Справа №2-1041/2009р
28 грудня 2009 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Варневич Л.Б.
при секретарі : Польовій Ж.П.
за участю адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці справу за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до ОСОБА_6, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення в будинок,
Позивачка в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та суду пояснила, що з відповідачем по справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 2006 року. Після одруження позивачка з відповідачем проживали у будинку його батька - ОСОБА_7 За згодою власника їм були виділені кімнати - 1-4 площею 16.5 м. кв. та 1-3 площею 11.3 м. кв. Крім того, разом із власником будинку вони спільно користувались входом та коридорами. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син. Після отримання матеріальної допомоги при народження дитини вони з відповідачем витратили 12 тисяч гривень на ремонт в кімнатах, а також придбали автомобіль «Дачія», спальний та кухонний гарнітури, музичний центр, морозильну камеру, холодильник, диван та інші речі. 12 травня 2009 року відповідач по справі ОСОБА_6 прийшов додому в нетверезому стані і виселив позивачку та малолітнього сина з будинку, поміняв замок на вхідних дверях, не допускає в будинок. Позивачка зареєстрована у даному будинковолодінні і просить суд зобов»язати відповідача не чинити перешкод в користуванні житлом, а також вселити її з сином у будинковолодіння.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що вимоги позивачки до нього є безпідставними, оскільки власником будинковолодіння є його батько. Позивачкою не представлено доказів про те, що батько давав згоду на їхнє поселення та доказів витрат на проведення ремонту в будинку. Всі гроші, одержані позивачкою при народженні дитини, витрачені на придбання речей для дитини, лікування та побутові потреби сім»ї. У травні 2009 року позивачка добровільно покинула будинковолодіння батька і забрала всі свої речі. На даний час відповідач не проживає в будинку батька, а в найманій квартирі. Просить в позові відмовити.
Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_7 позов не визнав та суду пояснив, що у нього з невісткою та сином склались неприязні стосунки, а тому він заперечує проти проживання їх сім»ї у своєму будинковолодінні. Просить в позові відмовити. Разом з тим ОСОБА_7 не міг пояснити, яким чином позивачка була знята з реєстрації у його будинковолодінні і чому запис про зняття з реєстрації анульовано.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.
В судовому засіданні встановлено, що будинок № АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_7
Відповідач ОСОБА_6, як син і член сім»ї власника ОСОБА_7, має право на користування жилим приміщенням нарівні з власником будинку.
А відповідно до ч. 2 ст. 156 ЖК України за згодою власника будинку член його сім»ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім»ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Реєстрація позивачки ОСОБА_4 в будинковолодіннф АДРЕСА_2 підтверджує наявність згоди власника ОСОБА_7 на її вселення та спростовує доводи відповідача ОСОБА_6 про відсутність такої згоди.
Анулювання запису про зняття з реєстрації позивачки свідчить про те, що відповідачем ОСОБА_6 та власником ОСОБА_7 чинились перешкоди позивачці в користуванні житлом.
Позивачка не перестала бути членом сім»ї ОСОБА_6, оскільки шлюб між ними на даний час не розірвано, і має право на користування житловими кімнатами, виділеними власником будинку ОСОБА_7 сім»ї сина - ОСОБА_6
Суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_6 про не проживання у будинковолодінні батька і наданий договір найму житлового приміщення - одної кімнати площею 20 кв.м. у двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1. Договір укладено на нетривалий період - з 1 серпня по 31 грудня 2009 року. Зареєстрований даний договір в Почаївській міській Раді лише 28 жовтня 2009 року після звернення позивачки з позовом до суду. Крім того, відповідач знятий з реєстрації в будинковолодінні батька лише 17 грудня 2009 року, тобто практично при закінченні договору найму. Це свідчить про формальний характер укладеного договору найму житлового приміщення та намагання відповідача чинити перешкоди в користуванні та вселенні позивачки з малолітнім сином в будинковолодіння батька.
На даний час власник будинковолодіння не ставить питання про зняття з реєстрації та виселення позивачки, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 є підставними і такими, що підлягають до задоволення.
На підставі вищесказанного та керуючись ст. 405 ЦК України, ст. 64, 156 ЖК України, ст.ст. 10, 58, 60, 215 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Зобов»язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користуванні кімнатами 1-3, 1-4, коридором та входом в будинок АДРЕСА_2.
Вселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинок АДРЕСА_2, а саме - в кімнати 1-3, 1-4, залишивши в спільному користуванні вхід в будинок та коридори.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 8 гривень 50 коп. держмита по справі, 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та 1000 (одну тисячу) гривень витрат за надання допомоги адвокатом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Кременецький районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.