ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20133/17
провадження № 1-кп/753/722/18
"18" червня 2018 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12018100020000160 від 07.01.2018 р. за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, №120171000200010731 від 06.10.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, № 12017100020012176 від 18.11.2017 р. за звинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, №12017100020011812 від 07.11.2017 за звинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, № 12017100020012509 від 27.11.2017 за звинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України,
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді “тримання під вартою” відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Врахована також і практика Європейського суду з прав людини, за якою зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв'язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»).
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України - запобіжний захід - “тримання під вартою” є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Вислухавши позиціїї учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, зокрема факт обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, кількість епізодів злочинної діяльності. Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів.
Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність численних ризиків, які зумовлюють можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що відносно ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді “тримання під вартою” .
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, характеристику особи обвинуваченого, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи наведені обставини та тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а також відомості про його особу, суд вважає можливим визначити обвинуваченому заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 140 960 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд-
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заході у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 16 серпня 2018 р. включно.
Визначити розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 140 960 \ сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят гривень обвинуваченому та негайно звільнити ОСОБА_5 з під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченим або заставодавцем буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № 37318005112089).
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі внесення застави на нього покладаються обов'язки прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання. В разі невиконання покладених на обвинуваченого обов'язків застава буде звернута в дохід держави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1