019га., кадастровий номер НОМЕР_1 або договори на проведення торгів. На таке рішення відсутнє посилання і в позовній заяві прокурора, а надані прокурором та позивачем пояснення по справі, навпаки, спростовують існування такого рішення та, відповідно, дотримання процедури укладання такого договору оренди, що, в свою чергу, свідчить про порушення перелічених вище норм закону при укладанні договору від 03.09.2014р.
Таким чином, зібрані у справі докази дають підстави для висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки площею 0,0019га., кадастровий номер НОМЕР_1 від 03.09.2014р., яка належить до земель комунальної власності, укладений за відсутності рішення сесії Жовтоводської міської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону.
Враховуючи вищевикладене, укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору оренди земельної ділянки від 03.09.2014р., відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку.
За приписами ч.3. п.2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», частини третьої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» тощо.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено, що договір строкового особистого сервітуту для розміщення тимчасових споруд від 03.09.2014р. за своєю правовою природою є договором оренди землі, не відповідає положенням Земельного кодексу України, Законам України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Земельному кодексу України, внаслідок чого суд, вважає за необхідне визнати його недійсним, як такий, що суперечить вимогам законодавства.
Таким чином, зібрані у справі докази дають підстави для висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки площею 0,0019га., кадастровий номер НОМЕР_1 від 03.09.2014р., яка належить до земель комунальної власності, укладений за відсутності рішення сесії Жовтоводської міської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону.
Враховуючи вищевикладене, укладення між Відповідачем1 та Відповідачем2 договору оренди земельної ділянки від 03.09.2014р., відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 3 ст. 216 ЦК України, встановлено, що правові наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлено особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Частиною 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Таким чином, спеціальним законом щодо договорів оренди землі передбачено особливості застосування наслідків недійсності відповідних правочинів, за якими виключається зобов'язання орендодавця повертати на користь орендаря платежі, отримані ним за договором до моменту визнання правочину недійсним.
В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня, 17 вересня, 17 грудня 2014 року та 11 лютого 2015 року міститься висновок про те, що використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування є порушенням статей 125, 126 ЗК України, а зведення споруд на цих земельних ділянках у силу статті 376 ЦК України є самочинним будівництвом. Зважаючи на наведені обставини та невиконання приписів про приведення земельної ділянки у первинний стан, наявні підстави для знесення цих споруд із приведенням земельної ділянки у попередній стан на підставі рішення суду, як зазначено у статті 212 ЗК України
Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 03.09.2014року є недійсним, а правовим наслідком недійсності даного договору має бути повернення відповідачем-2 (орендарем) на користь відповідача-1 (орендодавця) отриманої за недійсним договором земельної ділянки у попередньому стані.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню із відповідачів 1,2 на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір від 03.09.2014, б/н, про встановлення особистого сервітуту, укладений між Жовтоводською міською радою (52210, м Жовті Води, вул. Б.Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ 02909938) та фізичною особою-підприємцем Коваленком Юрієм Володимировичем (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1.).
Зобов'язати фізичну особу-підприємця Коваленка Юрія Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1.) повернути територіальній громаді в особі Жовтоводської міської ради (52210, м Жовті Води, вул. Б.Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ 02909938) земельну ділянку площею 0,0019га кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по вул.Заводська, 16 у м. Жовті Води Дніпропетровської області.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Жовтоводської міської ради (52210, м Жовті Води, вул. Б.Хмельницького, 21, код ЄДРПОУ 02909938) користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Коваленка Юрія Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1.) користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.07.2018
Суддя Ю.Ю. Первушин